Копія: УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 лютого 2007 р. м. Хмельницький
Апеляційний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді Харчука В.М. суддів Карпусь С.А., Кізюн О.Ю. при секретарі Хмельницькій Ю.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22-Ц-92 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам"янець-Подільського міськрайсуду від 29 червня 2006 року за позовом Закритого акціонерного товариства „ Тепловодоенергія" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія,
встановила:
ЗАТ „Тепловодоенергія" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 1503,16 гривень заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 1 березня 2003 року по 1 березня 2006 року.
Після неодноразових неявок відповідачки ОСОБА_1 в судові засідання, заочним рішенням від 29 червня 2006 року позовні вимоги позивача задоволені, стягнуто з ОСОБА_1 на користь „Тепловодоенергія" 1503,16 гривень заборгованості за надані послуги з тепловодопостачання , 30 гривень витрат на ІТЗ, 97,22 гривень витрат по розгляду справи та 51 гривню мита на користь держави.
За заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення ухвалою Кам"янець-Подільського міськрайонного суду від 31 серпня 2006 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Кам"янець-Подільського міськрайсуду від 10 жовтня 2006 року виправлено допущену в рішенні описку „ОСОБА_2" на „ОСОБА_1".
В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції ОСОБА_1посилається на незаконність ухваленого рішення та його необґрунтованість.
Зокрема, посилається на те, що в рішенні відповідачка зазначена як „ОСОБА_2", а фактично вона „ОСОБА_1". Вважає, що в рішенні неправильно зазначено витрати на ІТЗ 30, 00 гривень, судові витрати 97, 22 та держмито в дохід держави 51 гривня. Всі ці види платежів входять до судових витрат. Таким чином з неї двічі стягнуто судові витрати.
Рішення суду ухвалено в її відсутність, рішення ухвалене заочне, тому в ньому повинно було зазначатись порядок і строки оскарження заочного рішення. Це в рішенні не зазначено, повістки їй не направлялись.
Позивачем не надано доказів тому, що вона отримує від позивача послуги і що вона перед позивачем заборгувала зазначену суму коштів.
Головуючий у першій інстанції - Заєць B.C. Справа № 22-ц-92
Доповідач - Харчук В.М. Категорія № 16
2
Апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив порядок її виклику в судові засідання.
Позивач приховав від суду той факт, що з лютого по квітень 2005 року він отримував з неї плату за теплопостачання за рішенням Кам"янець-Подільського районного суду по справі № 2-598 за 2003 рік.
Через ці процесуальні порушення вона була позбавлена можливості надавати суду докази.
Судом в газеті опубліковано повідомлення про її виклик в суд, однак вона цієї газети не читає. Крім того, всі читачі газети дізнались про її борг і про її виклик до суду.
Судом не враховано, що в неї з позивачем немає договору про надання послуг з тепловодопостачання. Позивач не являється балансоутримувачем будинку, в якому вона проживає і не може безпосередньо надавати жильцям такі послуги.
Оплата нею послуг позивача не є підтвердженням того, що позивач надавав їй такі послуги в обсязі відповідно до наданого розрахунку та ціни.
В рішенні суду відсутні докази її зобов'язання сплачувати надані послуги.
Судом також не враховано, що позивач необгрунтовано включив до розрахунку сальдо на 01.02.2003 року, нарахування за лютий та березень 2003 року, адже позов заявлений лише в квітні 2006 року.
В суму боргу включено нарахування за період з 01.10.1999 року по 01 жовтня 2002 року, однак цей борг врегульований рішенням суду від 11 липня 2005 року. Позивач повторно хоче стягнути з неї кошти.
Суд необгрунтовано відмовив їй у відкладенні розгляду справи по її заяві про перегляд заочного рішення. Не вирішив суд і її заяви про роз'яснення ухвали.
Тому апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції.
Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.ст.307-308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу апелянта і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає АДРЕСА_1 в квартирі, загальною площею 43,1 кв. метри.
ЗАТ „ Тепловодоенергія" обслуговує зазначений багатоквартирний жилий будинок, постачає жильцям будинку гарячу та холодну воду, проводить опалення квартир, виконує послуги по відведенню каналізаційних стоків.
Цими послугами підприємства фактично користується ОСОБА_1.
Однак оплату зазначених послуг ОСОБА_1з лютого 2003 року по березень 2006 року не проводила, хоча ці послуги використовувала, допустила заборгованість в сумі 1503,16 гривень.
Наведені обставини повністю підтверджуються дослідженими доказами: довідкою КП „Господар" (а.с. 4), особовою карткою на ОСОБА_1 та розрахунком заборгованості (а.с.5-6), копіями рішень судів про стягнення заборгованості за надані послуги за попередні роки (а.с.35).
Наведені обставини та досліджені докази свідчать про те, що договір між сторонами про надання та споживання послуг фактично існує ще з часів приватизації житла ОСОБА_1 і продовжується до сьогодні.
Відповідно до ст.ст.162 ЖК України, 67 ЖК України власник квартири зобов'язаний сплачувати вартість наданих йому комунальних послуг.
Відповідно до ст.ст.13, 16, 20 Закону України „ Про житлово-комунальні послуги" послуги з водопостачання, водовідведення (каналізація), теплопостачання повинні надаватись споживачу безперебійно. Споживач цих послуг зобов'язаний оплачувати їхню вартість у строки, встановлені Законом або договором.
3
Споживач також зобов'язаний укласти з виконавцем договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на підставі типового договору. ОСОБА_1 не відмовилась від отримання надаваних послуг.
Відповідно до цього Закону ЗАТ „Тепловодоенергія" продовжує надавати послуги ОСОБА_1 з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, не припиняючи надання цих послуг.
Відповідно до ст.526 ЦК України 2003 року зобов'язання сторін повинні виконуватись належним чином відповідного до умов договору, вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд не може взяти до уваги доводів апеляційної скарги апелянта. Ці вимоги не ґрунтуються на нормах Закону та спростовуються дослідженими доказами.
Ухвалою від 10 жовтня 2006 року Кам"янець-Подільським місьрайсудом виправлені допущені в рішенні описки та арифметичні помилки.
З матеріалів справи вбачається, що судом застосовано всі передбачені законом методи та способи для повідомлення відповідачки про судові засідання та виклики в ці засідання. Однак, рекомендовані поштові повідомлення постійно повертались суду з відміткою пошти про неможливість вручення повісток відповідачці через її відсутність за постійним місцем проживання.
Тому суд обґрунтовано застосував положення ст. 74 ЦПК України та викликав відповідачку через оголошення в газеті (а.с.7,11,14,18).
Зокрема, і при апеляційному розгляді справи суд по заяві відповідачки надсилав судові повістки на головпоштамт до витребування, а не на поштову адресу відповідачки. Це ще раз підтверджує ту обставину, що відповідачка уникає від отримання поштової кореспонденції за місцем постійного проживання.
Рішенням Кам"янець-Подільського міськрайонного суду від 11 липня 2005 року дійсно вже стягувалась заборгованість за надані послуги ЗАТ „Тепловодоенергія" . Це рішення виконувалось в примусовому порядку. Однак, зазначеним рішенням стягнуто заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем в сумі 525 гривень станом на 1 жовтня 2002 року.
Теперішній позов охоплює період надання послуг з лютого 2003 року по березень 2006 року.
Відповідно до ст.ст.256-257, 267, ч.3 ЦК України загальний строк позовної давності між сторонами складає три роки. Однак, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі до винесення ним рішення.
Під час винесення рішення Кам"янець-Подільським міськрайсудом жодна сторона не заявляла про застосування строків позовної давності.
Крім того, поза межами строку позовної давності перебувають вимоги лише про стягнення 6 гривень 50 копійок ( залишок боргу на 01.10.2002 року). Решта позовних вимог заявлені в межах трьохрічного строку позовної давності . З матеріалів справи вбачається, що позов заявлено в квітні 2006 року. Строк щомісячних платежів наступає до 10 числа наступного місяця після використання послуг.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи (а.с.2-6), (35).
Рішення Кам"янець-Подільського міськрайонного суду від 27 грудня 2005 року (а.с.36) стосується іншого предмету спору та інших сторін.
Із розрахунку позивача також вбачається, що в суму боргу відповідачці не включались суми за період з 1 жовтня 1999 року по 1 жовтня 2002 року, крім залишку в 6 гривень 50 коп.
Цей борг з водопостачання був переданий до ЗАТ „Тепловодоенергія" за надані послуги водоканалу.
Рішення Кам"янець-Подільського міськрайонного суду від 11 липня 2005 року стягувалась лише вартість послуг з теплопостачання. Тому ця сума також не стягувалась двічі.
4
Не ґрунтується на вимогах Закону та обставинах справи і решта доводів апеляційної скарги апелянта.
Тому, керуючись СТ..СТ.303, 307-308, 131-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Кам"янець-Подільського міськрайонного суду від 29 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.