ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________________________________________________________________________________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

24 квітня 2012 р. Справа 17/9/2012/5003

Господарський суд Вінницької області

у складі судді Стефанів Т.В.,

при секретарі судового засідання Шевченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луцьккондитер" 43001, вул. Володимирська, 57а, м. Луцьк

до: ФОП ОСОБА_1

23210, АДРЕСА_1

про стягнення 4 540,68 грн. згідно договору дистрибуції № 3 від 13.12.2011 р.

за участю представників:

позивача : ОСОБА_2 - за дорученням;

відповідача : ОСОБА_1- згідно паспорту.

ВСТАНОВИВ :

02.04.2012 року до господарського суду Вінницької області звернулось з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луцьккондитер" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 4 540,68 грн. за договором дистрибуції №3 від 13.12.2011 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03.04.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 24.04.2011 року.

В судовому засіданні 24.04.2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач визнав позов в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи вимоги чинного законодавства, в тому числі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

13.12.2011 року між позивачем (ТзОВ "Торговий дім "Луцьккондитер") та відповідачем (фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1) укладено договір дистрибуції №3.

Відповідно до п.1.1 договору дистрибутор - підприємство (організація), яке є офіційним представником фірми в обумовленому регіоні.

Відповідно до п.1.2. договору товар (товарна партія) - продукція виробництва ТОВ "ТД "Луцьккондитер" (м. Луцьк) та АТЗТ "ВТКФ "Буковинка" (м.Чернівці).

Відповідно до п.2.1. договору "Фірма" (позивач) на умовах, обумовлених даним договором передає у власність "Дистрибутору" (відповідачу) кондиторські вироби (товар), відповідно до заявки, а "Дистрибутор" (відповідач) зобов'язується прийняти товар від "Фірми" (позивача) та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що загальна вартість договору складається з вартості товару, переданого згідно накладних в межах даного договору.

З матеріалів справи вбачається та підтверджено представниками сторін у судовому засіданні, відповідачу відпущено кондитерські вироби в асортименті згідно накладних:

від 14.12.2011 року №ЛК-0014078 на суму 2 887,50 грн.;

від 14.12.2011 року № ЛК-0014079 на суму 1 382,18 грн.;

від 14.12.2011 року №ЛК-0014040 на суму 68 777,88 грн.

від 14.12.2011 року №ЛК-0014082 на суму 5 760,00 грн.

Загальна сума відпущеного товару складає 78 807,56 грн.

Відповідач розрахувався за отриманий товар частково в сумі 10 500 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

№3199 від 31.01.2012 р. - 4 000,00грн.;

№3220 від 24.02.2012 р. - 500,00грн.;

№3217 від 01.03.2012 р. - 6 000,00 грн.

Крім того, 18.01.2012 року відповідачем було повернуто позивачу кондитерські вироби на загальну суму 64 229,76 грн., що підтверджується видатковими накладними (повернення): №ВП-0000001 від 18.01.2012 р. на суму 4 446,72 грн., №ВП-0000002 від 18.01.2012 року на суму 299,04 грн., №ВП-0000003 від 18.01.2012 року на суму 2 211,30 грн., №ВП-0000004 від 18.01.2012 року на суму 57268,42 грн.

Відповідно до п.5.2 вищевказаного договору оплата за кожну партію товару відповідачем проводиться протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару (підписання сторонами відповідних накладних), шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Станом на 27.03.2012 року борг відповідача перед позивачем за отриманий та неоплачений товар складає 4077,80 грн.

Наявність боргу підтверджено належним чином оформленим актом звірки взаєморозрахунків станом на 10.04.2012 р., який був надісланий відповідачу 11.04.2012, та отриманий останнім напередодні судового засідання та підписаний ним. В судовому засіданні відповідач суму боргу визнав, при цьому зауважив, що борг міг бути сплачений набагато раніше, якби позивач повернув йому оригінали документів, за якими здійснювалось повернення продукції.

Крім того, за неналежне виконання умов договору відповідачу нараховано пеню в сумі 345,66 грн., 3% річних в сумі 66,90 грн., інфляційних в сумі 50,32 грн.

Беручи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, укладений 13.12.2011 року договір дистрибуції №3. між позивачем (ТзОВ "Торговий дім "Луцьккондитер") та відповідачем (фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1) за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст.712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. А частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором дистрибуції №3 від 13.12.2011 року по оплаті поставленого позивачем товару за ФОП ОСОБА_1 утворилась заборгованість в розмірі 4 077,80 грн. Існування заборгованості в зазначеному розмірі не заперечувалось самим відповідачем. Більше того, ним (відповідачем) підписаний акт зведення взаєморозрахунків без будь-яких уточнень/застережень із свого боку.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 4077, 80 грн. є обгрунтованими, такими, що підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 345,66 грн. - пені за період з 05.01.2012 р. по 27.03.2012 р., 50,32 грн. інфляційних збитків, 66,90 грн. - 3 % річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що у випадку порушення термінів здійснення розрахунків відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Судом здійснено перерахунок пені, інфляційних, 3 % річних та встановлено наступне.

За поданим позивачем розрахунком пені за період з 05.01.2012 по 27.03.2012 підлягає стягненню 345,66 грн. Однак, при здійсненні перерахунку судом, дана сума складає 344,42 грн. ( в одному з періодів останнім невірно визначено подвійну облікову ставку), а тому в стягненні 1,24 грн. слід відмовити.

Розрахунок інфляційних та 3 % річних здійснений відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме: 66,90 грн. 3 % річних та 50,32 грн. інфляційних.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням наведеного, позов підлягає частковому задоволенню, а саме - в частині стягнення 4077,80 грн. боргу, 344,42 грн. пені, 66, 90 грн. 3% річних, 50,32 грн. інфляційних втрат; в задоволенні позову в частині стягнення 1,24 грн. пені відмовити.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 43, 45, 32, 33, 34 ,43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 23210, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в Вінницькій філії ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 302689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луцьккондитер" (код ЄДРПОУ 35495109, 43001, вул. Володимирська, 57а, м. Луцьк, р/р 26007057000395 Вол. ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", м. Луцьк, МФО 303440) - 4077,80 грн. боргу, 344,42 грн. пені, 66,90 грн. 3% річних, 50.32 грн. інфляційних та 1609,50 грн. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Стефанів Т.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 25 квітня 2012 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи.