Справа № 2-1802/08 Головуючий у 1 інстанції:Василюк А.В.
Провадження № 22-ц/0390/660/2012 Категорія:79 Доповідач: Завидовська-Марчук О. Г.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 квітня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Завидовська-Марчук О Г
суддів - Овсієнка А.А., Осіпука В.В.,
при секретарі Дуткіній Ж.П.,
з участю:
заявника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 31 січня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А:
01 листопада 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції.
Скарга мотивована тим, що 27 жовтня 2011 року він під час руху на автомобілі Опель Аскона був затриманий працівниками ДАІ, а державним виконавцем було складено акт опису вказаного та належного йому на праві власності автомобіля, накладено на нього арешт та передано на зберігання банку. Вказуючи, що такі дії державного виконавця порушують його майнові права, просив визнати їх неправомірними, скасувати постанову про розшук транспортних засобів від 06 жовтня 2011 року, акт опису і арешту майна від 27 жовтня 2011 року та зобов'язати державного виконавця зняти арешт на вказаний автомобіль і повернути свідоцтво про його реєстрацію.
Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 31 січня 2012 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати і постановити нову ухвалу про задоволення скарги на дії державного виконавця, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши заявника, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
При розгляді скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця суд першої інстанції правильно встановив, що сума боргу заявника по виконавчих листах із врахуванням виконавчого збору і витрат, пов'язаних із проведенням виконавчих дій, не перевищує вартості арештованого державним виконавцем належного на праві власності заявнику майна, однак при цьому дійшов суперечливого висновку про те, що державний виконавець правомірно та в межах наданих йому законом повноважень наклав арешт на транспортний засіб боржника, який не перебував у заставі, і безпідставно відмовив у задоволенні його скарги.
Згідно з ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та може бути накладений у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.
Відповідно до пп. 5.6.1, 5.6.2 п. 5.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (далі - Інструкція), арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції перебувають виконавчі листи № 2-1802, видані Нововолинським міським судом на підставі рішення цього ж суду від 19 грудня 2008 року, про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного підприємства «Аякс-Плюс» на користь закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) заборгованості за кредитним договором в розмірі 97519,10 гривень (а.с. 64, 66, 68, 70).
Постановою державного виконавця від 06 жовтня 2011 року було оголошено розшук майна боржника ОСОБА_1, а саме: транспортних засобів ГАЗ-2705, номерний знак НОМЕР_1, та Опель Аскона, номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 95).
27 жовтня 2011 року працівники ДАІ затримали належний ОСОБА_1 автомобіль Опель Аскона і державний виконавець склав акт опису вказаного транспортного засобу, наклав на нього арешт та передав на зберігання Банку (а.с. 96-97).
При цьому в постанові про оглошення розшуку транспортних засобів (а.с. 95) і в акті опису і арешту майна (а.с. 96) дії виконавця були спрямовані на виконання виконавчого листа № 2-1802 від 19 грудня 2008 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПП «Аякс-Плюс» на користь Банку заборгованості за кредитним договором в розмірі 97519,10 гривень.
Звертаючись із скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_1 покликався на те, що на виконання зазначеного судового рішення ним та іншим відповідачем було передано і знаходиться на реалізації майно, вартість якого значно перевищує суму боргу, а арештований автомобіль є єдиним засобом для існування його сім'ї.
Проте суд цих доводів заявника належним чином не перевірив, не з'ясував повно всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення скарги, не дав належної правової оцінки доказам, наданим на підтвердження цих доводів, а тому дійшов неправильного висновку про відмову в задоволенні скарги.
Так, з матеріалів справи вбачається, що Банк звернувся з позовом до ОСОБА_1 та інших про стягнення боргу за кредитним договором від 26 березня 2007 року в розмірі 97519,10 гривень (а.с. 6-8), на забезпечення виконання якого було заставлено автомобіль «Renault Premium» та напівпричіп самоскид ПП (а.с. 9-12). Рішенням суду від 19 грудня 2008 року (а.с. 55-57) позов було задоволено повністю. На підставі цього рішення були видані виконавчі листи (а.с. 77-80) і 15 січня 2009 року за цими виконавчими листами було відкрито виконавчі провадження (а.с. 64-71).
Та обставина, що заставне майно за вказаними договорами перебуває на реалізації, підтверджується долученими заявником до апеляційної скарги висновками про вартість автомобіля і напівпричепа (а.с. 145-146), з яких вбачається, що оцінка цього майна проводилася оцінювачем Волинської торгово-промислової палати на замовлення виконавчої служби Нововолинського МУЮ і станом на 31 жовтня 2011 року вартість вантажного автомобіля «Renault Premium» становила 146123 грн. (а.с. 146), напівпричепа - 44134 грн. (а.с. 145), а в загальному - 190257 грн.
Отже, при тому, що вартість майна, що перебуває на реалізації значно перевищує суму боргу з врахуванням нарахованої суми виконавчого збору по даному виконавчому провадженню, то, на думку колегії суддів, у державного виконавця не було підстав для оголошення розшуку транспортних засобів боржника та накладення арешту на майно боржника на виконання виконавчого листа № 2-1802 від 19 грудня 2008 року.
Заперечення державного виконавця на апеляційну скаргу не можуть бути взяті до уваги, оскільки перебування на виконанні у виконавчій службі інших виконавчих листів про стягнення з боржника певних сум давало виконавцю підстави для вчинення таких дій не на виконання виконавчого листа № 2-1802, а на виконання цих інших виконавчих документів.
Крім цього, якщо навіть і врахувати суму боргу за іншими виконавчими листами, які підлягають до стягнення з боржника, як зазначено державним виконавцем (за виконавчими листами № 2-402 - 33238,31 грн., № 2-1802 - 97519,10 грн., № 1-6 - 4700 грн., за постановами від 26.04.2011 року про стягнення виконавчого збору 9761,91 грн. та 9211,73 грн. і від 31.07.2010 року - 470 грн.) в загальній сумі 154801,05 грн., то і в такому випадку оцінка майна, виставленого на реалізацію, більша від загальної суми боргу на 35456 грн.
За таких обставин справи колегія суддів вважає оскаржувані дії державного виконавця передчасними, а з врахуванням того, що арештований транспортний засіб для заявника є єдиним джерелом для отримання заробітку на утримання сім'ї, про що останній зазначав при вилученні у нього спірного автомобіля державним виконавцем (а.с. 97), оголошення розшуку транспортних засобів, їх арешт, вилучення і передання на зберігання іншій особі не можуть бути виправданими та правильними з огляду на застосування вказаних вище положень Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, а по справі необхідно постановити нову ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 307, 312, 315, 317, 319, 383 ЦПК України,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 31 січня 2012 року в даній справі скасувати.
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції задовольнити.
Визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції в частині опису і арешту майна неправомірними.
Постанову про розшук транспортних засобів боржника від 06 жовтня 2011 року скасувати.
Зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції зняти арешт з автомобіля Опель Аскона, 1987 року випуску, державний номер НОМЕР_2, та повернути автомобіль і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_1.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді