Справа № 2-400/12

РІШЕННЯ

іменем України

21.02.2012

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сенюти В.О.,

при секретарі Буцко М.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору позички, стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про розірвання договору позички, стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивує тим, що 20.11.2010 року між сторонами було укладено договір позички. За умовами якого позичкодавець передає, а користувач приймає у тимчасове безоплатне користування нежитлове приміщення, площею 75,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_2, приміщення 226 на строк з 20 листопада 2010 року по 31 березня 2011 року. Вказаним договором передбачено обов'язок відповідача оплачувати комунальні послуги, послуги «Укртелеком», та послуги за електропостачання. Заборгованість відповідача за період з 20.11.2010 року по день фактичного користування приміщенням 01.09.2011 року складає 11.609 грн. 83 коп., з яких послуги «Укртелеком» - 567 грн. 97 коп., земельний податок - 828 грн. 04 коп., комунальні платежі - 1.359 грн., оплата за електроенергію - 8.149 грн. 11 коп., оплата за холодне та горяче водопостачання - 705 грн. 71 коп. Крім того, позивач просить стягнути із відповідача індекс інфляції за період з 20.11.2010 року по 01.09.2011 року, що складає 557 грн. 27 коп. та 3 % річних - 290 грн. 25 коп., які позивач також просить стягнути із відповідача на користь позивача.

01.08.2011 року позивач письмово звернувся до відповідача із листом, в якому - попередив - про розірвання договору позички з 01.09.2011 року, про збільшення суми заборгованості по обов'язковим платежам та вимогу по оплаті орендної плати з 01.04.2011 року по 01.09.2011 року на підставі середньої вартості оренди по Деснянському району м. Києва.

30.08.2011 року ПАТ «Київенерго» відносно позивача було укладено акт про порушення № 12077, на підставі якого складено протокол № 965 від 07.09.2011 року яким зафіксовано пошкодження пломби електропостачальної організації, а комісія прийняла рішення провести розрахунок електроенергії з 25.05.2011 року по 30.08.2011 року на суму 7.051 грн. 58 коп., яку позивач також просить стягнути із відповідача.

Враховуючи те, що відповідач у зазначений договором позички термін не повернув позивачу нежитлове приміщення, а продовжує його використовувати, чим наніс позивачу за період з 01.04.2011 року по 01.09.2011 року збитки у розмірі 94.375 грн., які позивач також просить стягнути із відповідача.

Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача звільнити примішення за адресою АДРЕСА_2, приміщення 226 від майна та устаткування. На підставі викладеного, позивач і звернувся до суду із вказаним позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з викладених підстав, просила позов задовольнити.

Представник відповідача на початку судового розгляду справи, щодо задоволення позову запречував у повному обсязі. В подальшому в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачу) річ для користування протягом встановленого періоду.

В судовому засіданні встановлено, що 20 листопада 2010 року між ОСОБА_2 (позичкодавець) та ОСОБА_3 (користувач) укладено договір позички. Відповідно до п. 1.1. договору позички ОСОБА_2 передає ОСОБА_3 у тимчасове безоплатне користування нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 приміщення 226 на строк з 20.11.2010 року по 31.03.2011 року (а.с.9).

Як вбачається з акту прийому - передачі, нежитлове приміщення АДРЕСА_2 було передано від ОСОБА_4 до ОСОБА_3 (а.с.10).

Позивач просить розірвати договір позички, разом з тим, позовна заява не містить посилання з яких саме підстав, передбачених ст. 834 ЦК України позичкодавець вимагає розірвати договір.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи те, що позивач у позовній заяві не вказав з яких підстав він просить розірвати договір позички, а суд не може з власної ініціативи вказати підстави з яких договір позички має бути розірвано, тому в даній частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 11.609 грн. 83 коп., суд приходить до висновку, що дана вимога не підлягає задоволенню за недоведеністю.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, позивач просить стягнути із відповідача на користь позивача витрати за послуги «Укртелеком» у розмірі 567 грн. 97 коп., разом з тим, з наданих копій квитанцій (а.с.27-27) не можливо встановити, що дані послуги були надані за адресою місця знаходження нежитлового приміщення, інших доказів, які б могли підтвердити дані обставини, позивачем та його представником суду не надано. Разом з тим з рахунку - акт за серпень 2011 року вбачається, що адреса доставки послуг є адреса проживання самого позивача АДРЕСА_1 (а.с.28).

На квитанції за сплату послуг холодного та горячого водопостачання взагалі відсутня відмітка фінансової установи про те, що кошти були сплачені, інших доказів які б могли підтвердитит сплату за вказані послуги представником позивача і самим позивачем суду не надано. А тому підстав для стягнення із відповідача коштів у розмірі 705 грн. 71 коп. - немає.

З копій квитанції про сплату за електропостачання та земельний податок не вбачається, що вказані витрати позивач поніс саме стосовно нежитлового приміщення АДРЕСА_2 у м. Києві. У взязку із чим підстав для стягнення вказаних коштів із відповідача немає.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у письмових матеріалах справи міститься квитанція про сплату 3.000 грн. за активну електроенергію по акту порушення від 30.08.2011 року, вказані кошти позивач також просить стягнути із відповідача, однак вказані витрати понесла ОСОБА_5 (а.с.38), а не позивач.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач всупереч положенню ч. 1 ст. 60 ЦПК України не надав доказів суду, що позивачем були понесені витрати у розмірі 11.609 грн. 83 коп., а тому вказана вимога задоволенню не підлягає.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача індекс інфляції у розмірі 557 грн. 27 коп. та 3% річних - 290 грн. 25 коп., передбачених ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, договір позички є безоплатним, а тому підстав стверджувати, що має місце відповідальність за порушення грошового зобов'язання відповідачем не можна.

Доводи представника позивача про те, що п. 2.1.4 договору позички передбачає обов'язок користувача сплачувати за комунальні послуги, які відповідач не сплачує, а тому мова йде про не виконання грошових зобов'язань, суд з даним висновком не погоджується, оскільки під відповідальністю за порушення грошових зобов'язань мається на увазі - плата за користування чужими грошима, а обов'язок відповідача сплачувати за комунальні послуги, це виконання договірних зобов'язань. Враховуючи те, що відповідач не користувався чужими грошима, доказів про зворотнє сторонами не надано, а тому суд приходить до висновку, що підстав, передбачених законом щодо стягнення індексу інфляції та 3 % річних суд не вбачає.

Щодо позовної вимоги про стягнення із відповідача суми в розмірі 7.051 грн. 58 грн. за завдання збитків за час фактичного користування приміщенням відповідно до протоколу № 965 від 07.09.2011 року, суд приходить до наступного.

У своїй позовній заяві позивач під час розрахунку заборгованості вказує на період з 20.11.2010 року по день фактичного користування приміщенням 01.09.2011 року.

Як вбачається з письмових матеріалів справи акт №958 проведення експертизи лічильника електроресурсів було складено 06.09.2011 року, тобто вже після фактчиного користування приміщенням відповідачем. Крім того, відсутні докази, які б свідчили, що на момент отримання відповідачем у позичку нежитлове приміщення електролічильник був у справному стані. Таким чином, встановити причинно - наслідковий зв'язок між діями відповідача та наслідками (фальсифікація пломб лічильника) неможливо.

Позовна вимога щодо стягнення із відповідача орендної плати у розмірі 94.375 грн. задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

З договору позички вбачається, що орендна плата не передбачена, оскільки вказаний договір є безоплатним. У разі якщо позивач мав на увазі наприклад упущену вигоду, то відповідно до положення ч.2 ст. 31 ЦПК України представник позивача та позивач відповідного клопотання не заявляли до початку розгляду справи по суті, а враховуючи положення ч. 1 ст.11 ЦПК України суд не може виходити за межі позовних вимог.

Позовна вимога щодо зобов'язання відповідача звільнити приміщення в АДРЕСА_2, приміщення 226 від майна та устаткування відповідача не підлягає задоволенню, оскільки позивачем невірно обрано спосіб захисту свого особистого немайнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 836 ЦК України якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Позивач у своїй позовній заяві не заявляє вимогу про примусове повернення нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_2, приміщення 226, а тому враховуючи положення ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд приходить до висновку, що дана позовна вимога не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, ст. ст. 16, 625, 785, 827, 834, 836 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення.

Головуючий: