Справа № 2-725/12

РІШЕННЯ

іменем України

22.02.2012

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Сенюти В.О.

при секретарі - Буцко М.В.

за участю:

позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - ОСОБА_2

представника відповідача - Морозової Н.В.

роглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно», третя особа Київська міська рада про визнання договору найму житла недійсним та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із позовом до відповідача про визнання договору найма житла недійсним та стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивує тим, що укладений між сторонами договір найму не відповідає вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 15.01.2009 року. Зазначений в договорі порядок розрахунків і розмір платежів не відповідає принципам тарифоутворення та оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до законодавчих актів Договір найму житла та Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій повинен відповідати Типовому Договору, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009 року. Крім того, ВАТ «Київхімволокно» немає сертифікату на надання комунальних послуг та укладення відповідних договорів, а гуртожиток за адресою АДРЕСА_1 є власністю територіальної громади м. Києва.

У зв'язку із тим, що позивач ввівши в оману наймача житла скрив реальну ціну послуги, а також той факт, що відповідач не має право укладати такі договори, позивачка просить визнати договір недійсним (нікчемним) відповідно до ст. 215 ЦК України та зобов'язати відповідача повернути позивачці незаконно отриманні кошти у розмірі 14.100 грн.

Позивачка та представник позивачки позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з викладених підстав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, просила у задоволенні позову відмовити.

За письмовим клопотання представника відповідача, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08.12.2011 року в якості третьої особи без самостійних вимог було залучено Київську міську раду.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. У своїх письмових запереченнях просить справу розглядати за наявними у справі матеріалами та у відсутність представника Київради.

Вислухавши пояснення позивачки, представника позивачки, представника відповідача, допитавши свідка, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка працювала у ВАТ «Київхімволокно», але у 1997 році була скорочена, дана обставина не заперечується сторонами, а тому відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймочеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Згідно ч. 1 ст. 820 ЦК України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла.

01 січня 2010 року між ВАТ «Київхімволокно» та ОСОБА_1 було укладено договір найму (оренди) житла № 526.

За умовами вказаного договору наймодавець передає, наймач приймає у тимчасове строкове платне користування для проживання жилу площу одне ліжко - місце, що знаходиться в кімнаті № 93, поверх 4, по ОСОБА_2.

Згідно п. 3.1. договору найму житла плата за користування житлом складає 498 грн. за одне ліжко - місце в місяць. Відповідно до п. 3.4 вказаного договору наймач не здійснює інших платежів.

Доводи позивачки про те, що порядок розрахунків н відповідає вимогам чинного законодавства, судом до уваги не приймається, оскільки договір найму (оренди) житла від 01.01.2010 року не містить положення щодо розрахунків.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, гуртожиток по ОСОБА_2 має статус гуртожитку ліжкового типу, за виключенням 76 кімнат (1,2,3 поверхи).

Доводи позивачки про те, що гуртожиток за адресою ОСОБА_2 відноситься до територіальної громади м. Києва є безпідставними.

Як вбачається з листа від 01.02.2012 року № 002-316 Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) відчуження майна, зокрема передача до комунальної власності відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів товариства, як вищого органу управління. Разом з тим, загальні збори акціонерів ВАТ «Київхімволокно» рішення щодо безоплатної передачі до комунальної власності територіальної громади м. Києва гуртожиток по ОСОБА_2 ще не приймали.

Таким чином, враховуючи вище вказане та лист Фонду Державного майна України Департамент реформування власності від 01.09.2011 року № 21-883 (а.с.13), суд приходить до висновку, що гуртожиток за адресою АДРЕСА_1 знаходиться на балансі у ВАТ «Київхімволокно», яке є належним відповідачем по справі.

Доводи позивачки про те, що договір найму житла та договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій повинні відповідати Типовому Договору, який затверджений Постановою Кабінетів Міністрів України № 529 від 20.05.2009 року, судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009 року затверджений типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а між позивачкою та відповідачем було укладено договір найму (оренди) житла, таким чином відносини щодо найму житла вказана постанова не регулює, а відтак посилання на неї є безпідставним, а доказів того, що між сторонами були укладені інші договори, а ні позивачкою, а ні її представником суду не надано.

Посилання у позовній заяві на те, що відповідач немає сертифікату та відповідної ліцензії для надання житлово-комунальних послуг є такими, що не ґрунтуються на нормі чинного законодавства.

Відповідно до положення ч. 1, 3 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавці певних видів житлово-комунальних послуг отримують сертифікат відповідності якості цих послуг згідно із законом. Певні види господарської діяльності у сфері житлово-комунальних послуг підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Разом з тим, позивачка всупереч положенню ч. 1 ст. 60 ЦПК України не надала суду доказів того, що відповідач надає житлово - комунальні послуги у зв'язку із чим повинен мати сертифікат та відповідну ліцензію.

Позивачка просить визнати договір найму житла нікчемним на підставі ст. 215 ЦК України, посилаючись на те, що відповідач ввів її в оману щодо реальної ціни послуг, а також скрив, що дане підприємство не має право укладати такі договори.

Разом з тим, з письмових матеріалів справи вбачається, що позивачка була ознайомлена із розміром оплати за користування житлом, що складає 498 грн. за одне ліжко - місце та заперечень з цього приводу не має (а.с.68), а доказів того, що відповідач не мав права укладати договір найму (оренди) житла із позивачкою, а ні вона, а ні її представник суду не надали.

Доводи позивачки та її представника у судовому засіданні про те, що працівники гуртожитку силою змусили ОСОБА_1 підписати договір найму (оренди) житла на кабальних умовах до уваги судом не приймаються, оскільки позивачка та її представник відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України уточнень до позовної заяви до початку розгляду справи по суті не заявляли, а відтак не може бути предметом розгляду.

З показів свідка ОСОБА_4 вбачається, що жодний орган, до якого були направлені звернення мешканців гуртожитку щодо тарифів не вказав, що ВАТ «Київхімволокно» завищив тарифи.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Позивачкою та її представником жодних доказів які б свідчили про те, що укладений договір найму (оренди) житла є недійсним суду не надано, у зв'язку із чим позовна вимога не підлягає задоволенню за її недоведеністю.

Вимога позивачки про зобов'язання відповідача повернути позивачці кошти за проживання у гуртожитку по ОСОБА_2 у м. Києві у розмірі 14.100 грн. не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку, що укладений договір не може бути визнаний недійсним, у зв'язку із чим застосувати реституцію, відповідно до положення ст. 216 ЦК України не має підстав.

Крім того, суд звертає увагу, на те, що з наданих позивачкою копії квитанції за період дії оскаржуваного договору вбачається, що ОСОБА_1 сплатила лише 1.494 грн.: 18.03.2010 року - 498 грн., 22.07.2010 року - 498 грн. 0410.2010 року - 498 грн. (а.с.57), а не 14.100 грн. як вказане у позовній заяві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 203, 810, 820 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий: