Справа № 2-9/12

РІШЕННЯ

іменем України

11.04.2012

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Сенюти В.О.

при секретарях - Буцко М.В., Слободянюк О.А.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із позовом про поділ майна подружжя. Позовні вимоги мотивує тим, що 12.05.2000 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований в Топорівській сільській раді Ізяславського району, Хмельницької області, актовий запис № 4. Від шлюбу мають неповнолітню дитину сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. З вини відповідача у травні 2005 року між сторонами припинено сімейні відносини і ведення спільного господарства. 31.05.2005 року відповідач забрав ключі від квартири, чим унеможливлює проживання її та сина, а також працевлаштування. 25.08.2005 року рішенням деснянського районного суду м. Києва шлюб між сторонами було розірвано. Дитина перебуває на утриманні позивачки, а відповідач ухиляється від сплати аліментів, у зв'язку із чим 06.06.2008 року на майно відповідача було накладено арешт. Під час шлюбу було придбано наступне майно:

Кухонний гарнітур - 2000 грн.; кухонний стіл - 200 грн.; меблева стінка «Ольга» - 1.600 грн.; м'який куточок - 1.800 грн.; стільці - 4 одиниці - 200 грн.; телевізор «Sony» - 1.800 грн.; комп'ютер - 8.000 грн.; стіл для комп'ютера - 270 грн.; плита електрична 4-х конфоркова - 1.400 грн.4 тумба для телевізора - 400 грн.; холодильник «ВЕКО» - 2.280 грн.; пральна машина «Indesit» - 2.690 грн.; двері броньовані - 550 грн.; радіотелефон - 250 грн.; фотоапарат «Olympus» - 420 грн.; дзеркало з 2-а світильниками - 260 грн.; пилосос «LG» - 390 грн.; лінолеум 9 кв.м. - 190 грн.; палас - 3,5*2 - 370 грн.; палас 4 кв.м. - 200 грн.; килимок - 70 грн.; шпалери - 1000 грн.; шафа з вішалкою і тумбою - 1.800 грн.4 люстри - 3 одиниці - 430 грн.4 жалюзі на 2 балкони - 2.500 грн.; штори на 2-є вікон - 380 грн.; витяжка над електроплитою - 800 грн.; елктроконвектор - 1.000 грн.; двох кімнатна квартира в м. Хмельницькому за адресою: АДРЕСА_1, яка 12.10.2001 року продана за 36865 грн.; готівкові кошти в сумі 55.550 грн. на загальну суму 125.665 грн. Згоди на добровільний поділ між сторонами не досягнуто. Враховуючи те, що позивачка позбавлена можливості проживати у квартирі АДРЕСА_2, а також позбавлена можливості працевлаштуватися. Рішення Деснянського районного суду м. Києва про вселення разом із сином через вину відповідача та його дружини не виконано. З липня 2005 року по квітень 2006 року включно відповідач не сплачував аліменти на утримання малолітньої дитини та виходячи з інтересів малолітньої дитини та відповідно до вимог Сімейного кодексу України вважає за можливе відступити від засади рівності часток подружжя і виділити позивачці більшу частину зі спільного майна. У зв'язку із чим просить поділити майно, набуте подружжям під час шлюбу загальною вартістю 125.665 грн., виділивши позивачці 83.776 грн. 66 коп. а відповідачу виділити 41.888 грн. 34 коп.

На виконання ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 06.11.2008 року позивачка уточнила позовні вимоги, виключивши із переліку майна готівкові кошти в сумі 55.550 грн., та просила все майно у грошовому еквіваленті поділити у тому самому співвідношенні, яке вказано у позові, а саме: виділити позивачці із майна, набутого під час шлюбу з відповідачем, загальною вартістю 60.650 грн. - 40.433 грн. 33 коп., відповідачу виділити 20.216 грн. 67 коп.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав, наполягав саме на такому поділі майна, а саме виділення позивачці грошових коштів. Просив позов задовольнити з викладених підстав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, пояснив, що з наведеного переліку деякі речі, які вказала позивачка, він купляв особисто, а тому вважати спільним сумісним майном не можна, крім того з наведеного переліку, деякі речі вже не збереглися, а вказана вартість не відповідає дійсності. Представник відповідача зазначив, що кухонний гарнітур представник відповідача купляв сам, меблеву стінку подружжя не купляли, була інша «Міраж», м'який куточок, стільці 4 одиниці не купляли, телевізор «Sony» не купляли був інший LG, комп'ютер, відповідач купляв ще до шлюбу, стіл для комп'ютера відповідач придбав після розлучення, плити електрична - коштує 976 грн. та була подарована, тумба під телевізор - не купляли, холодильник «ВЕКО» та пральну машину «Indesit», броньовані двері представник відповідача придбав особисто для себе, фотоапарат був інший ніж вказує позивачка, але і той віддали дитині, який використовував як іграшку. Радіотелефон, пилосос, дзеркала з світильниками, лінолеум вартістю 190 грн., палас 4 кв.м. вартістю 200 грн., килимок - 70 грн. (викинули) не заперечує, іншого паласу не має. Наявність шпалер не заперечує, однак із вартістю 1.000 грн. не погоджується. Шафа з вішалкою та тумбою придбана за 1.400 грн. Купівлю 1 люстри та 2 світильників не заперечує. Жалюзі на балконі - 196 грн., штори на два вікна купляли - 380 грн., витяжка над електроплитою - 800 грн., електроконвектор - 474 грн. 30 коп., а квартиру у м. Хмельницький, відповідач купляв особисто сам за свої кошти і позичені, а тому не може вважатися спільною сумісною власністю. Крім того представник відповідача вказав, що майно подружжя ділиться в натурі, а на грошову компенсацію відповідач не погоджується.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що з 12.05.2000 року по 11.10.2005 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі (т.1 а.с. 162, 163).

Від шлюбу мають малолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачка у своїй позовній заяві посилається на те, що майно: кухонний гарнітур; кухонний стіл; меблева стінка «Ольга»; м'який куточок; стільці - 4 одиниці; телевізор «Sony»; комп'ютер; стіл для комп'ютера; плита електрична 4-х конфоркова; тумба для телевізора; холодильник «ВЕКО».; пральна машина «Indesit»; двері броньовані; радіотелефон - 250 грн.; фотоапарат «Olympus» - 420 грн.; дзеркало з 2-а світильниками - 260 грн.; пилосос «LG» - 390 грн.; лінолеум 9 кв.м. - 190 грн.; палас - 3,5*2 - 370 грн.; палас 4 кв.м. - 200 грн.; килимок - 70 грн.; шпалери - 1000 грн.; шафа з вішалкою і тумбою - 1.800 грн.4 люстри - 3 одиниці - 430 грн.4 жалюзі на 2 балкони - 2.500 грн.; штори на 2-є вікон - 380 грн.; витяжка над електроплитою - 800 грн.; елктроконвектор - 1.000 грн.; двох кімнатна квартира в м. Хмельницькому за адресою: АДРЕСА_1, яка 12.10.2001 року продана за 36865 грн. придбано у період шлюбу, а тому є спільним сумісним майном.

Але при розгляді справи не знайшов свого підтвердження той факт, що вказане у позовній заяві майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Як вбачається з договору дарування квартири від 21.01.2003 року (т.2 а.с.23), ОСОБА_2 подарував ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2.

ОСОБА_2 вказана вище квартира належала на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлофонду Ватутінської районної Ради 23.03.1999 року згідно розпорядження № 1712 та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації 05.04.1999 року та записано у реєстровій книзі за реєстровим № 577.

Так, кухонний гарнітур був придбаний у грудні 1999 року, що підтверджується замовленням № 2425 (т.1. а.с. 92) ОСОБА_2 для особистого користування, в період його проживання у квартирі АДРЕСА_2 , а також до моменту укладення шлюбу між сторонами та до укладення договору дарування квартири, у зв'язку із чим суд приходить до висновку, що підстав вважати, що кухня придбана за спільні кошти подружжя - немає.

Стіл комп'ютерний був придбаний відповідачем 24.03.2000 року (т.1.а.с.90), до укладення шлюбу, а комп'ютер, вартістю 4.204 грн. 66 коп. був придбаний - 08.11.2005 року, вже після розірвання шлюбу (т.1. а.с.95), у зв'язку із чим, вважати спільним сумісною власністю подружжя не можна.

Плита електрична 4-х конфоркова « De Lux» (т.1. а.с. 91) придбана 15.02.2003 році ОСОБА_6, яка подарувала її подружжю, про що зазначив представник відповідача в судовому засіданні.

Холодильник «ВЕКО» та пральна машина «Indesit» придбані 14.12.2002 року ОСОБА_2, про що свідчить сервісний сертифікат та копія розрахункової квитанції (т 1, а.с.93). Крім того, з пояснень представника відповідача вбачається, що вказана побутова техніка була придбана для його особистого користування, у зв'язку із чим суд приходить до висновку, що вказані предмети не можуть бути визнані спільною сумісною власністю та не підлягають поділу.

З листа замовлення (т.1. а.с.84) вбачається, що двері броньовані були придбані ОСОБА_2 за 130 умовних одиниць, для особистого користування, оскільки на момент замовлення та встановлення вказаних дверей, квартира АДРЕСА_2, належала йому на праві приватної власності.

Радіотелефон було придбано 16.08.2000 року спільно сторонами по справі.

Пилосос «LG», суд не вважає спільною сумісною власністю подружжя, оскільки він був придбаний 18.04.2000 року - до укладення шлюбу (т.1. а.с.86).

Шафа з вішалкою і тумбою придбана 05.10.2003 році відповідачем ОСОБА_4 під час перебування у шлюбі із позивачкою, вартість якої складає 1.400 грн. (т.1 а.с.89).

Жалюзі на 2 балкони придбані спільно сторонами по справі, однак вартість складає 196 грн., що підтверджується листом - замовлення від 21.03.2003 року (т.1 а.с.85).

Електричний конвектор, було придбано 16.10.2004 р., докази сплати 1.000 грн. в матеріалах справи відсутні (т.1. а.с. 77).

З пояснень представника відповідача вбачається, що останній не заперечує, що лінолеум, палас розміром 4 кв.м., килимок (станом на сьогоднішній день зі слів представника відповідача не існує), люстри 3 одиниці - вартістю 430 грн., дзеркало з 2 світильниками - 260 грн., штори на два вікна за 380 грн., витяжка - 800 грн. придбано спільно сторонами по справі, у зв'язку із чим відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню, а отже суд приходить до висновку, що вказані предмети є спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, представник відповідача не заперечує, що шпалери були придбані подружжям, разом із тим вартість їх заперечує, щодо паласу розміром 3,5*2 представник відповідача зазначив, що такого предмету не існує.

Щодо предметів: кухонний стіл; меблева стінка «Ольга» (оскільки замість неї «Міраж»), м'який куточок, стільці - 4 одиниці,телевізор «Sony» та фотоапарат, тумба під телевізор, двохкімнатна квартира у АДРЕСА_1 то представник відповідача у судовому засіданні заперечив, що такі предмети куплялись спільно сторонами по справі, а доказів, які б підтвердили протилежне, позивачкою та її представником суду надано не було, всупереч ч. 1 ст. 60 ЦПК України.

Доводи представника позивача про те, що представник відповідача та відповідач підробили документи, а саме гарантійні талони, замовлення та квитанції, суд до уваги не приймає враховуючи положення ч. 1 ст. 11 ЦПК України.

Покази свідка ОСОБА_7 суд до уваги не приймає, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та не підтверджуються жодними доказами.

Покази свідка ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суд оцінює критично, оскільки ОСОБА_8 була у квартирі позивачки лише один раз на новосілля, а свідок ОСОБА_9 була у квартирі позивачки в кінці квітня 2004 року, а тому пояснити, коли саме та яке майно було придбано сторонами по справі - не змогли.

З показів свідка ОСОБА_10 вбачається, що остання гроші своїй сестрі на придбання меблів не давала, разом нічого із позивачкою до квартири не купляла.

До показів свідка ОСОБА_11, суд ставиться критично, оскільки останній був у квартирі сторін лише декілька разів ( у період розгляду справи по суті) підтвердити або спростувати факт придбання спірного майна не зміг.

Крім того, слід звернути увагу на те, що предметом позову є грошові кошти, (вартість вказаного позивачкою майна), частину з яких позивачка просить виділити їй, не конкретизуючи майно. Таким чином, позивачка безпідставно вважає можливим поділити саме грошові кошти, а не майно, не зважаючи на те, що ці гроші не є об'єктом спільною сумісної власності, а тому поділу не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Згідно положення ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою.

Дана норма кореспондується із п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

З письмових заперечень відповідача (т.1 а.с. 72-76) вбачається, що ОСОБА_4 не погоджується на грошову компенсацію замість спільного майна.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є безпідставними та необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 60, 61, 88, 157, 212-215 ЦПК України, ст. 71 СК України, ст.ст. 16, 372 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги.

Головуючий: