РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-3836/11

19.04.2012 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя в складі: головуючого - судді Михайлова В.Е., при секретарі - Павлюченко Т.Н., за участю позивачки за первісним позовом і відповідачки за зустрічним - ОСОБА_1, відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним - ОСОБА_2, представника третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - СГІРФО Центрального РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим, про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом,

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - СГІРФО Центрального РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим і просила суд визнати відповідачку такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 в м. Сімферополі та зняти її з реєстрації за вказаною адресою. Позовні вимоги мотивовано тим, що вона є власницею вказаного вище жилого приміщення на підставі договору дарування від 27.11.2003 року. Наприкінці 2003 року початку 2004 року в належну їй квартиру зі згоди позивачки переїхали проживати її син ОСОБА_4, його дружина ОСОБА_2 та їхня неповнолітня дитина - ОСОБА_5, з цього ж часу дані особи були зареєстровані у спірній квартирі. З 27.04.2005 року син позивачки розірвав шлюб зі ОСОБА_2, а з травня 2008 року остання не проживає в спірній квартирі, витрат по утриманню квартири не несе, у зв'язку з чим позивачка її вважає такою, що втратила право користування житлом.

Відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 (а.с. 23-25), в яких просить вселити її у спірне жиле приміщення та усунути перешкоди у користуванні нею та її неповнолітньою донькою спірним житлом, мотивуючи заяву тим, що її не проживання у спірній квартирі та не приймання нею участі у витратах по утриманню жилого приміщення наступили внаслідок незаконний дій позивачки за первісним позовом, оскільки вона чинить перешкоди в користуванні жилим приміщенням. ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_6 було замінено замки вхідної двері в квартирі, що позбавило її можливості нормально проживати та користуватися усіма правами квартиронаймача. Крім того, розірвання шлюбу з сином ОСОБА_1 не перешкоджає їй, з точки зору закону, продовжуватися користуватися жилим приміщенням. Також позивачка просила врахувати ту обставину, що в квартирі разом з нею проживала її неповнолітня донька - ОСОБА_5 і що їй з донькою немає де проживати.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з мотивів, викладених в позові, просила визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняти її з реєстраційного обліку зі спірної квартири.

Відповідачка ОСОБА_2 первісний позов про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації не визнала, просила відмовити в його задоволенні з тих підстав, що позивачка чинить їй перешкоди в користуванні спірним житлом, а звільнила квартиру вона внаслідок обману з боку позивачки. Зустрічний позов підтримала в повному обсязі з мотивів в ньому викладених, наполягала на його задоволенні.

Представник третьої особи за зустрічним позовом - служби у справах дітей Сімферопольської міської ради, яку було залучено судом до участі у даній справі (а.с. 60), діюча на підставі довіреності ОСОБА_3, не заперечувала проти задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про вселення її до спірного жилого приміщення разом з неповнолітньою дитиною.

Представник третьої особи - СГІРФО Центрального РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи сповіщався належним чином та в строк, в матеріалах справи мається заява з проханням розглянути справу без їхньої присутності.

Заслухавши пояснення сторін, представника третьої особи, допросивши свідків ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано та підлягають задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_2 необґрунтований та задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 27.11.2003 року, реєстровий номер - 941, посвідченого приватним державним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу (а.с. 5).

В ході розгляду справи також було встановлено, що після придбання у власність зазначеного житла позивачка зареєструвала у належній їй на праві власності квартирі, членів сім'ї - сина ОСОБА_4, його дружину ОСОБА_2 та їхню неповнолітню дитину - ОСОБА_5. З часу реєстрації дані особи і вселилися у спірне житло та стали в ньому проживати.

27.04.2007 року син позивачки ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_2 розірвали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 6).

Позивачка ОСОБА_2 в поданому нею позові зазначає про те, що відповідачка ОСОБА_2 зібрала свої речі та переїхала проживати на постійне місце проживання в АДРЕСА_2.

Обставину непроживання у спірному житлі з травня 2008 року не спростовувала і сама ОСОБА_2, заперечуючи при цьому факт добровільного звільнення нею спірного житла.

Як вбачається з довідки ЖБК №22 м. Сімферополя від 23.11.2011 року за №15 (а.с. 7), ОСОБА_2 та її неповнолітня дитина в спірному житлі не проживають.

Зазначену обставину підтвердили і допитані в ході судового засідання свідки ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8

При цьому свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 також пояснили, що допомагали перевозити речі ОСОБА_2 зі спірного житла в 2008 році і виходячи з поведінки останньої можна було зробити висновок про те, що звільняла ОСОБА_2 спірне жиле приміщення не примусово, а за власним бажанням.

Таким чином, судовим розглядом достовірно було встановлено, що відповідачка у спірному житлі не проживає понад одного року, проте залишається зареєстрованою у спірній квартирі.

Витрат по утриманню квартири АДРЕСА_1 в м. Сімферополі ОСОБА_2 не несе, і являючись зареєстрованою за зазначеною вище адресою, з моменту свого фактичного непроживання у спірній квартирі, не здійснювала оплату комунальних послуг і не надала суду доказів того, що мала намір здійснювати їх оплату.

При цьому її доводи, викладені в зустрічному позові, відносно того, що звільнила вона спірне приміщення у зв'язку із здійсненням перешкод ОСОБА_1 в користуванні ним, не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи та було спростовано допитаними в ході судового засідання свідками.

Самою ж ОСОБА_9 не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які обґрунтовують заявлені нею вимоги та спростовують обставини, викладені в первісному позові щодо визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Відповідно до положень ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Викладені вище обставини дозволяють зробити висновок про те, що ОСОБА_2 втратила право користування спірним житлом, оскільки є відсутньою за спірною адресою проживання протягом тривалого часу - з 2008 року, без поважних причин, її власних речей в квартирі немає, ніяких перешкод в користуванні житлом позивачка відповідачці не чинила і остання залишила його добровільно, що дає підстави визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування належним позивачці житлом, а тому позивачка має право вимагати усунення перешкод в користуванні своєю власністю - квартирою АДРЕСА_1 в м. Сімферополі, шляхом зняття відповідачки з реєстрації і, таким чином, первісний позов підлягає задоволенню.

При цьому задоволення позову про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням виключає можливість задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом з наведених вище підстав.

Слід також зазначити, що визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням ОСОБА_2 не порушить прав неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки позивачкою вимоги щодо зняття з реєстрації дитини заявлено не було.

Пунктом 3 частини 2 ст. 3 СК України передбачено, що дитина належить до сім'ї своїх батьків тоді, коли спільно з ними не проживає, а відповідно до положень ч.4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків, або одного з них, з ким вона проживає.

Судом при розгляді даної справи були надані рівні права сторонам процесу щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості.

Позивачка ОСОБА_1 довела свої вимоги, надавши належні, допустимі докази, що перевірені судом, відповідачкою ОСОБА_9 заявлені нею зустрічні вимоги доведено не було.

Витрати, пов'язані з розглядом даної справи та понесені ОСОБА_1 і підтверджені нею документально, суд вважає за необхідне стягнути на її користь зі ОСОБА_2, у зв'язку із задоволенням первісного позову, а саме: судовий збір у розмірі 94,10 грн., судові витрати, понесені ОСОБА_9 стягненню на її користь не підлягають у зв'язку із відмовою у задоволенні зустрічного позову.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст. 3 СК України, ст.ст. 29, 317, 319, 405 ЦК України, 156 ЖК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 27, 30, 60, 61, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК| України, суд

В и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1

Зняти ОСОБА_2 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 94 (дев'яносто чотири) гривні 10 копійок.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя