ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
21 березня 2012 року № 2а-1676/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Шарпакової В.В., суддів Келеберди В.І., Качура І.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
третя особа Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглянуто справу у письмовому провадженні.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі по тексту - третя особа) в якому просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача у контролі за Кредитною спілкою «Християнська злагода»; зобов'язати Кабінету Міністрів України видати розпорядження, яким відшкодувати позивачу суму коштів внесених на депозит у Кредитній спілці «Християнська злагода» з резервного фонду державного бюджету України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1676/12/2670 та призначено до розяглду у попередньому судовому засіданні на 21 лютого 2012 року.
20 лютого 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд попереднього судового засідання без її участі.
У попередньому судовому засіданні 21 лютого 2012 року представник відповідача заперечував проти позовної заяви, з посиланням на її безпідставність і просив суд відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи у попереднє судове засідання не прибув, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, відповідно до повідомлення про вручення поштової кореспонденції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 14 березня 2012 року.
У судовому засіданні 14 березня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач є вкладником Івано-Франківської філії Кредитної спілки «Християнська злагода» (сума вкладу складає 12000 грн.), але останнім зобов'язання щодо повернення вкладу позивачу не виконано. Позивач у позовній заяві стверджує, що у зв'язку із бездіяльністю відповідача та не застосуванням до спілки заходів впливу у вигляді відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації йому було завдано шкоду у вигляді неповернення суми вкладу.
Представник відповідача у судовому засіданні 14 березня 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Мотивуючи письмові заперечення зазначив, що Кабінетом Міністрів України не була допущена протиправна бездіяльність щодо контролю за діяльністю КС «Християнська злагода», оскільки здійснення державного регулювання та нагляду за діяльністю кредитних спілок належить до повноважень Уповноваженого органу згідно з законодавством України про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг.
Одночасно, заперечуючи проти позовної вимоги щодо відшкодування позивачу суму коштів внесених на депозит у Кредитній спілці «Християнська злагода» з резервного фонду державного бюджету України представник відповідача послався на відсутність доказів на підтвердження звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав в порядку визначеними статтею 28 Кримінально-процесуального кодексу України або статтею 118 Цивільного процесуального кодексу України.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився. У письмових запереченнях зазначив, що Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України в порядку нагляду за діяльністю Кредитної спілки «Християнська злагода» протягом 2009 та 2010 років було проведено ряд перевірок (інспекцій) діяльності, в ході яких виявлені численні порушення вимог законодавства про фінансові послуги. За результатами розгляду актів про порушення, актів інспекції до Кредитної спілки «Християнська злагода» протягом 2009 та 2010 років відповідачем було застосовано заходів впливу, серед яких Розпорядження про усунення виявлених порушень законодавства про фінансові послуги та постанови про накладення штрафу.
Враховуючи неявку представника третьої особи та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд вирішив розглянути адміністративну справу № 2а-1676/12/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є вкладником Івано-Франківської філії Кредитної спілки «Християнська злагода» (копії розрахунків № 704/08 від 26 травня 2008 року міститься в матеріалах справи).
12 грудня 2011 року позивач звернувся до Кабінету Міністрів України та Державної інспекції з регулювання ринків фінансових послуг України із заявою про відшкодування ОСОБА_1 шкоду в розмірі суми вкладу 12000,00 грн. з резервного фонду державного бюджету України.
У відповідь на вищезазначену заяву, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України листом від 10 січня 2012 року № 219/40-12 повідомлено позивача, що Держфіннослуг на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 580-р «Про затвердження плану заходів щодо врегулювання проблемних питань кредитної кооперації»(далі -План заходів) та з метою подальшого розвитку діяльності кредитних спілок і захисту прав та інтересів споживачів фінансових послуг було створено робочу групу для розробки проектів законодавчих актів передбачених Планом заходів, зокрема проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Концепції розвитку системи кредитної кооперації».
Представник позивача зазначає, що станом на день звернення до адміністративного суду матеріальна шкода, у розмірі суми вкладу 12000,00 грн. позивачу не повернута, у зв'язку з чим позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, що в свою чергу обумовлено незастосуванням до спілки заходів впливу у вигляді відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації.
Ознайомившись із матеріалам справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, колегія суддів не погоджується із такою позицією позивача та зазначає наступне.
Розглядаючи спір по суті колегія суддів виходить з того, що позивачем в даному провадженні оскаржується бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка виявилась, на його думку, у не здійснення заходів контролю за Кредитною спілкою «Християнська злагода» та не застосуванням до спілки заходів впливу у вигляді відсторонення керівництва від управління фінансовою установою, не призначенням тимчасової адміністрації, чим позивачу було завдано шкоду у вигляді неповернення суми вкладу
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 130 Господарського кодексу України кредитною спілкою є неприбуткова організація, заснована громадянами у встановленому законом порядку на засадах добровільного об'єднання грошових внесків з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні інших фінансових послуг. Кредитна спілка є юридичною особою. Статусу юридичної особи вона набуває з дня її державної реєстрації.
При цьому, частиною 6 статті 130 Господарського кодексу України встановлено, що статус, порядок організації та здійснення господарської діяльності кредитної спілки визначаються цим Кодексом, законом про кредитні спілки та іншими законами.
Спеціальними законами, що визначають правовий статус кредитних спілок, є Закони України «Про кредитні спілки»від 20 грудня 2001 року № 2908-III (далі по тексту - Закон № 2908-III) та «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 3664-III (далі по тексту - Закон № 3664-III).
Частиною 2 статті 2 Закону № 2908-III встановлено, що відповідно до принципів, визначених у частині першій цієї статті: ніхто не може бути примушений вступати до кредитної спілки, а виключення з членів кредитної спілки дозволяється лише у випадках, визначених статутом спілки; усі члени кредитної спілки мають рівні права, в тому числі у разі голосування на загальних зборах, незалежно від розміру пайового та інших внесків; забороняється будь-яке втручання в діяльність кредитної спілки, за винятком випадків, передбачених законом; кредитна спілка зобов'язана забезпечити повне та своєчасне інформування своїх членів з питань власної діяльності, на їх прохання ознайомлювати з протоколами загальних зборів і засідань інших органів управління кредитної спілки, видавати копії документів та витяги з них у порядку, визначеному статутом.
Одночасно, статтею 26 Закону № 2908-III визначено, що державне регулювання і нагляд за діяльністю кредитних спілок здійснює Уповноважений орган згідно з законодавством України про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, інші державні органи відповідно до їх компетенції.
Пунктами 1,2 частини 1 статті 1 Закону № 3664-III надано визначення термінів, зокрема, фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг; кредитна установа - фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик.
З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що кредитні спілки за своєю природою та характеристикою відносяться до групи фінансових установ.
Частиною 1 статті 21 Закону № 3664-III визначено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону № 3664-III у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.
Статтею 40 цього Закону визначені види заходів впливу, які може застосовувати Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Отже, виходячи з правового аналізу зазначених норм, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з твердженням відповідача в частині, що здійснення державного регулювання та нагляду за діяльністю кредитних спілок належить до повноважень Уповноваженого органу згідно з законодавством України про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, тому позовні вимоги в частині визнання протиправним бездіяльності відповідача що виявилась у невжитті заходів контролю відносно Кредитної спілки «Християнська злагода» не підлягають задоволенню з огляду на їх безпідставність.
З приводу позовної вимоги щодо зобов'язання Кабінету Міністрів України видати розпорядження, яким відшкодувати позивачу суму коштів внесених на депозит у Кредитній спілці «Християнська злагода» з резервного фонду державного бюджету України колегія суддів зазначає наступне.
Указом Президента України № 292/2003 від 04 квітня 2003 року затверджено Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, яким визначено, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Комісія) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Комісія є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством (далі по тексту - Положення № 292/2003).
В пункті 3 Положення № 292/2003 серед основних завдань Комісії визначено, зокрема, здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері; захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення.
Комісія здійснює захист прав споживачів фінансових послуг в межах наданих їй повноважень та способами, передбаченими законодавством.
Пунктом 4 Положення № 292/2003 визначені функції, які виконує Комісія відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції, зокрема: здійснює згідно із законами України державне регулювання і нагляд за діяльністю страхових компаній та страхових брокерів, установ накопичувального пенсійного забезпечення, довірчих товариств, кредитних спілок, лізингових та факторингових компаній, кредитно-гарантійних установ, ломбардів, інших учасників ринків фінансових послуг (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їх діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів) (підпункт 3 пункту 4); здійснює реєстрацію фінансових установ та веде Державний реєстр фінансових установ (підпункт 4 пункту 4); установлює порядок та умови застосування заходів впливу згідно з законом (підпункт 45 пункту 4); надсилає фінансовим установам і саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження щодо усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів (підпункт 46 пункту 4); надсилає матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, які стали відомі під час проведення перевірок (підпункт 47 пункту 4).
Відповідно до підпункту 12 пункту 5 Положення № 292/2003 Комісія має право в межах своїх повноважень застосовувати до фінансових установ, які не додержуються законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, такі заходи впливу: зобов'язати порушника вжити заходів до усунення порушення; вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи; накладати штрафи відповідно до закону; тимчасово зупиняти дію або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати її тимчасову адміністрацію; затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи; порушувати питання про ліквідацію фінансової установи;
Згідно пункту 6 Положення № 292/2003 до виключної компетенції Комісії як колегіального органу належить, зокрема: прийняття рішень про відсторонення керівництва від управління фінансовою установою у разі недодержання законів та інших нормативно-правових актів України, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, призначення тимчасової адміністрації та її керівника належить до виключної компетенції Комісії як колегіального органу (підпункт 6 пункту 6 цього Положення). схвалення рішень директорів департаментів Комісії про включення фінансових установ до Державного реєстру фінансових установ або виключення з нього, а також видачу, зупинення або анулювання ліцензій на надання фінансових послуг (підпункт 8 пункту 6 цього Положення); здійснення функції, визначеної п.п. 45 п. 4 Положення, а саме - встановлення порядку та умов застосування заходів впливу згідно з чинним законодавством (підпункт 17 пункту 6 цього Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 157 від 03 лютого 2010 року (далі по тексту - Положення № 157) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Згідно підпункту 5 пункту 4 Положення № 157 комісія, відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції, здійснює відповідно до законодавства державне регулювання та нагляд за діяльністю фінансових установ (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства та державних цільових фондів).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 року № 2908-III (далі по тексту - Закон № 2908-III) державне регулювання і нагляд за діяльністю кредитних спілок здійснює Уповноважений орган згідно з законодавством України про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, інші державні органи відповідно до їх компетенції.
Згідно пункту 1 частини 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 17 липня 2001 року № 2664-III (далі по тексту - Закон № 2664-III ) до фінансових установ належать, зокрема, кредитні спілки.
Вичерпний перелік заходів впливу, які може застосовувати Держфінпослуг за порушення вчинені на ринках фінансових послуг передбачено статтею 40 Закону № 2664-III, згідно положень якого Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України може застосовувати такі заходи впливу, як зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення, вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи, тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг, відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію, затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи, порушувати питання про ліквідацію установи.
Листом від 04 листопада 2010 року № 31-24020-07-20/30142 Міністерство фінансів України повідомило Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, що неприйнятним є відволікання коштів державного бюджету та/або збільшення державного боргу для фінансування споживчих потреб фізичних осіб, а споживче акредитування кредитних спілок за рахунок коштів Державного бюджету не є функцією держави.
Відповідно до копії акту порушення від 03 березня 2009 року № 109/10 під час перевірки Кредитної спілки «Християнська злагода» встановлені наступні правопорушення:
- статті 5 Закону України «Про кредитні спілки»в частині здійснення Спілкою діяльності з порушенням вимог пункту 3.14 Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, затверджених розпорядженням державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 02 грудня 2003 року № 146, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 року за № 1225/8546 (далі - Ліцензійні умови) щодо невиконання своїх зобов'язань перед членами Спілки в порядку, терміни та протягом строків згідно з укладеними договорами, а саме: Спілкою не виконуються зобов'язання за умовами пунктів 1.4. Договорів про залучення внеску члена кредитної спілки на депозитний рахунок щодо щомісячної виплати процентів по внеску (вкладу).
- частини другої статті 23 Закону України «Про кредитні спілки»в частині невиконання Спілкою вимоги щодо забезпечення члену Спілки права одержувати належні йому на праві приватної власності проценти за внесеним внеском (вкладом) члена кредитної спілки на депозитний рахунок у порядку і строки, які визначені укладеним членом кредитної спілки договором, чим Спілкою порушено вимоги пункту 3.1 Ліцензійних умов щодо зобов'язання Спілки при провадженні зазначеної в ліцензії діяльності дотримуватись вимог законодавства України, зокрема Закону України «Про кредитні спілки».
У зв'язку зі багаточисленними зверненнями громадян, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України складені аналогічні акти порушення Кредитною спілкою «Християнська злагода» від 13 листопада 2009 року № 1400/43/4, від 15 жовтня 2009 року № 1142/43/4, від 15 грудня 2009 року № 1638/43/1, від 21 січня 2010 року № 10/43/1, від 29 грудня 2009 року № 1729/43/1, від 27 січня 2010 року № 1721/42/9, від 15 лютого 2010 року № 27/43/1, від 09 березня 2010 року № 40/43/1, від 01 квітня 2010 року № 64/43/1, від 21 квітня 2010 року № 63/43/1, від 08 червня 2010 року № 196/41/4, від 03 червня 2010 року № 62/41/4, від 18 травня 2010 року № 68/43/1, від 30 червня 2010 року № 651/9-п/ФМ, від 30 червня 2010 року № 651/42/9-п (копії актів містяться в матеріалах справи).
Як вбачається з наданих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України доказів вжиття заходів впливу 16 лютого 2009 року членом комісії за результатами перевірки прийнято Розпорядження № 87/10/3, яким зобов'язано спілку усунути порушення вимог законодавства про фінансові послуги в частині невиконання спілкою зобов'язань перед членами щодо повернення вкладів.
Аналогічні вимоги викладені у Розпорядженнях Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 11 грудня 2009 року № КС-434/09-88/1; від 12 січня 2010 року № КС-431/10-1; від 28 січня 2010 року № КС-431/10-29; від 09 лютого 2010 року № КС-431/10-42; від 10 березня 2010 року № КС-431/10-79; від 31 березня 2010 року № КС-431/10-106; від 23 квітня 2010 року № КС-431/10-133; від 19 травня 2010 року № КС-431/10-151; від 15 червня 2010 року № 130/41/4; від 16 червня 2010 року № КС-431/10-167; від 05 листопада 2010 року № КС-431/10-344; від 25 листопада 2010 року № 896 (копії містяться в матеріалах справи).
Також, 16 грудня 2009 року, 09 лютого 2010 року та 29 липня 2010 року Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України прийняті постанови № КС-431/09-97, № КС-431/10-41 та № 431/10-211 про застосування до Кредитної спілки «Християнська злагода»штрафу за невиконання вимог законодавства про фінансові послуги.
15 листопада 2010 року Членом комісії - директором департаменту тимчасового адміністрування фінансово-кредитних установ ОСОБА_2 за систематичне невиконання заходів впливу було прийнято рішення про виключення інформації про кредитну спілку «християнська злагода»з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, яке було схвалено Розпорядженням від 25 листопада 2010 рок № 896.
Приписами пункту 1 Розділу VIII Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг № 41 від 28 серпня 2003 року встановлено, що підставами для виключення інформації про фінансову установу з Реєстру та анулювання Свідоцтва є заява про виключення інформації про фінансову установу з Державного реєстру фінансових установ у зв'язку з припиненням надання фінансових послуг, припинення юридичної особи, крім перетворення, виявлення недостовірної інформації в поданих заявником документах, що передбачені пунктом 1 розділу IV цього Положення, інші підстави, передбачені нормативно-правовими актами для окремих видів фінансових установ.
Відповідно до пункту 34 Розділу V Положення про внесення інформації про кредитні спілки до Державного реєстру фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 1099 від 22 червня 2004 року, систематичне невиконання заходів впливу є підставою для виключення інформації про кредитну спілку з Державного реєстру фінансових установ.
Також, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України в межах своєї компетенції зверталась до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області із повідомленням про порушення Кредитною спілкою «Християнська злагода»вимог законодавства про фінансові послуги.
З наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України у відповідності до наданих законодавством повноважень застосовувались до Кредитної спілки «Християнська злагода»заходи впливу по усуненню порушень, щодо невиплати членам спілки сум по вкладах та невиконання договорів.
В матеріалах справи міститься копія листа Слідчого управління УМВС України в Івано-Франківській області МВС України від 19 квітня 2010 року № 8/3786, яким повідомлено позивача, що у кримінальній справі № 141-3097 (по обвинуваченню голови правління КС «Християнська злагода» ОСОБА_3 в злочинах передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2,3 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч 3 ст. 209, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 366 КК України) ОСОБА_6 визнано потерпілою, допитано як потерпілу та визнано цивільним позивачем.
Відповідно до частини 1 статті 28 Кримінально-процесуального кодексу України, особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за його дії, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.
З огляд на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованою позовну вимоги щодо зобов'язання Кабінету Міністрів України видати розпорядження, яким відшкодувати позивачу суму коштів внесених на депозит у Кредитній спілці «Християнська злагода»з резервного фонду державного бюджету України.
При цьому, в частині позовних вимог щодо зобов'язання Кабінет Міністрів України видати розпорядження суд вважає необґрунтованою таку позицію позивача, оскільки дана вимога є формою втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, тому суд не може перебирати на себе функції центрального органу виконавчої влади всупереч встановленому порядку видання розпорядчих документів.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку , що позивачем не доведено факту бездіяльності відповідача при незастосуванні до Кредитної спілки «Християнська злагода»заходів впливу.
Щодо доводів позивача про незастосування відповідачем заходів впливу у вигляді відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації, суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.
Згідно статтею 39 Закону № 2664-III у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.
Відповідно до частини 1 статті 46 цього Закону № 2664-III Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право призначити тимчасову адміністрацію фінансової установи, діяльність якої ліцензується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
На підставі викладеного, суд робить висновок, що законодавством передбачено випадки, коли Держфінпослуг має саме право застосовувати такий захід впливу і розпоряджається цим повноваженням на власний розсуд, а тому позовні вимоги в цій частині необґрунтовані.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2908-III кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.
Статтею 2 цього ж Закону визначено, діяльність кредитної спілки ґрунтується на принципах добровільності вступу та свободи виходу з кредитної спілки, рівноправності членів кредитної спілки, самоврядування та гласності.
Згідно статті 7 Закону № 2908-III кредитна спілка діє на основі статуту, що не суперечить законодавству України. Зокрема у статуті кредитної спілки обов'язково зазначається порядок покриття можливих збитків кредитної спілки.
Положенням статті 11 Закону № 2908-III встановлено, що члени кредитної спілки мають право брати участь в управлінні справами кредитної спілки, обирати та бути обраними до її органів управління та одержувати інформацію про діяльність кредитної спілки, ознайомлюватися з річними балансами, фінансовими звітами, протоколами засідань органів управління кредитної спілки та іншими документами щодо діяльності кредитної спілки.
Отже, позивач, як член кредитної спілки мав можливість брати участь у загальних зборах та вирішувати відповідні питання.
Відповідно до положень частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова (матеріальна) шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 статті 45 Закону № 2664-III визначено, що шкода, заподіяна учасникам ринку фінансових послуг неправомірними діями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, при здійсненні ним своїх повноважень, підлягає відшкодуванню в повному обсязі за рахунок держави відповідно до закону.
Отже, обов'язковими умовами відшкодування шкоди з державного бюджету згідно вказаних статей є неправомірність дій органу та наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та завданою шкодою.
Розглянувши матеріали справи, судом не було виявлено в діях відповідача порушень вимог чинного законодавства. Крім того, позивачем не доведено, а судом не встановлено наявності причинно-наслідкового зв'язку між вжитими (не вжитими) відповідачем заходами впливу на фінансову установу та завданими позивачу збитками.
Як зазначалось вище, позивач перебував із Кредитною спілкою «Християнська злагода»у договірних відносинах.
Так, з позовної заяви та пояснень позивача вбачається, що вимога про відшкодування шкоди з державного бюджету обґрунтована порушенням Кредитною спілкою «Християнська злагода»взятих на себе договірних зобов'язань щодо повернення суми вкладу та нарахованих на неї процентів.
Згідно п. 3.3 договорів про внесення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок вкладник має право: вимагати від спілки виконання своїх зобов'язань згідно з предметом та умовами договору; достроково в односторонньому порядку вимагати розірвання цього договору, попередньо повідомивши спілку в порядку та з врахуванням наслідків, передбачених договором; по закінченню строку дії цього договору отримати всі належні йому суми грошових коштів відповідно до умов договору.
Позивач не перебував із відповідачем у договірних відносинах, відповідач не приймав рішень та не вчиняв дій, які б порушували права позивача, у зв'язку із чим суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення шкоди слід відмовити.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позивачем не доведено протиправність дій відповідача та не підтверджено позовні вимоги, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 -163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Шарпакова В.В.
Судді: Келеберда В.І.
Качур І.А.