№ 1-45/2008 КОПІЯ
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 травня 2008 року Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді - Горулько О.М.
при секретарі - Гудзенко С.В.
з участю прокурора - Лук»яненка К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Решетилівка справу про обвинувачення
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Саксагань П»ятихатського р-ну Дніпропетровської області, зареєстрованого в с. Саксагань П»ятихатського р-ну Дніпропетровської області, проживаючого без реєстрації в с. Колотії Решетилівського р-ну Полтавської області, українця, громадянина України, освіта базова загальна середня, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, не працюючого, на момент вчинення злочину раніше судимого:
- 14.03.2007 року Решетилівським районним судом Полтавської області за ст. 289 ч.1 КК України до трьох років позбавлення волі, в силу ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк - 1 рік. Постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 18.07.2007 року звільнений від відбування покарання на підставі п.»б» ст.1 Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року, дана постанова не скасована,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 162 ч.1 КК України, -
В С Т А Н О В И В :
У червні 2007 року в с. Колотії Решетилівського району Полтавської області підсудний ОСОБА_1, перебуваючи на території домоволодіння потерпілого ОСОБА_2 і переконавшись в тому, що потерпілий ОСОБА_2 відпочиває у своєму будинку, умисно, протиправно, самовільно, не маючи на те відповідного рішення суду та без відому і згоди потерпілого, порушуючи недоторканість іншого приватного володіння потерпілого проник до господарського сараю, що розташований на території домоволодіння потерпілого ОСОБА_2, звідки здійснив дрібне викрадення чужого майна, належного потерпілому ОСОБА_2, після чого з місця вчинення злочину зник.
Допитаний в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 162 ч.1 КК України, визнав повністю і суду пояснив, що дійсно у червні 2007 року він разом з потерпілим ОСОБА_2 перебував на подвір»ї останнього. Після того, як потерпілий пішов до свого будинку відпочивати, він вирішив здійснити крадіжку майна потерпілого метою використати це майно для придбання спиртного. Для цього він проник до сараю потерпілого, що був зачинений на замок та викрав звідти електроточило, цвяхи, зерно та інше майно. Викрадене, крім цвяхів, він продав односельцям та незнайомим йому особам, на виручені кошти придбав спиртні напої, які наступного дня вжив разом з потерпілим. При цьому він не повідомляв потерпілого про джерело придбання коштів. Викрадені ним цвяхи були повернуті потерпілому. У вчиненому щиро кається.
Фактичні обставини справи підсудним ОСОБА_1 не оспорюються, його показання відповідають фактичним обставинам справи.
В силу ст. 299 ч. 3 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих фактичних обставин, які ніким із учасників судового розгляду справи не оспорювалися.
Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_1 за ст. 162 ч.1 КК України є вірною, оскільки він вчинив незаконне проникнення до іншого володіння особи (потерпілого ОСОБА_2), що порушило недоторканість цього володіння.
При визначенні міри покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який на момент вчинення злочину був судимим, за місцем проживання характеризується посередньо.
Обставинами, які пом”якшують покарання підсудного ОСОБА_1, суд визнає повне визнання ним своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1, суд не вбачає.
На підставі вищевикладеного, враховуючи всі обставини справи та приймаючи до уваги сімейний стан підсудного, те, що він має на утриманні двох малолітніх дітей, позицію потерпілого ОСОБА_2, поведінка якого свідчить про відсутність будь-якої зацікавленості в результаті справи і який не наполягає на суворому покаранні, суд приходить до висновку про можливість призначення підсудному ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу, оскільки вважає, що його подальше виправлення та перевиховання може бути можливим без ізоляції його від суспільства та із застосуванням зазначеного покарання.
Крім того, приймаючи до уваги те, що постанова Решетилівського районного суду Полтавської області від 18.07.2007 року про звільнення підсудного ОСОБА_1 від відбування покарання, призначеного вироком Решетилівського районного суду Полтавської області від 14.03.2007 року на підставі п.»б» ст.1 Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року в установленому порядку не скасована, суд вважає за неможливе призначення підсудному остаточного покарання за сукупністю вироків.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В :
ОСОБА_1 за ст. 162 ч.1 КК України визнати винним та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі сімдесят п»ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто - 1275 (одна тисяча двісті сімдесят п»ять) гривень.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередню - підписку про невиїзд.
Речові докази електроточило, підсвічник, алюмінієвий бідон, передані під схоронну розписку потерпілому ОСОБА_2 (а.с. 41-42), повернути володільцю - потерпілому ОСОБА_2
Вирок може бути оскаржений протягом п”ятнадцяти діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний суд.
Головуючий: ПІДПИС
СУДДЯ: