Справа № 2-4036/11 провадження № 22-ц/0390/556/2012 Головуючий у 1 інстанції:Лівандовська-Кочура Т.В.

Категорія: 52 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.04.2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді Здрилюк О І,

суддів - Карпук А.К., Бовчалюк З.А. ,

при секретарі Сіліч Ю.Л. ,

з участю позивача - ОСОБА_1,

пр-ка відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та скасування дисциплінарного стягнення за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 та відповідача - ПАТ «Державний ощадний банк України» на рішення Луцького міськрайонного суду від 07 лютого 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

19 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Державний ощадний банк України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, а 22 липня 2011 року - з позовом про скасування дисциплінарного стягнення, які ухвалою Луцького міськрайонного суду від 10.08.2011 року об'єднані в одне провадження (а.с.58).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 03.05.2006 року його було прийнято на роботу до відповідача, де з 26.12.2007 року він працював на посаді головного інженера сектора підтримки інформаційних технологій відділу інформаційних технологій. Наказом № 217-к від 21.04.2011 року його з 22 квітня 2011 року звільнено з роботи на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України - у зв'язку із змінами в організації праці, в тому числі скорочення штату працівників.

Дане звільнення вважає незаконним, оскільки у відповідача не мало місця змін в організації виробництва і праці. Крім того, його належним чином не попередили про наступне вивільнення, не було запропоновано іншої роботи, не врахованого його переважного права на залишення на роботі (більш висока кваліфікація та наявність на утриманні двох дітей).

Незаконним звільненням відповідач завдав йому моральних страждань через почуття приниження, пригніченості, сорому, розпачу, неповноцінності, стану психологічного дискомфорту, пов'язаних з втратою роботи і необхідністю обмежувати в коштах себе та членів сім'ї. Незаконне звільнення вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя - поновлення на роботі, пошуку нової роботи і заробітку.

Крім того, наказом відповідача № 16-с від 18.04.2011 року йому оголошено догану за неналежне виконання посадових обов'язків, що призвело до створення ризику втручання в роботу банкомата та негативно вплинуло на імідж банку. З цим наказом його ознайомили лише 22.04.2011 року, тобто в день звільнення.

Вказаний наказ є незаконним через невідповідність наведених у ньому висновків фактичним обставинам справи. Службова записка начальника відділу банківської безпеки, яка стала підставою накладення дисциплінарного стягнення, містить недостовірну інформацію, яка спростована його поясненням, яке керівником не перевірялось і не бралось до уваги.

Враховуючи наведене, просив поновити його на роботі, стягнути 20062 грн. 48 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22.04.2011 року по 06.02.2012 року, 13824 грн. на відшкодування моральної шкоди та скасувати наказ № 16-с від 18.04.2011 року про накладення дисциплінарного стягнення.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 07 лютого 2012 року, виправленим ухвалами цього ж суду від 09.02.2012 року та 13.02.2012 року, позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного інженера сектора підтримки інформаційних технологій відділу інформаційних технологій у філії «Волинське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України».

Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 17213 грн. 21 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Скасовано наказ № 16-с, виданий начальником філії Волинського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» від 18.04.2011 року про застосування дисциплінарного стягнення.

Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» в доход держави 536 грн. 50 коп. судового збору.

Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити, стягнувши на його користь 20062 грн. 48 коп..

В апеляційній скарзі відповідач - ПАТ «Державний ощадний банк України», посилаючись на допущене судом неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення - про відмову в позові.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, а рішення суду - зміні з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 03.05.2006 року був прийнятий на роботу до відповідача і з 26.12.2007 року займав посаду головного інженера сектора підтримки інформаційних технологій відділу інформаційних технологій. Наказом № 217-к від 21.04.2011 року ОСОБА_1 звільнено з 22.04.2011 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України - у зв'язку із змінами в організації праці, в тому числі скорочення штату працівників (а.с.4).

Скорочення чисельності або штату працівників у відповідача підтверджується відповідним наказом № 427 від 31.12.2010 року «Про скорочення штатної чисельності працівників філії - Волинського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» у 2011 році» (а.с.15-16) та іншими наказами відповідача про попередження працівників про наступне звільнення (а.с.22, 101, 211-212).

Поновлюючи позивача на роботі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що його було неналежним чином попереджено про наступне звільнення, не було враховано його переважного права на залишення на роботі, зокрема, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, відповідної освіти, тривалого стажу роботи, відсутність лікарняних, відпусток за власний рахунок, відсутність дисциплінарних стягнень.

Проте, з такими висновками не можна погодитись з наступних підстав.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Із наказу відповідача № 95-к від 21.02.2011 року вбачається, що позивача було попереджено про наступне звільнення 22 квітня 2011 року у зв'язку із скороченням штату працівників відділу (а.с.17). Таким чином, відповідачем було дотримано вимоги ст.49-2 КЗпП України щодо попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.

Із штатного розпису відповідача на 21.02.2011 року вбачається, що у відділі інформаційних технологій була лише одна посада головного інженера, яка підлягала вивільненню і цю посаду займав позивач (а.с.174). Враховуючи наведене, у відповідача не було підстав враховувати переважне право позивача на залишення на роботі.

Оскільки судом першої інстанції висновки про те, що ОСОБА_1 було неналежним чином попереджено про наступне звільнення та про те, що не було враховано його переважного права на залишення на роботі зроблені з порушенням норм матеріального права, то зазначені вказівки підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення суду.

Разом з тим, судом встановлено і це не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, позивачу відповідачем за період з 21.02.2011 року по 22.04.2011 року включно взагалі не пропонувались будь-які посади.

Із поданого апеляційному суду штатного розпису відповідача на 21.04.2011 року вбачається, що було введено наступні посади: у відділ будівництва, експлуатації будівель та господарського обслуговування - з 01.03.2011 року водія, з 05.04.2011 року прибиральниці; у ТВБВ № 10002/017 - з 10.03.2011 року старшого контролера-касира; у ТВБВ № 10002/056 - з 28.03.2011 року контролера-касира (а.с.195, 199). Однак, з часу їх введення і до звільнення позивача йому відповідачем зазначені посади не пропонувались.

Довідка відповідача щодо відсутності вільних посад, які можна було запропонувати позивачу, не може бути взята до уваги, оскільки закон вимагає пропонувати всі наявні вільні посади, а це вже право позивача відмовитись від тих, які він не зможе займати чи не буде бажати їх займати.

Крім того, відповідач не спростував пояснення як позивача, так і допитаного апеляційним судом свідка ОСОБА_3, який займав у відповідача посаду начальника відділу інформаційних технологій, що 04.04.2011 року в сектор супроводження програмного забезпечення цього ж відділу було прийнято нового працівника на посаду програміста, яку міг займати позивач і яка йому не пропонувалась.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що з цих підстав позивач підлягає поновленню на роботі, оскільки відповідачем порушено вимоги ч.2 ст.49-2 КЗпП України.

У зв'язку із поновленням позивача на роботі, на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.04.2011 року по 06.02.2012 року включно в розмірі 20062 грн. 48 коп., без будь-яких відрахувань отриманої ним допомоги по безробіттю, оскільки будь-яке зменшення середнього заробітку нормами трудового законодавства, зокрема і статтею 117 КЗпП України - не передбачено. Оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, то рішення в цій частині підлягає зміні.

Також підлягає зміні рішення суду в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.237№ КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 9 постанови Пленуму від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Недбала проти Польщі» (2000), «Джабарі проти Туреччини» (2000), «Тома проти Люксембургу» (2001), визнавши звільнення ОСОБА_1 незаконним, колегія суддів вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При визначенні розміру, що підлягає стягненню з відповідача на відшкодування моральної шкоди колегія суддів враховує характер та спосіб її заподіяння, тривалість часу, протягом якого порушені права не були поновлені, а також ту обставину, що задоволення позову у частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу є одночасно і компенсацією заподіяних моральних страждань, тобто справедливою сатисфакцією та приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 300 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про незаконність накладення дисциплінарного стягнення на позивача наказом № 16-с від 18.04.2011 року.

Як вбачається із даного наказу (а.с.44) дисциплінарне стягнення - догана було накладено на підставі службової записки начальника відділу банківської безпеки ОСОБА_4 від 18.04.2011 року та пояснення ОСОБА_1 від 18.04.2011 року.

Разом з тим, зі змісту службової записки начальника відділу банківської безпеки ОСОБА_4 та змісту пояснення ОСОБА_1 вбачається, що вони є взаємовиключними (а.с.45, 74). Однак, відповідач ні в їх підтвердження, ні в їх спростування жодної перевірки не провів і фактично виніс наказ лише на підставі службової записки начальника відділу банківської безпеки ОСОБА_4.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зазначений наказ підлягає скасуванню.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, то відповідно до вимог ст.309 ЦПК України воно підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача - ПАТ «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 07 лютого 2012 року в даній справі в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - змінити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 20062 грн. 48 коп. (двадцять тисяч шістдесят дві грн. 48 коп.) - середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22.04.2011 року по 06.02.2012 року включно та 300 грн. (триста грн.) - в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції вказівку про те, що ОСОБА_1 було неналежним чином попереджено про наступне звільнення та про те, що не було враховано його переважного права на залишення на роботі.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили. .

Головуючий:

Судді: