ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
27 березня 2012 року 16:51 № 2а-19655/11/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В.
за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:
від позивача:Короля О.В.,
від відповідача: Шкодича Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «Екотехноконсалтінг»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
про визнання протиправними дій, скасування рішення № 298 від 08.12.2011 року про анулювання реєстрації як платника ПДВ, зобов'язання відновити реєстрацію як платника ПДВ,-
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Екотехноконсалтінг»(далі -Позивач, ПП «Екотехноконсалтінг») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - Відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання протиправними дій, скасування рішення № 298 від 08.12.2011 року про анулювання реєстрації як платника ПДВ, зобов'язання відновити реєстрацію як платника ПДВ.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-19655/11/2670.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та зазначив, що відповідач дійшов помилкового висновку про наявність підстав, визначених п.п. «г»п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України, для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а саме щодо подання ПП «Екотехноконсалтінг»протягом 12 послідовних податкових місяців до органу державної податкової служби декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, оскільки з поданих позивачем декларацій в електронному вигляді вбачається здійснення господарських операцій протягом вказаного періоду.
Відтак, прийняте рішення позивач вважає таким, що суперечить нормам Податкового кодексу України, чинного на момент прийняття спірного рішення, та просить його скасувати.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив, мотивуючи тим, що анулювання реєстрації платника ПДВ ПП «Екотехноконсалтінг»мала місце у відповідності до вимог пп. п.п. "г" п. 184.1 ст.184 Податкового кодексу України та у зв'язку з тим, що позивач протягом дванадцяти послідовних місяців з листопада 2010 р. по грудень 2011 р. подавав до податкового органу податкові декларації з ПДВ, які свідчили про відсутність оподатковуваних поставок протягом зазначеного періоду. У зв'язку з цим, податковим органом було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ від 08.12.2011 року, яке відповідач вважає правомірним.
З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Екотехноконсалтінг»зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 15.03.2010 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.01.2012 р. № 12704844. Як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) ПП «Екотехноконсалтінг»перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва.
25.03.2010 року позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100276428 від 25.03.2010р.
08 грудня 2011 року ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято рішення № 298 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Екотехноконсалтінг».
Як випливає зі змісту вказаного рішення, анулювання реєстрації платника податку на додану вартість здійснено на підставі п.п. «г»п. 184.1 ст.184 Податкового кодексу України, а саме у зв'язку з поданням до органу державної податкової служби протягом 12 послідовних податкових місяців -у період з 01.11.2010 року по 01.12.2011 року - декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Суд вважає рішення податкового органу про анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість, викладене в зазначеному акті, протиправним з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Статтею 184 Податкового кодексу України визначено порядок анулювання платника податків.
Згідно вказаної норми анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.
Анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість здійснюється з підстав, передбачених статтею 184 розділу V Кодексу, та в порядку, визначеному розділом V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 № 1394 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 р. за № 1369/20107 (далі - Положення № 1394).
Перелік підстав анулювання свідоцтва платника ПДВ визначений підпунктами «а»- «и»пункту 184.1. статті 184 Податкового кодексу України.
При цьому пунктом 184.2. статті 184 Кодексу встановлено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а»пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку. Анулювання реєстрації за ініціативою відповідного податкового органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б»- «и» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу.
Наведений перелік підстав для анулювання реєстрації платників ПДВ, визначених Податковим Кодексом є виключним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Відповідно до абзацу «г»пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відбувається у разі, якщо особа зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Згідно пп. 5.5.2 п. 5.5. Положення № 1394 рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).
Такими документами при анулюванні свідоцтва на підставі підпункту «г»пункту 184.1 статті 184 розділу V Податкового кодексу України, є: акт або довідка підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців. Також складаються відповідні реєстри. У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до податкового органу, загальні обсяги поставок звітного періоду , вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку), обсяги постачання товарів/послуг та їх відсоток платникам ПДВ.
Відповідач стверджував, що податкова звітність позивача, подана ним протягом 12 послідовних місяців (у період з 01.11.2010 року по 01.12.2011 року) не містить доказів здійснення господарських операцій, на підставі яких формуються податкові зобов'язання чи податковий кредит, проте суд не може погодитись з такими висновками, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, форма якої встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України (п. 46.5). Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною. Декларація повинна містити в собі необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (ст. 48 ПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до податкового органу у період з жовтня 2010 року по грудень 2011 року податкові декларації з податку на додану вартість.
Наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за № 197/18935, затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок № 41).
Відповідно до пункту 3 розділу V вказаного Порядку у розділі I декларації «Податкові зобов'язання»вказуються загальні обсяги постачання звітного періоду, які оподатковуються за основною ставкою, за нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 197 розділу V Кодексу, тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до підрозділу 2 розділу XX Кодексу, звільнені від оподаткування відповідно до міжнародних договорів (угод), та обсяги постачання, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 розділу V Кодексу, та ті, що не оподатковуються у зв'язку з визначенням місця постачання послуг за межами митної території України відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу або постачання послуг за межами митної території України.
При цьому обсяг операцій, що є об'єктом оподаткування, вказується у рядку 6.1 декларації і застосовується при розрахунках загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню.
Згідно п. 4.1 розділу V Порядку № 41 у розділі II «Податковий кредит»(рядки 10-15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів/послуг, необоротних активів на митній території України, імпортованих товарів, необоротних активів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для використання у господарській діяльності або придбані з метою використання для постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу за межами митної території України, окремо за напрямами використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).
Крім того одним з додатків до декларації з податку на додану вартість згідно п. 14.5. Порядку є розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до ДПІ декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року - листопад 2011 року разом із Додатками № 5, в яких відображено наступний обсяг господарських операцій, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість:
- у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 року у рядку 6.1 визначено податкові зобов'язання у розмірі 5 162 265,00 грн. та задекларовано податковий кредит (рядок 10.1) у розмірі 985 010,00 грн.;
- у податковій декларації з ПДВ за листопад 2010 року у рядку 6.1 визначено податкові зобов'язання у розмірі 4 422 298,00 грн. та задекларовано податковий кредит (рядок 10.1) у розмірі 4 402 297,00 грн.;
- у податковій декларації за грудень 2010 року у рядку 6.1 визначено податкові зобов'язання у розмірі 6 364 160,00 грн. та задекларовано податковий кредит (рядок 10.1) у розмірі 6 057 290,00 грн.;
- у податковій декларації за січень 2011 року у рядку 6.1 визначено податкові зобов'язання у розмірі 3 383 152,00 грн. та задекларовано податковий кредит (рядок 10.1) у розмірі 3 179 452,00 грн.;
- у податковій декларації за лютий 2011 року у рядку 6.1 визначено податкові зобов'язання у розмірі 2 770 038,00 грн. та задекларовано податковий кредит (рядок 10.1) у розмірі 2 059 309,00 грн.;
- у податковій декларації за березень 2011 року у рядку 6.1 визначено податкові зобов'язання у розмірі 1 042 275,00 грн. та задекларовано податковий кредит (рядок 10.1) у розмірі 828 874,00 грн.;
- у податковій декларації за квітень 2011 року у рядку 6.1 визначено податкові зобов'язання у розмірі 447 047,00 грн. та задекларовано податковий кредит (рядок 10.1) у розмірі 4 547 897,00 грн.;
- у податковій декларації за травень 2011 року у рядку 6.1 визначено податкові зобов'язання у розмірі 67 657,00 грн.
- у податковій декларації за червень 2011 року у рядку 6.1 визначено податкові зобов'язання у розмірі 1 807 500,00 грн.;
- у податковій декларації за липень 2011 року у рядку 6.1 визначено податкові зобов'язання у розмірі 1 763 364,00 грн.;
- у податковій декларації за серпень 2011 року у рядку 6.1 визначено податкові зобов'язання у розмірі 350 000,00 грн.;
- у податкових деклараціях за вересень, жовтень 2011 року -податкові зобов'язання відсутні.
Відповідно до ст. 201.6. Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Подання до податкового органу копій записів у Реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді разом із податковою звітністю передбачено пунктом 201.15. статті 201 розділу V Податкового кодексу України.
З наданих позивачем Реєстрів виданих та отриманих податкових накладних вбачається, що позивачем протягом зазначеного періоду здійснювалась видача податкових накладних на користь контрагентів та отримувались податкові накладні при здійсненні оподатковуваних операцій.
Суд зазначає, що визначення понять поставки товарів та послуг, не дають підстав для розмежування операцій з продажу та придбання товарів (послуг) при визначенні оподатковуваної поставки для застосування п.п. "г" п. 184.1 ст.184 Податкового кодексу України, оскільки за своєю суттю операція з поставки товарів та послуг, що є об'єктом оподаткування ПДВ, є двостороннім правочином, і для однієї сторони така операція є продажем, а для іншої -придбанням, в результаті чого у продавця виникає податкове зобов'язання, а у покупця -право на податковий кредит. Тобто поняття оподатковуваної поставки охоплює як операції з продажу товарів (послуг), так і операції з їх придбання.
Відповідна правова позиція відображена у рішенні Верховного суду України № во 21-43а11 від 23 травня 2011 року (номер у ЄДРСР 16571531).
При цьому, на відміну від положень Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого під оподатковуваними поставками, відсутність яких у платника податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців давало підстави для анулювання свідоцтва платника ПДВ (згідно з підпунктом "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР), розумілись саме операції поставки товарів або послуг, нормами Податкового кодексу України передбачено, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відбувається у разі відсутності постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту (абз. «г»пункту 184.1 статті 184).
Тобто Податковий кодекс України не вирізняє саме операції з поставки товарів (робіт, послуг) як оподатковувані операції, відсутність яких може бути підставою для прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації такого платника податку.
В той же час, оглянута у судовому засіданні та залучена до матеріалів справи податкова звітність позивача, складена відповідно до вимог діючого законодавства України, а також отримана ДПІ у Печерському районі м. Києва, свідчить про наявність у позивача як операцій з постачання товарів (робіт, послуг), так і операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснених з метою формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Представник відповідача у судовому суді не надав обґрунтованих пояснень стосовно підстав, за наявності яких контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у позивача оподаткованих операцій з податку на додану вартість протягом вказаного періоду.
Таким чином, висновки податкового органу про відсутність у позивача, який у деклараціях з ПДВ за жовтень 2010 року -листопад 2011 року відобразив як податкові зобов'язання, так і податковий кредит, сформовані за наслідками господарських операцій з поставки та придбання товарів та послуг, оподатковуваних операцій є безпідставними та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на безпідставному урахуванні відповідачем податкових декларацій позивача за листопад, грудень 2010 року при прийнятті оскаржуваного рішення.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, приймаючи рішення про анулювання позивачу свідоцтва платника ПДВ на підставі п. "г" ст.184.1. Податкового кодексу України, відповідачем було взято подані позивачем декларації за 12 послідовних місяців з листопада 2010 року по листопад 2011 року включно.
Проте, суд зазначає, що до набрання чинності Податковим кодексом України, правовідносини з приводу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість були визначені пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, відповідно до якого, реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:
а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;
б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону;
ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання;
д) установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними;
е) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.
Вказаною нормою визначався вичерпний перелік підстав, за яких орган державної податкової служби мав право провести анулювання реєстрації платника ПДВ. При цьому, у Законі України "Про податок на додану вартість" відсутня норма, яка б дублювала приписи пп. "г" п. 184.1. ст. 184 Податкового кодексу України.
Так, згідно з п. 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, він набрав чинності з 1 січня 2011 року.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Таким чином, органи ДПІ мають право враховувати обсяги постачання товарів/послуг платника ПДВ з метою анулювання його реєстрації як платника ПДВ на підставі ст. 184 Податкового кодексу України за період, починаючи з січня 2011 р., коли положення даної норми набрали чинності, по грудень 2011 р., але цей період на момент прийняття оскаржуваного рішення ще не настав.
Виходячи із вищевикладених положень суд зазначає, що не можуть мати зворотної дії юридичні норми, які встановлюють нові права й обов'язки чи заборони. Анулювання реєстрації платника ПДВ за рішенням суб'єкта владних повноважень суд розцінює як новий вид відповідальності платника податків, що встановлюється нормативним актом, при цьому, до набрання чинності Податковим кодексом України, дії позивача в даному випадку мали оцінюватись на підставі інших нормативно-правових актів, на підставі яких податковий орган зобов'язаний був прийняти рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.
Суд вважає, що прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ з підстав, передбачених пп. "г" пункту 184.1. статті 184 Податкового кодексу України, можливо лише при виникненні та існуванні вказаних обставин після 01.01.2011 року, тобто після набрання чинності Податковим кодексом України.
За таких обставин рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва про анулювання реєстрації платником податків на додану вартість приватного підприємства «Екотехконсалтінг»№ 298 від 08.12.2011 року суперечить законодавству, чинному на момент прийняття спірного рішення, є протиправним та підлягає скасуванню, відтак позовні вимоги у даній частині підлягають задоволенню.
В той же час, позовні вимоги про зобов'язання ДПІ у Печерському районі м. Києва відновити реєстрацію ПП «Екотехконсалтінг»в якості платника податку на додану вартість з моменту проведення анулювання реєстрації задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Так, згідно п. 5.6.2. Положення № 1394 у разі відміни рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, податковий орган видає платнику ПДВ нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого Свідоцтва на підставі реєстраційної заяви з позначкою «Перереєстрація»та рішення про відміну анулювання реєстрації. При цьому дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є дата внесення відповідного запису до Реєстру.
А відповідно до п. 5.6.1. Положення № 1394 підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.
Рішення суду про скасування рішення податкового органу про анулювання свідоцтва платника ПДВ є підставою для внесення до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації, а також для видачі платнику ПДВ нового Свідоцтва (за новим номером) замість старого Свідоцтва платника ПДВ.
Відтак, позовна вимога щодо зобов'язання Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відновити реєстрацію ПП «Екотехконсалтінг»в якості платника податку на додану вартість виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
З вказаної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише ті права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтересів юридичних осіб, які є порушеними на момент розгляду справи в суді.
Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання спірних правовідносин. Виходячи із змісту чинного законодавства рішення суду не може в майбутньому регулювати суспільні відносини, оскільки це виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
З огляду на вимоги п. 5.6.1., п. 5.6.2. Положення № 1394 податковий орган повинен видати позивачу нове Свідоцтво платника ПДВ замість старого Свідоцтва на підставі реєстраційної заяви, а центральний орган державної податкової служби повинен внести до Реєстру запис про відміну анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість після набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника ПДВ.
У суду на момент розгляду даної справи відсутні підстави вважати, що відповідач буде відмовлятись від вчинення таких дій, відтак позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача відновити реєстрацію ПП «Екотехконсалтінг»в якості платника податку на додану вартість з моменту проведення анулювання реєстрації є передчасними, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
За таких підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Окрім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) з Державного бюджету України.
Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 08.12.2011 року № 298 про анулювання реєстрації Приватного підприємства «Екотехконсалтінг»платником податку на додану вартість.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Екотехконсалтінг»судові витрати у розмірі 9,41 грн. (дев'ять гривень 41 коп.).
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Патратій О.В.
Повний текст постанови складено та підписано: 04 квітня 2012 року.