ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" лютого 2012 р. справа № 2а-39/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України м. Павлоград Дніпропетровської області
на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2011 року
у справі № 2а-39/11
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України м. Павлоград Дніпропетровської області
про визнання дій незаконними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернулась в Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області з позовом до управління Пенсійного фонду України м. Павлоград Дніпропетровської області про визнання незаконними дій щодо перерахунку пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, відповідно до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та частини 1 підпункту 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто за 2009 рік, з 01 квітня 2010 року з урахуванням проведених виплат і в подальшому.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України м. Павлоград Дніпропетровської області, зобов'язано управління Пенсійного фонду України м. Павлоград Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, починаючи з 24 червня 2010 року, згідно статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та частини 1 підпункту 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, яка враховується для обчислення пенсії за 2008 рік, з урахуванням проведених виплат.
Не погодившись з постановою суду, управління Пенсійного фонду України м. Павлоград Дніпропетровської області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, після призначення пенсії продовжувала працювати. У березні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до управління Пенсійного фонду України м. Павлоград Дніпропетровської області з заявою про перерахунок пенсії (а.с. 4-5). Перерахунок пенсії проведений, зокрема із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески в розмірі 1197 гривень 91 копійка, який відповідає показнику середньої заробітної плати за 2007 рік.
Частиною другою статті 40 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі -Закон України № 1058-IV) встановлено порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням, зокрема страхового стажу, встановлено частиною четвертою статті 42 Закону України № 1058-IV.
Частиною третьою статті 42 Закону України № 1058-IV визначено, що у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України № 1058-IV.
Тобто, правила частини першої статті 40 Закону України № 1058-IV при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).
Частина 1 статті 40 Закону України № 1058-IV передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року.
Аналіз частини четвертої статті 42 Закону України № 1058-IV свідчить, що при перерахунку пенсії застосовується заробітна плата (дохід) пенсіонера, яку він отримував до призначення пенсії, або яку він отримував за період роботи, який є періодом страхового стажу.
Працюючий пенсіонер має право на перерахунок пенсії в будь-який час після її призначення, однак не раніш як через два роки після здійснення попереднього. При цьому під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії, тобто це -середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (абзац четвертий частини другої статті 40 Закону України № 1058-IV).
Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28 травня 2008 року № 530 встановлено порядок перерахунку пенсій особам, які після її призначення продовжували працювати, відмінний від того порядку, який визначений частиною четвертою статті 42 Закону України № 1058-IV.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII та Закон України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, під час розгляду та вирішення справ зазначеної категорії застосуванню підлягає Закон України № 1058-IV, а саме нормативні положення статті 42 Закону України № 1058-IV. Зі змісту цих положень випливає, що під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії.
При цьому слід зауважити, що ототожнювати визначення як "середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України" та "показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії", не можливо, оскільки ці поняття є різними правовими категоріями, основу яких становлять різні економічні критерії.
У зв'язку з вищевикладеним, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону України № 1058-IV і є величиною постійною незмінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.
Таким чином, правові підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки відсутні. Останній із наведених показників застосовується виключно для призначення пенсії, застосування його для перерахунку є безпідставним.
Суд апеляційної інстанції вважає, що не вірне застосування судом першої інстанції норм статті 42 Закону України № 1058-IV, помилковий висновок про пріоритетність застосування до спірних відносин постанови Кабінету Міністрів України, є порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Як наслідок, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись статтями 195, 197, пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтями 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України м. Павлоград Дніпропетровської області -задовольнити.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2011 року -скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим