ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2012 року 13:25 № 2а-1617/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кияни"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2011р. №0000502303

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Кияни» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19 вересня 2011 року № 0000502303.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1617/12/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 13 березня 2012 року.

У судовому засіданні 13 березня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги, надав на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження необхідні документи та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, заперечував проти позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 19 березня 2012 року.

У судовому засіданні 19 березня 2012 року представники позивача підтримав позовні вимоги та просили суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 19 вересня 2011 року № 0000502303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 115 706, 52 грн.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між Публічним акціонерним товариством «Кияни» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авітек Груп ЛТД».

Крім цього, на підтвердження необгрунтованості висновків податкового органу, представниками позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій Публічним акціонерним товариством «Кияни» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авітек Груп ЛТД» були зареєстроване як юридичні особи та платники податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту; крім того, відповідачем порушений порядок проведення перевірок.

Представник відповідача у судовому засіданні 19 березня 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, співпадають з висновками акта Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 08 серпня 2011 року № 388/23-3/00308169 про проведення позапланової виїзної перевірки суб'єкта господарювання Відкритого акціонерного товариства «Кияни» з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати сум ПДВ при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авітек Груп ЛТД» за період з 01 січня 2011 року по 30 квітня 2011 року відповідно до акту від 09 червня 2011 № 688/23-3/37046350 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Авітек Груп ЛТД» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість»за період з 17 липня 2010 року по 30 квітня 2011 року.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом з'ясовано наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Кияни» (код ЄДРПОУ 00308169) зареєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 31 серпня 1993 року, яке відповідно до копії Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії ААБ № 160746 змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Кияни», та знаходиться за адресою: 04073, місто Київ, Московський проспект, будинок 9.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 18 липня 2011 року № 2355 «Про проведення позапланової виїзної перевірки» та повідомлення № 20822/10/23-305 від 18 липня 2011 року (копії яких містяться в матеріалах справи), відповідачем з 19 липня 2011 року по 01 серпня 2011 року проведено перевірку Публічного акціонерного товариства «Кияни» з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати сум ПДВ при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авітек Груп ЛТД» за період з 01 січня 2011 року по 30 квітня 2011 року відповідно до акту від 09 червня 2011 № 688/23-3/37046350 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Авітек Груп ЛТД» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість»за період з 17 липня 2010 року по 30 квітня 2011 року, за результатами якої складено акт від 08 серпня 2011 року № 388/23-3/00308169.

Як висновок проведеної документальної невиїзної перевірки зазначено, що на порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року позивачем на загальну суму податку на додану вартість 115 706, 52 грн. сформований по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авітек Груп ЛТД» безпідставно, тобто занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 115 706, 52 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва від 19 серпня 2011 року № 0000502303, що винесене на підставі акту від 09 червня 2011 № 688/23-3/37046350, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ПАТ "Кияни" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану на 115 706, 52 грн., в тому числі за основним платежем - 115 706, 52 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту від 08 серпня 2011 року № 388/23-3/00308169, позивачем подані до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва заперечення на акт перевірки, які залишені без розгляду податковим органом у зв'язку з пропуском позивачем п'ятиденного строку оскарження висновків перевірки.

Слід зазначити, що за результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2011 року № 0000502303 залишено без змін, а скарга Публічного акціонерного товариства «Кияни»від 26 серпня 2011 року - без задоволення (копія рішення Державної податкової адміністрації України від 24 жовтня 2011 року № 10393/10/25-114 про результати розгляду скарги міститься в матеріалах справи)

Державною податковою службою України за результатами розгляду Повторної скарги Публічного акціонерного товариства «Кияни» від 04 листопада 2011 року винесено Рішення про результати розгляду повторної скарги від 30 грудня 2011 року № 8798/6/10-2115, яким залишила без змін податкове повідомлення - рішення від 19 серпня 2011 року № 0000502303 та рішення від 24 жовтня 2011 року № 10393/10/25-114 про результати розгляду первинної скарги.

В акті перевірки Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 09 червня 2011 № 688/23-3/37046350 зазначено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Авитек Груп ЛТД» відсутнє право на формування валових витрат по операціях з підприємствами постачальниками в розумінні підпункту 14.1.27 Податкового кодексу України.

Також, зазначено, що операції Товариства з обмеженою відповідальністю «Авитек Груп ЛТД» (код ЄДРПОУ 37046350) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

У зв'язку з вищевикладеним, відповідачем зроблено висновок про неможливість здійснення посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Авитек Груп ЛТД» господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авитек Груп ЛТД» до підприємств-покупців, у зв'язку з одсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Наведена інформація, на думку відповідача, свідчить про те, що усі операції купівлі - продажу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авитек Груп ЛТД» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже договір укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кияни» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авитек Груп ЛТД» від 01 лютого 2011 року № 01/02/11-001 до пунктів 1,2 статті 215, пунктів 1,5 статті 203, статі 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Представник позивача зазначає, що такі висновки відповідача є протиправними, а тому податкове повідомлення - рішення від 19 серпня 2011 року № 0000502303 підлягає скасуванню.

Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується із доводами позовної заяви з огляду на наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Відкритим акціонерним товариством «Кияни» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авитек Груп ЛТД», обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

З матеріалів справи вбачається, що 01 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авитек Груп ЛТД» (за умовами Договору - Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством «Кияни» (за умовами Договору - Замовник) укладено Договір № 01/02/11-001 з виконання робіт з технічного обслуговування та післягарантійного ремонту кондиціонерів за адресою: місто Київ, пр. Московський, 9, за умовами якого Виконавець здійснює технічне обслуговування кондиціонерів.

Відповідно до пункту 2.2. Договору № 01/02/11-001 здавання-прийняття послуг проводиться сторонами відповідно до умов даного договору шляхом оформлення актів здавання-прийняття наданих послуг з зазначенням їх вартості.

Згідно Додатку № 1 до Договору № 01/02/11-001 від 01 лютого 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авитек Груп ЛТД» повинно здійснити технічне обслуговування кондиціонерів, а саме: сервісне обслуговування сплит-системи (26 разів на загальну суму 38687,74 грн.); сервісне обслуговування сплит-систем канального типу (132 рази на загальну суму 354800,16 грн.); сервісне обслуговування мультисплит-системи (3 рази на загальну суму 10073,01 грн.); сервісне обслуговування вентиляційної системи (189 разів на загальну суму 290678,22 грн.).

Відповідно до акту № АГ-0000033 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 28 лютого 2011 року Виконавецем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Авитек Груп ЛТД» у лютому 2011 року надано послуги з технічного обслуговування та післягарантійного ремонту кондиціонерів, зазначені в Додатку № 1 до Договору № 01/02/11-001 від 01 лютого 2011 року, у зв'язку з чим позивачу по першій події надано податкову накладну № 123 від 28 лютого 2011 року, копія якої міститься в матеріалах справи.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Слід зазначити, що представником відповідача не спростовано, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авитек Груп ЛТД» було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, відповідачем під час проведення переврки використаний акт від 09 червня 2011 № 688/23-3/37046350 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Авітек Груп ЛТД».

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг з виконання робіт з технічного обслуговування та післягарантійного ремонту кондиціонерів, суд звертає увагу на наступне.

Представником позивача зазначено, що Публічне акціонерне товариство «Кияни»на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 23 листопада 2006 року по справі № 40/558, реєстраційного посвідчення № 024059 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 14 березня 2007 року, запису в реєстровій книзі № д 2з-73 за реєстровим номером 32-3 є власником реконструйованих будівель під літерою «Ф» загальною площею будівлі 13830,20 кв. м., під літерою «Б» загальною площею 10747,80 кв. м., під літерою «Р» загальною площею 4 305,00 кв. м., будівлі під літерою »загальною площею 687,20 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, Московський проспект, 9, які здає в оренду у для розміщення офісів та інших закладів громадського обслуговування.

На підтвердження надання в оренду у для розміщення офісів та інших закладів громадського обслуговування будівель за адресою: м. Київ, Московський проспект, 9, суду надано договори оренди, зокрема, Договір оренди № 414 від 26 травня 2010 року укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кияни» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМО ЮА»; Договір оренди № 364 від 15 квітня 2009 року укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кияни» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіккуріла»; Договір оренди № 410 від 15 квітня 2010 року які укладені між Відкритим акціонерним товариством «Кияни»та Акціонерного товариством «Софарма».

Відповідно до умов укладених договорів оренди ПАТ «Кияни» надає в оренду приміщення з додержанням переліку умов щодо їх облаштування, в тому числі і наявністю справних та придатних до використання за призначенням системи кондиціонування та кондиціонерів. Такі умови передбачено в пункті 6.2. розділу 6 типового договору оренди, що укладається Позивачем та контрагентами.

Крім того, відповідно до укладених договорів оренди (пункт 3.4. або пункт 3.5 договорів оренди) ПАТ «Кияни»бере на себе обов'язок забезпечити орендарів сервісними послугами, до яких входить і технічне обслуговування кондиціонерів.

Також, в матеріалах справи містяться копії планів системи кондиціонування та вентиляції 4-х поверхів корпусів будівлі за адресою: м. Київ, Московський проспект, 9 з відмітками про кількість та місцезнаходження кондиціонерів та Схема розміщення зовнішніх блоків кондиціонерів та інженерних комунікацій на даху.

З огляду на вищезазначене, суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача щодо відсутності доказів на підтвердження товарності господарських операції, досліджуваних в цьому провадженні, оскільки на думку суду позивачем доведена необхідність послуг, наданих контрагентами щодо технічного обслуговування та післягарантійного ремонту кондиціонерів, зазначені в Додатку № 1 до Договору № 01/02/11-001 від 01 лютого 2011 року.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження реальності наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Авитек Груп ЛТД» послуг позивач надав суду Довідку про балансову вартість із визначенням переліку необоротних активів, їх первісної вартості, зносу та залишкової вартості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що господарська операція між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авитек Груп ЛТД» та Публічним акціонерним товариством «Кияни» здійснене в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Авитек Груп ЛТД»не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Крім цього, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авитек Груп ЛТД», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Суд не бере до уваги посилання позивача про порушення порядку проведення перевірки та заперечення до акту, оскільки суд розглядаючи справу до суті виходить з аналізу правомірності здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авитек Груп ЛТД».

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правоімрно сформований податковий кредит, по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авитек Груп ЛТД», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість на суму 115 706, 52 грн. є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Кияни» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Кияни» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 19 серпня 2011 року № 0000502303.

3. Судові витрати в сумі 1157, 08 грн. (тисяча сто п'ятдесят сім гривень вісім копійок) присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Кияни» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Шарпакова В.В.