ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2012 року 13:30 № 2а-783/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київмлин»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (відповідач-1)

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (відповідач-2)

за участюПрокуратури Подільського району м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000742330 від 27.07.2011, № 0000752330 від 27.07.2011, № 0000952330 від 14.10.2011 ДПІ у Подільському районі м. Києва та № 0000832390 від 13.10.2011 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Київмлин»з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, притяті на підставі акту перевірки від 30.06.2011 р.:

- № 0000752330 від 27.07.2011 ДПІ у Подільському районі м. Києва, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «збір за право використання місцевої символіки»у розмірі 779399 грн. за основним платежем та 196720 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, яке прийнято згідно з п. 54.3.2., п. 120.1., абз. 2 п. 123.1. ПК України у зв'язку з порушенням п. 6.2. р. V, п. 6.3. р. IV Положення, затвердженого рішенням КМР № 149/3240

- № 0000742330 від 27.07.2011 ДПІ у Подільському районі м. Києва, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб»у розмірі 1 685 664,37 грн. за основним платежем та 421 416,09 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, яке прийнято згідно з п/п. 54.3.2., абз. 2 п. 123.1. ПК України у зв'язку з порушенням ст. 5, 7 Закону України «Про плату за землю», п. 51. Рішення КМР від 17.01.2008 р. № 3/447, п. 43 рішення КМР від 06.03.2009 р. № 124/1179, п. 38 Рішення КМР від 14.05.2010 р. № 793/4231

- № 0000952330 від 14.10.2011 ДПІ у Подільському районі м. Києва, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб» на 1 444 169,76 грн. за основним платежем та 361 042,44 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, яке прийнято згідно з п/п. 54.3.2., абз. 2 п. 123. ПК України на підставі акту перевірки від 30.06.2011 р. та рішення ДПА у м. Києві від 06.10.2011 р. № 13288/7/25-214 за результатами розгляду скарги у зв'язку з порушенням ст. 5, ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 51. Рішення КМР від 17.01.2008 р. № 3/447, п. 43 рішення КМР від 06.03.2009 р. № 124/1179, п. 38 Рішення КМР від 14.05.2010 р. № 793/4231;

- № 0000832390 від 13.10.2011 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб»у розмірі 241 494,61 грн. та 196720 грн. за штрафними (фінансовими санкціями), яке прийнято згідно з п/п. 54.3.2. ПК України на підставі акту перевірки від 30.06.2011 р. та рішення ДПА у м. Києві від 06.10.2011 р. № 13288/7/25-214 за результатами розгляду скарги у зв'язку з порушенням ст. 5, ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 51. Рішення КМР від 17.01.2008 р. № 3/447, п. 43 рішення КМР від 06.03.2009 р. № 124/1179, п. 38 Рішення КМР від 14.05.2010 р. № 793/4231.

Щодо визначення грошових зобов'язань за платежем «збір за право використання місцевої символіки»в обґрунтування позову зазначається, що виходячи з Рішення Київради від 15 лютого 1994 року № 7 «Про введення збору за право на використання символіки міста Києва не є платниками цього збору особи, які використовують в найменуванні слово Київ та похідні від нього для визначення місцезнаходження. Відтак, позивач вважає, що застосування у власній назві підприємства найменування міста - Київ не є використанням місцевої символіки та позивач не є платником збору за право використання місцевої символіки, а отже доводи ДПІ, викладені в акті перевірки відносно зворотного, є помилковими у зв'язку з чим вважає спірне рішення, прийняте на підставі зазначених висновків акту перевірки, протиправним та просить його скасувати.

Щодо нарахування сум земельного податку позивач визнає, що є землекористувачем ділянок, визначених в акті перевірки та, відповідно, є платником земельного податку.

Проте позивач користується пільгами, наданими рішеннями Київської міської ради від 17.01.2008 р. № 3/447, від 06.03.2009 р. № 124/1179, від 14.05.2010 р. № 793/4231.

Відповідачі проти позову заперечують з підстав, викладених в акті перевірки від 30.06.2011 р., зазначаючи, що спірні рішення є законними та обґрунтованими, вважають, що підстав для скасування оскаржуваних рішень не має.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2012 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 28.02.2012 року о 12:00 год. В судовому засіданні 28.02.2012 року, у зв'язку із необхідністю витребування від сторін додаткових доказів та пояснень, судом було оголошено перерву до 20.03.2012 до 10:00 год.

13.03.2012 р. до суду надійшла заява прокуратури Подільського район м. Києва від 05.03.2012 р. № 95-1618 про вступ у справу. Із заяви про вступ у справі вбачається поінформованість прокуратури про розгляд справи.

20.03.2012 ПАТ «Київмлин»та ДПІ у Подільському районі м. Києва через канцелярію суду подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Враховуючи наведене та беручи до уваги наявність обставин, передбачених ч. 6 ст. 128 КАС України, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Київмлин»зареєстровано у статусі юридичної особи за кодом в ЄДР 30523267 та знаходиться за адресою: 04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83.

Із статуту товариства вбачається, що до предмету діяльності підприємства належить, крім іншого, заготівля та переробка зерна, реалізація продуктів його перероблення; виробництво хлібобулочних та кондитерських виробів.

Згідно з довідкою з органів статистики, до основних видів діяльності товариства належить виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості.

ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Київмлин» (на час розгляду справи найменування змінено на ПАТ «Київмлин») за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 р. про що складено акт перевірки від 30.06.2011 р. № 180/23-304/30523267 (далі -Акт перевірки).

На підставі зазначеного Акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва та ДПІ у Голосіївському районі м. Києва (за місцем знаходження земельної ділянки) прийнято оскаржувані рішення.

У пункті 3.5.2.2.3. Акту встановлено заниження позивачем збору за використання місцевої символіки на загальну суму 779 399 грн. за період з 2 кварталу 2008 року по 4 квартал 2010 року (стор. 104 акту перевірки), а також неподання податкової звітності із даного збору (з посиланням відносно цього у таблиці на стор. 104 акту перевірки на збір за спеціальне використання водних ресурсів).

Зазначені висновки мотивовані тим, що ВАТ «Київмлин»використовує у власній назві символіку м. Києва, а саме: назву «Київ»в господарських цілях, а тому підприємство є платником збору за право використання місцевої символіки м. Києва відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори».

З посиланням на Положення про збір за право на використання символіки міста Києва, затверджене рішенням Київради від 15.02.1994 р. № 7, рішення Київради від 09.03.2006 р. № 149/3240 про внесення змін до попереднього рішення, рішення виконкому Київради від 21.08.1995 р. № 72 «Про схвалення Переліку назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки», а також з урахуванням визначеного об'єкту оподаткування збором у розмірі 779 398 963 грн. за наведений вище період, ДПІ зазначило в акті перевірки, що слово «Київ»відноситься до місцевої символіки, позивачу не надано пільг із цього збору, слово «Київ»входить до назви позивача і ця складова, на думку ДПІ, не використовується для визначення місцезнаходження. Таким чином, як зазначено в акті перевірки, в порушення наведених вище рішень, ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 1 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури відповідності», ст. 263 Господарського кодексу України, позивачем занижено суму збору в наведеному вище розмірі. Окрім того, в порушення абз. «б»п/п. 4.1.4. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивачем не подавалися податкові розрахунки збору за використання місцевої символіки за 11 звітних періодів (з 2 кварталу 2008 року по 4 квартал 2010 р.).

На підставі зазначених висновків акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва прийняла оскаржуване податкове повідомлення рішення № 0000752330 від 27.07.2011, яке за результатами адміністративного оскарження залишено без змін.

Вирішуючи спір в цій частині, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції у період спірних відносин) встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Відповідно до ст. 13 цього Закону («Види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України»в Україні справляються, зокрема, місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Пунктом 9 ч. 2 ст. 15 до місцевих зборів віднесено збір за право використання місцевої символіки.

Згідно з ч. 3 ст. 15 цього Закону місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

Згідно з положеннями ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 18 цього Декрету органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.

В контексті наведеного, слід додати, що Розділом III Положення про збір за право на використання символіки міста Києва, затвердженого рішенням Київради від 15 лютого 1994 року № 7 (в редакції із змінами у період спірних відносин) визначено, що платниками збору, зокрема, є юридичні особи, які здійснюють діяльність на території м. Києва, які у встановленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку м. Києва з комерційною метою, крім підприємств, установ та організацій, а також інших суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують в найменуваннях слово Київ та похідні від нього для визначення свого місцезнаходження.

Відтак, ВАТ «Київмлин», яке є одним із підприємств життєзабезпечення міста Києва та використовує у своєму найменуванні слово Київ, не є платником збору. Використання слова "Київ" в назві підприємства вказує на місцезнаходження підприємства за територіальною ознакою, зокрема, на те, що місцем розташування позивача є місто Київ.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що доводи ДПІ у Подільському районі м. Києва, поскладені в основу прийняття податкового повідомлення рішення № 0000752330 від 27.07.2011, є помилковими, спірне рішення є необґрунтованим, таким, що не ґрунтується на вимогам наведених вище правових актів, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Відносно земельного податку.

В Акті перевірки на стор. 93 зазначено, що позивачем задекларовано в період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р. земельний податок у сумі 1566391,93 грн. Перевіркою встановлено його заниження на суму 1 685 664,37 грн.

Зокрема, за період грудень 2008 року, березень -грудень 2009 р., липень -грудень 2010 року за земельні ділянки, що знаходяться у Подільському районі м. Києва (земельні ділянки по вул. Спаській, 36 -площа 7516,42 кв.м.; по вул. Набережно-Хрещатицькій, 10 -площа 27762,08 кв.м., вул. Межигірська,83 -площа 33057,72 кв.м. -згідно технічного звіту) -встановлено заниження на 1 444 169,76 грн. та відносно земельних ділянок, що знаходяться у Голосіївському районі м. Києва (вул. Набережно-Печерська, 31 -площа 25440,95 кв.м.) -встановлено заниження на 241 494,58 грн. (деталізація зазначена на стор. 93 акту перевірки та у рішенні ДПА у м. Києві за результатами розгляду скарги позивача).

При цьому, сторонами визнається та не заперечується, що позивач є платником земельного податку відносно наведених вище земельних ділянок.

У взаємозв'язку з цим в Акті перевірки зазначено, що у зазначений вище період позивач застосовував пільги із сплати земельного податку по періодах: з 01.04.2008 р. по 31.12.2008 р. -784697 грн., з 01.01.2009 р. -по 31.12.2009 р. -1204445 грн., за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. -637226 грн. з урахуванням чого та задекларованих зобов'язань у податкових розрахунках ДПІ і розраховано наведені вище спірні суми грошових зобов'язань.

В контексті наведеного слід зазначити, що, як вбачається з акту перевірки та податкових розрахунків, позивачем декларувалися відносини землекористування за наведеними вище ділянками за наведеними вище адресами, відносно яких позивачем також надано до матеріалів справи витяги з технічної документації. До матеріалів справи відносно земельних ділянок також надано Витяги від 23.02.2012 р. № 424, 425,423, реєстр земельних ділянок станом на 27.01.2012 р., черговий кадастровий план, які дозволяють ідентифікувати наведені ділянки, як такі, що знаходяться у користуванні позивача.

ДПІ з посиланням на ст. 2, 15 Закону України «Про плату за землю»зазначає, що використання землі є платним та розмір земельного податку складає 1 відсоток від грошової оцінки.

Надалі ДПІ зазначає, що позивач користувався пільгами у розмірі 99% згідно з вищезгаданими рішеннями Київської міської ради. У той же час, в акті перевірки (стор. 96) зазначається про передачу позивачем 16.12.2008 р. нерухомого майна до статутного фонду ТОВ «Слов'янські хліби»та про те, що згідно із вищезазначеними рішеннями КМР пільги по сплаті земельного податку надано за винятком площ будівель та споруд, що здаються в оренду іншим організаціям.

В контексті наведеного зазначається, що у відповідності до Протоколу № 53 наглядової ради ВАТ «Київмлин»від 31.10.2008 року вирішено передати в якості внеску до статутного фонду ТОВ «Слов'янські хліби», наступне нерухоме майно, яке належить ВАТ «Київмлин»на праві власності, а саме: Елеватор № 2 у м. Києві по вул. Межигірській, 83; Млинзавод № 3 за тією ж адресою; Млинзавод № 4 за тією ж адресою; Майновий комплекс за адресою м. Київ, вул. Набережна-Хрещатицька, 10; майновий комплекс за адресою м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 31; Адмінбудівля, склад борошна, будівля млин заводу № 1, компресорна, склад безтарного зберігання борошна у м. Києві по вул. Спаській, 36. У взаємозв'язку з наведеним на стор. 96 Акту перевірки наведено відомості про технічний звіт на право користування землею № 219 від 02.03.1967 р. (Н. Хрещатицька, 10; Спаська, 36; Межигірська, 83; Н.Печерська дорога, 31). У зазначеній таблиці на стор. 96 акту перевірки також наведено площі, інші відомості, що покладені в основу розрахунків податкового органу. Сторонами не заперечується набуття права власності на вказані об'єкти зазначеною особою.

У зв'язку з передачею майна до статутного фонду та з посиланням на ст. 5 і 7 Закону України «Про плату за землю», ДПІ зазначає, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка яка перебуває у власності або користуванні. Суб'єктом плати за землю є власник або землекористувач. Проте, як зазначає ДПІ, позивач користувався пільгою зі сплати податку, у т.ч. нарахованого на земельні площі, які знаходились під будівлями, відчуженими в грудні 2008 року.

Розрахунок донарахованих сум податку та штрафних санкцій зазначено у розрахунку, який залучено до матеріалів справи.

При цьому, як зазначено у запереченнях на позов ДПІ у Подільському районі м. Києва, під час перевірки встановлено, що вищенаведені майнові комплекси, які знаходяться на земельних ділянках відносно нарахування плати за землю за користування якими виник спір, в подальшому були отримані позивачем за договорами суборенди, про що укладено договори суборенди, де позивач виступає як суборендар. Тобто, по суті податковим органом визнається, що раніше відчужені будівлі (шляхом їх передачу до статутного фонду в обмін на корпоративні права) знаходяться у користуванні позивача.

Загалом у контексті спірних відносин сторонами визнаються та не заперечуються наведені вище відомості відносно місцезнаходження земельних ділянок, площ, у т.ч. під будівлями, грошова оцінка, тобто між сторонами відсутній спір щодо вихідних даних, покладених в основу оскаржуваного рішення відносно площ земельних ділянок.

Спірним між сторонами є питання правомірності застосування позивачем пільг із сплати земельного податку.

На підставі зазначених висновків акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000742330 від 27.07.2011 ДПІ у Подільському районі м. Києва, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб»у розмірі 1 685 664,37 грн. за основним платежем та 421 416,09 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Тобто, рішення прийнято відносно земельних ділянок, що знаходяться і у Подільському та у Голосіївському районі м. Києва.

Зазначене рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Як зазначено у рішенні ДПА у м. Києві від 06.10.2010 р. № 9934/10/25-214 згідно із ст. 17 Закону України «Про плату за землю»податкове зобов'язання сплачується за місцезнаходженням земельної ділянки, а отже відносно земельної ділянки у Голосіївському районі м. Києва нарахування податку у розмірі 241 494,61 грн. і штрафних санкцій у розмірі 60 373,65 грн. ДПІ у Подільському районі м. Києва не відповідає вимогам законодавства. Виходячи з цього зазначене податкове повідомлення-рішення № 0000742330 від 27.07.2011 р. скасовано у наведеній вище частині, а в іншій залишено без змін. При цьому, ДПІ у Подільському районі м. Києва зобов'язано вжити заходів щодо прийняття податкового повідомлення-рішення про сплату земельного податку за земельні ділянки, розташовані на території Голосіївського району м. Києва.

На підставі зазначеного рішення ДПА у м. Києві:

- ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000742330 від 27.07.2011, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб»у розмірі на 1 444 169,76 грн. за основним платежем та 361 042,44 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

- ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000832390 від 13.10.2011 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб»у розмірі 241 494,61 грн. та 196720 грн. за штрафними (фінансовими санкціями).

Тобто, по суті початково визначені ДПІ у Подільському районі м. Києва у ППР № 0000742330 від 27.07.2011 р. податкові зобов'язання були розподілені по двом вищенаведеним рішенням податковими інспекціями відповідно до територіального принципу розподілу їх компетенції.

Враховуючи обставини прийняття, часткового скасування первинного рішення, прийняття замість нього двох останніх рішень та у взаємозв'язку з вирішенням питання щодо чинності первинного рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.4. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 985, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. за № 1440/18735, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу. В даному випадку, враховуючи вищезгадане рішення ДПА у м. Києві, наведені приписи дотримані ДПІ у Подільському районі м. Києва шляхом направлення позивачу ППР № 0000742330 від 27.07.2011 на зменшену суму. При цьому, на виконання зазначеного рішення ДПА у м. Києві, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято ППР № 0000742330 від 27.07.2011 на суму, що входить до територіальної компетенції цієї ДПІ відносно земельної ділянки, яка знаходить у даному районі.

Останні два рішення отримані позивачем та оскаржуютсья у даній справі.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що згідно з п/п. 60.1.3 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. Згідно з п. 60.4. ПК України у випадку, визначеному п/п. 60.1.3 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаною з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

В даному випадку, як зазначає позивач у позові, останні два податкових повідомлення рішення були ним отримані, а отже, враховуючи наведені вище вимоги законодавства перше податкове повідомлення рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва № 0000742330 від 27.07.2011 на загальну суму двох останніх рішень, а саме на суму податкових зобов'язань у розмірі 1 685 664,37 грн. за основним платежем та 421 416,09 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, є відкликаним та, як зазначено вище, замість нього прийнято два останніх рішення відповідно до територіальної компетенції податкових органів з відповідним розподілом сум. Оскільки відкликане повідомлення-рішення не покладає на позивача обов'язків із сплати податків та, відповідно, не порушує прав позивача, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

У той же час, вирішуючи спір по суті відносно нарахування земельного податку, суд, з урахуванням того, що між сторонами наявний лише спір щодо правомірності користування позивачем пільгами відносно вищезгаданих земельних ділянок, що перебувають у його користуванні та пов'язаних щ цим обставин відносно продовження користування будівлями, які були до цього передані до статутного капіталу іншої особи, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ст. 5 цього Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про плату за землю»Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки відповідних бюджетів. Якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Згідно з п. Рішення київської міської ради від 17 січня 2008 року № 3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік»(опублікування газета Хрещатик, 2008, 03, № 41) з метою оздоровлення фінансового стану комунальних підприємств та підприємств, які виконують роботи із життєзабезпечення міста Києва, надано пільги по сплаті земельного податку в 2008 році, за винятком площ будівель та споруд, що здаються в оренду іншим організаціям (додаток 13). Відповідно до додатку № 13 до цього рішення позивача включено до переліку підприємств і організацій, яким надаються пільги по сплаті земельного податку на 2008 рік у розмірі 99%.

Згідно з п. 43 рішення Київської міської ради від 6 березня 2009 року № 124/1179 «Про бюджет міста Києва на 2009 рік»(опубліковано газета Хрещатик, березень 2009 р., № 34, № 40) з метою оздоровлення фінансового стану комунальних підприємств та підприємств, які виконують роботи із життєзабезпечення міста Києва, надані пільги по сплаті земельного податку в 2009 році, за винятком площ будівель та споруд, що здаються в оренду іншим організаціям. Відповідно до додатку № 14 до цього рішення позивача включено до переліку підприємств і організацій, яким надаються пільги по сплаті земельного податку на 2009 рік у розмірі 99%.

Згідно з п. 38. рішення Київської міської ради від 14 травня 2010 року № 793/4231 «Про бюджет міста Києва на 2010 рік»з метою оздоровлення фінансового стану комунальних підприємств та підприємств, які виконують роботи із життєзабезпечення міста Києва, надано пільги по сплаті земельного податку в 2010 році, за винятком площ будівель та споруд, що здаються в оренду іншим організаціям (додаток 13).

Згідно із додатком № 13 до цього рішення позивачу надано пільги у розмірі 99% відносно земельних ділянок за адресами: вул. Спаська, 36; вул. Набережно-Хрещатицька, 10; вул. Межигірська, 83; вул. Костянтинівська, 64; вул. Оболонська, 12; вул. Набережно-Печерська, 31.

Відтак, в силу наведених рішень позивач має пільги по сплаті земельного податку.

В контексті доводів ДПІ щодо того, що нерухоме майно на цих ділянках було передано до статутного фонду вищезгаданої юридичної особи у зв'язку з чим позивач не має право на пільги відповідно до зазначених рішень Київради, слід зазначити, що, як зазначено у запереченнях та поясненнях на позов ДПІ у Подільському районі м. Києва від 24.02.2012 р. та від 15.03.2012 р., під час перевірки встановлено, що вищенаведені майнові комплекси, які були передані до статутного фонду ТОВ «Слов'янські хліби» і знаходяться на земельних ділянках відносно нарахування плати за землю за користування якими виник спір, були після цього отримані позивачем за договорами суборенди, про що укладено договори суборенди, де позивач виступає як суборендар.

Як зазначено на стор. 3 акту перевірки, в період з грудня 2008 року по липень 2009 року позивачу з боку ТОВ «Слов'янські хліби»надані приміщення на підставі договору управління майном від 17.12.2008 р. (тобто на наступну дату після передачі майнових комплексів та майна від позивача до статутного фонду ТОВ «Слов'янські хліби»). При цьому, на стор. 3-4 акту перевірки зазначено, що позивач використовував у своїй діяльності виробничі та інші приміщення в м. Києві за адресами: зокрема: по вул. Межигірській, 83, Н.-Печерська, 31, Н.-Хрещатицька, 10, Спаська, 36.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що як вбачається із заперечень ДПІ від 24.02.2012 р., пояснень ДПІ від 15.03.2012 р. та матеріалів справи, між ВАТ «Київмлин»(суборендар) укладено договір суборенди від 05.08.2009 р. № 0-38 та ТОВ по захисту інвалідів Афганської компанії «Озіак»(Орендар) із строком дії до 30.10.2009 р., який залучено до матеріалів справи та відповідно до якого та актів передачі позивач прийняв в суборенду право користування приміщеннями за адресами у м. Києві за адресами по вул. вул. Спаська, 36 (площі виробничого призначення 8606,30 кв.м.; офісні 600,4 кв.м.; підвальні -22,2 кв.м. -акт від 07.08.2009 р.); вул. Набережно-Хрещатицька, 10 (виробничі площі -8152,40 кв.м. -акт від 15.08.2009 р.); вул. Межигірська, 83 (офісні площі -35011,09 кв.м.; виробничі -31098,40 кв.м., підвальні -978 кв.м. -акт від 12.08.2009 р.); вул. Набережно-Печерська, 31 (виробничі площі - 2 802,36 кв.м. -акт від 05.08.2009 р.). Відповідно до наявної у матеріалах справи угоди від 30.10.2009 р. строк суборенди продовжено до 31.12.2009 р. Відповідно до угоди від 01.01.2010 р. строк дії вищезгаданого договору встановлений до 31.10.2010 р.

Окрім того, як зазначає ДПІ і вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Озіак»укладено договір суборенди від 02.04.2010 р. № 81 із строком дії до 30.09.2010 р. відповідно до якого позивач прийняв в суборенду цілісні майнові комплекси, що складаються із права користування приміщеннями, обладнанням інвентарем і інструментами за тими ж адресами. При цьому, як визнається ДПІ у запереченнях на позов, зазначені вище об'єкти отримані в оренду ТОВ «Озіак»за договором від 04.08.2009 р.

Таким чином, виходячи із сукупності відомостей, які містяться у залучених до справи матеріалах, у т.ч. наведених вище, а також відомостей обліку наявності основних засобів, витягів з технічної документації, витягів з автоматизованої системи ведення земельного кадастру м. Києва (з визначенням місця розташування земельної ділянки, на якій розміщено об'єкт нерухомості), податкових розрахунків, які залучені до матеріалів справи, вбачається та по суті визнається ДПІ, що у спірний період позивач залишався землекористувачем відносно вищезгаданих земельних ділянок та безперервно залишався кінцевим фактичним користувачем майна (будівель і споруд), яке у т.ч. було передано до статутного фонду «ТОВ «Слов'янські хліби»та яке (майно) знаходилось на цих земельних ділянках, яке при цьому по суті одночасно (після передачі до статутного фонду зазначеного підприємства) було (майно) фактично передано позивачу в користування.

Доказів подальшої передачі позивачем вказаних вище майнових комплексів (після отримання на умовах управління майном та суборенди) іншим особам під час розгляду справи не надано та судом таких обставин не встановлено.

Відтак, враховуючи те, що у спірний період позивач залишався користувачем вищезгаданих земельних ділянок та фактичним користувачем майнових комплексів, а також не передавав надалі (після отримання на умовах управління майном та суборенди) ці будівлі і споруди третім особам, суд приходить до висновку, що позивач на законних підставах користувався пільгами, наданими йому вищезгаданими рішеннями Київради.

Наведене у свою чергу зумовлює висновок суду про те, що під час перевірки ДПІ не враховано наведених вище обставин, що мали значення для прийняття рішення та положень правових актів, які регламентують застосування пільг із сплати земельного податку, а отже, враховуючи, що між сторонами відсутній спір з інших питань, оскаржувані рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими та, відповідно, -підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті спірних відносин, виходячи із встановлених судом обставин, наведених вище норм законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено законності та обґрунтованості наведених оскаржуваних рішень, а саме: податкових повідомлень-рішень: № - № 0000752330 від 27.07.2011 ДПІ у Подільському районі м. Києва («збір за право використання місцевої символіки»), № 0000952330 від 14.10.2011 («земельний податок з юридичних осіб») ДПІ у Подільському районі м. Києва, № 0000832390 від 13.10.2011 («земельний податок з юридичних осіб») ДПІ у Голосіївському районі м. Києва у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. У той же час, як зазначено вище, податкове повідомлення-рішення № 0000742330 від 27.07.2011 ДПІ у Подільському районі м. Києва в силу закону є відкликаним, а отже не створює для позивача будь-яких правових наслідків, не порушує прав позивача у зв'язку з цим, а отже в цій частині у задоволенні позову слід відмовити. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Київмлин»(код з ЄДР 30523267; адреса: 04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83) до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 0000752330 від 27.07.2011 ДПІ у Подільському районі м. Києва («збір за право використання місцевої символіки»),

- № 0000952330 від 14.10.2011 («земельний податок з юридичних осіб») ДПІ у Подільському районі м. Києва,

- № 0000832390 від 13.10.2011 («земельний податок з юридичних осіб») ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін