ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2012 року 14:38 № 2а-17364/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Шарпакової В.В., суддів Качура І.А., Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової адміністрації України

провизнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 05.09.2011р. №1324-о

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової адміністрації України (далі по тексту - відповідача) про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової адміністрації України від 05 вересня 2011 року №1324-о "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності".

Крім цього, позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду у попереднє судове засідання на 20 грудня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2011 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду та за клопотанням відповідача замінено неналежного відповідача Державну податкову адміністрацію України на належного - Державну податкову службу України.

У попередньому судовому засіданні 27 грудня 2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позовної заяви, з посиланням на їх безпідставність та просив суд відмовити у задоволенні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2011 року зікінчено підготовче провадження та призначено справу № 2а-17364/11/2670 до розгляду у судовому засіданні на 30 січня 2012 року.

Судові засідання неодноразово відкладались у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі, що мають суттєве значення для розгляду справи по суті позовних вимог та за клопотаннями сторін.

У судовому засіданні 21 березня 2012 року позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуваний наказ Державної податкової адміністрації України від 05 вересня 2011 року № 1324-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на порушення відповідачем порядку притягнення позивача до дисциплінарного відповідальності, що виявилось у застосуванні до позивача догани.

Представник відповідача у судовому засіданні 21 березня 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Мотивуючи заперечення зазначив, що за порушення вимог Типової інструкції з діловодства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 1998 року № 315 та Положення про Юридичний департамент Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом Державною податковою адміністрацією України від 25 серпня 2011 року № 106 до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигаді догани. При цьому, на думку представника відповідача, порушень порядку накладання дисциплінарних стягнень відповідачем допущено не було.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 вересня 2010 року № 1559-о «Про призначення ОСОБА_1.» призначено генерал-майора податкової міліції ОСОБА_1 (М-659200) на посаду директора Юридичного департаменту Державної податкової адміністрації України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998 року № 1716 (копія наказу міститься в матеріалах справи).

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 03 червня 2011 року № 802-о «Про переведення ОСОБА_1.» відповідно до Указу Президента України № 1085/2010 від 09 грудня 2010 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», постанови Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 20 «Деякі питання упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади» у зв'язку з реорганізацією Державної податкової адміністрації України, на підставі заяви ОСОБА_1, листа Міністерства фінансів України від 01 червня 2011 року № 31-19030-07/2-22/14065, Положення про спеціальні звання посадових осіб органів державної служби, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1234, переведено з 03 червня 2011 року директора юридичного департаменту Державної податкової адміністрації України ОСОБА_1 на посаду заступника директора департаменту-начальника юридичного управління Департаменту правової роботи Державної податкової служби України.

Вищезазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, визнаються сторонами і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Наказом Держаної податкової адміністрації України від 05 вересня 2011 року № 1324-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» заступнику директора Департаменту правової роботи - начальнику юридичного управління Державної податкової служби України ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання службових обов'язків, а саме: незадовільну організацію роботи у юридичному департаменті ДПА України, відсутність дієвого контролю за підлеглими та формальне керівництво підрозділом, що призвело до безвідповідального ставлення працівників до представництва інтересів органів ДПС У судах, порушення ними Правил внутрішнього трудового розпорядку та Регламенту ДПА України.

Позивач вважає вищезазначений наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Крім того, на його думку, застосування дисциплінарного стягнення відбулося із порушенням вимог чинного законодавства України, а тому позивач просить суд скасувати наказ Держаної податкової адміністрації України від 05 вересня 2011 року № 1324-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Ознайомившись із матеріалам справи, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

За загальним правилом будь-яке притягнення особи до дисциплінарної відповідальності (як у відносинах публічної служби, так і у звичайних трудових відносинах) має бути обґрунтованим, тобто, мати чітко вказану підставу для застосування дисциплінарного стягнення, передбачену або Кодексом законів про працю України, або Законом України «Про державну службу».

Статтею 147 Кодексу законів про працю України встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Зі змісту наказу Державної податкової адміністрації України від 05 вересня 2011 року № 1324-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» вбачається, що підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани зазначено фактичне самоусунення ОСОБА_1 у 2011 році від керівництва та контролю за роботою Юридичного Департаменту, що виявилось у отриманні вхідної кореспонденції заступником директора Юридичного департаменту Міняйлом С.О. замість позивача як директора Юридичного департаменту; відсутності підпису/візи позивача на документах, які направляються до центральних органів виконавчої влади, органів прокуратури, регіональних ДПА тощо; відсутності контролю з боку ОСОБА_1 за організацією роботи у Юридичному департаменті, якістю вихідних документів, ходом виконання завдань керівництва, а також ігнорування проблемних питань при супроводженні справ у судах, яке призводить до невиконання працівниками департаменту обов'язків щодо належного захисту та представництва інтересів держави в судах.

Представник відповідача у судових засіданнях неодноразово зазначав, що в результаті порушення позивачем приписів Типової інструкції з діловодства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 1998 року № 315 та Положення про Юридичний департамент Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом Державною податковою адміністрацією України від 25 серпня 2011 року № 106 до позивача застосовано вид дисциплінарного стягнення догану.

Виходячи з наведеного в сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься копія Положення про Юридичний департамент Державної податкової адміністрації України, Додаток до наказу Державної податкової адміністрації від 22 лютого 2008 року № 106 (далі по тексту - Положення), відповідно до пункту 1.1. якого Юридичний департамент (далі - Департамент) є самостійним функціональним структурним підрозділом Державної податкової адміністрації України, підпорядкований Голові ДПА України, організація роботи якого координується згідно з наказом про розподіл обов'язків по керівництву роботою структурних підрозділів ДПА України.

Пунктом 2.1. Положення встановлені основні завдання Департаменту, а саме: участь в організації у реалізації правової політики, спрямованої на забезпечення надходжень до бюджетів усіх рівнів; пропаганда та роз'яснення законодавства України про права і порядок захисту законних інтересів держави і платників податків; організація правової роботи ДПА України та підпорядкованих органів ДПС, спрямованої на правильне застосування, неухильне додержання та запобігання невиконанню вимог актів законодавства; організація, планування та координація роботи юридичних підрозділів органів ДПС; контроль за організацією правової роботи підпорядкованих органів ДПС; надання практичної допомоги юридичним підрозділам підпорядкованих органів ДПС щодо організації та ведення претензійної, позовної роботи; забезпечення супроводження справ у судах; .узагальнення та аналіз причин і наслідків розгляду справ у судах; підготовка пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; забезпечення проведення правової експертизи нормативно-правових актів та договорів.

Пунктом 2.2. Положення визначено, що організація зберігання та забезпечення збереження документів на паперових носіях, моніторинг інформації про стан розгляду справ у судах, формування інформаційно-аналітичних матеріалів тощо є функціями та процедурами, які виконує Департамент.

Відповідно до пункту 3.1 Положення Департамент очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади Головою Державної податкової адміністрації України за погодженням з Міністром юстиції.

Директор департаменту здійснює керівництво департаментом (пункт 3.2 Положення).

Розділом IV Положення закріплені права директора Департаменту, а саме: підпунктом 4.1 встановлено, що у межах повноважень директор Департаменту, зокрема, надає усні та письмові вказівки і доручення, обов'язкові для виконання працівниками Департаменту; візує проекти нормативно-правових актів, що подаються на підпис керівництву ДПА України, за наявності віз керівників заінтересованих структурних підрозділів ДПА України або осіб, що їх заміщують, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1040 «Про затвердження Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації».

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 1998 року № 315 затверджено Типову інструкцію з діловодства в органах державної податкової служби України (далі - ОДПС, Типова інструкція), яка встановлює загальні правила документування управлінської діяльності у Державній податковій адміністрації України, державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державних податкових інспекціях в районах, містах /крім міст Києва та Севастополя/, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних, підпорядкованих ДПА України підприємствах, установах, організаціях і регламентує порядок роботи з документами з моменту їх створення або надходження до відправлення або передачі до архіву ОДПС.

Пунктом 1.2 типової інструкції встановлено, що вона визначає порядок ведення загального діловодства, її положення поширюються на всю службову документацію, в тому числі створювану за допомогою персональних комп'ютерів (ПК). Комп'ютерні (автоматизовані) технології обробки документної інформації повинні відповідати вимогам державних стандартів та цієї Інструкції.

Порядок ведення діловодства, що містять таємну інформацію, визначається спеціальними нормативно-правовими актами.

Порядок ведення діловодства, що містить інформацію з обмеженим доступом, визначається Інструкцією з питань обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, в системі державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 668 від 26 грудня 2000 року.

Порядок ведення діловодства щодо звернень громадян визначається Інструкцією про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах державної податкової служби, затвердженою наказом ДПА України від 18.06.08 № 395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 червня 2008 року за № 554/15245.

В оскаржуваному позивачем наказі Держаної податкової адміністрації України від 05 вересня 2011 року № 1324-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» зазначено, що в порушення пункту 3.5 Типової інструкції замість позивача, як директора Юридичного департаменту, вхідну кореспонденцію отримував заступник директора Юридичного департаменту Міняйло С.О.

Відповідно до пункту 3.5.1. Типової інструкції вхідна кореспонденція, адресована або направлена на виконання структурним підрозділам, передається працівником діловодної служби безпосередньо керівнику або діловоду структурного підрозділу під розпис у журналі реєстрації вхідної кореспонденції.

Керівник структурного підрозділу при розгляді вхідної кореспонденції визначає безпосереднього виконавця документа та в необхідних випадках деталізує порядок його виконання (пункт 3.5.3 Типової інструкції).

Відповідно до пункту 3.5.4. Типової інструкції вхідна кореспонденція повинна бути розглянута керівником структурного підрозділу і доведена до безпосередніх виконавців під розпис у журналі обліку вхідної кореспонденції у день її надходження. Кореспонденція, крім термінової, що надійшла після 17 годин, може бути розглянута наступного дня.

Тобто, з системного аналізу нормативно-правових актів вбачається, що в даному випадку є обов'язковим розгляд вхідної кореспонденції директором Департаменту з подальшим її доведенням до відома виконавців.

Відповідно до пункту 4 Регламенту Державної податкової служби України, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 27 жовтня 2011 року № 95 (із змінами, внесеними наказом ДПС України від 17 січня 2012 року № 41) реєстрація вхідної, вихідної кореспонденції, а також актів організаційно-розпорядчого характеру ведеться централізовано за допомогою автоматизованої системи електронного документообігу (АСЕДО), яка функціонує в ДПС України, або за допомогою інших «автоматизованих систем.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься копія Журналу обліку вхідної кореспонденції з 01 березня 2011 року № 785 по 03 червня 2011 року № 2391, досліджуючи який встановлено, що протягом тривалого часу, а саме: з 01 березня по 03 червня 2011 року вхідна кореспонденція приймалася та візувалась не позивачем, а заступником директора Юридичного Департаменту Міняйлом С.О.

Крім цього, представником відповідача надані копії документів вхідної кореспонденції (вибірково) з огляду яких вбачається, що під час перебування позивача на посаді Директора Юридичного департаменту розгляд та візування вхідної кореспонденції здійснювався його заступником Міняйлом С.О.

Відповідно до підпункту 3.4 пункту 3 Посадової інструкції заступника директора Юридичного департаменту Державної податкової адміністрації України, затвердженої заступником голови ДПА України 01 липня 2008 року, до обов'язків заступника відноситься, зокрема, розгляд вхідної кореспонденції під час відсутності директора Юридичного департаменту.

Позивач та представник позивача неодноразово наголошували на тому, що під час відсутності ОСОБА_1 - директора Юридичного департаменту (перебування на у відрядженнях, на нарадах), кореспонденція розглядалась та візувалась його заступником, як того вимагає Положення, Типова інструкція та Посадова інструкція заступника директора Юридичного Департаменту.

Колегія суддів не погоджується із таким твердженням позивача та його представника з огляду на відсутність доказів на підтвердження відсутності на робочому місці директора Юридичного департаменту ОСОБА_1 протягом часу з 01 березня по 01 червня 2011 року, при цьому зазначає, що з Посадової інструкції заступника директора Юридичного Департаменту Міняйла С.О. вбачається наділення його правом розгляду вхідної кореспонденції, але не візування та не вирушення питання щодо виконавців, як це стверджує позивач.

Також, на спростування твердження позивача щодо його відсутності на робочому місці, в матеріалах справи міститься копія табелю обліку використання робочого часу за січень - липень 2011 року, з якого не вбачається тривале перебування позивача на лікарняному або у відпустці.

Крім цього, доводи позивача про обіймання ним посади заступника Директора юридичного департаменту під час винесення оскаржуваного наказу та під час проведення перевірки діяльності працівників Юридичного департаменту колегія суддів не бере до уваги, оскільки як підставу відсутності ознак розгляду та візування вхідної кореспонденції представником відповідача надано журнал вхідної кореспонденція за період з 01 березня по 01 червня 2011 року коли позивач обіймав посаду Директора юридичного департаменту з огляду на його переведення з 03 червня 2011 року на посаду заступника Директора юридичного департаменту згідно наказу Державної податкової адміністрації України від 03 червня 2011 року № 802-о.

Також, в оскаржуваному наказі зазначено та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні, що згідно аналізу документообігу та стану справ засвідчено невиконання визначених Положенням завдань та функцій щодо забезпечення супроводження справ у судах (пп. 2.1.7 розділу 2 Положення), організації та ведення позовної роботи, спрямованої на забезпечення надходжень до бюджетів усіх рівнів, представництво в установленому законодавством порядку інтересів органів ДПС у судах та інших органах під час розгляду спорів, а також для захисту законних інтересів органів ДПС та їх посадових осіб (підпункт 2.2.1.3 розділу 2 Положення), а саме: відсутність організаційних заходів направлених на забезпечення участі представників в судових засіданнях у Вищому адміністративному суді України по справам, що мають резонансний характер: № 2-а-3264/09/0570 (К-10796/10 за позовом ДП «Днецькій облавтодор ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» до СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку»); № 2-а-14561/09/0570 (К-21765/10), № 2-а-21418/09/0570 (1-21694/10), № 2-а-11825/09/0570 (К-323/10) за позовами ТОВ «Інтербіс» до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (29 березня 2011 року).

Поясненнями Звичайної Г.М. (головний державний податковий інспектор Юридичного управління Департаменту правової роботи) від 02 вересня 2011 року та Розмоша В.І. (заступник директора начальника відділу Юридичного управління), копія яких міститься в матеріалах справи, що додані до службової записки позивача від 31 серпня 2011 року № 10-0018/3343, підтверджено, що документи від ДПА у Донецькій області стосовно призначення вищезазначених справ до розгляду надходили на офіційну службову скриньку Юридичного Департаменту.

Вищезазначене спростовує твердження позивача щодо неповідомлення його про розгляд резонансних справ в суді касаційної інстанції, оскільки Звичайна Г.М. працювала на посаді головного державного податкового інспектора Юридичного управління Департаменту правової роботи та перебувала у підпорядкуванні позивача.

Крім цього, 12 серпня 2011 року директором Департаменту правової роботи разом з представником Департаменту персоналу було проведено перевірку дотримання працівниками Юридичного департаменту Правил внутрішнього трудового розпорядку та Регламенту ДПА України, затвердженого наказом ДПА України від 07 листопада 2007 року № 626, за результатами якої виявлено 7 випадків запізнення працівників підрозділу на роботу.

Аналогічна думка викладена у доповідній записці Керівника Департаменту правової роботи до Першого заступника Голови Комісії з проведення реорганізації ДПА України, Заступника Голови ДПС України Клименка О.В., копія якої міститься в матеріалах справи.

Твердження позивача про необізнаність про виявлені 7 випадків запізнення працівників Юридичного департаменту на роботу, на думку колегії суддів, не є обґрунтованим та не спростовує факту запізнення працівників на роботу.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну службу України» № 3723-XII державна служба ґрунтується на таких основних принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.

Так, відповідно до статті 5 Закону № 3723-XII державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Основні обов'язки державного службовця передбачені статтею 10 зазначеного Закону: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону № 3723-XII дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що відповідачем доведено наявність достатніх та допустимих доказів неналежного виконання службових обов'язків, а саме: незадовільну організацію роботи у Юридичному департаменті ДПА України, відсутність дієвого контролю за підлеглими та формальне керівництво підрозділом, що призвело до безвідповідального ставлення працівників до представництва інтересів органів ДПС у судах, порушення ними Правил внутрішнього трудового розпорядку та Регламенту ДПА України.

Приписами Кодексу законів про працю України, зокрема, статтею 1471 встановлено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Статтею 148 Кодексу законів про працю України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до статті 149 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до статті 150 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).

Судом встановлено, що дисциплінарне стягнення до позивача застосовано уповноваженим органом безпосередньо за виявленням проступку, не пізніше одного місяця з дня його виявлення, попередньо отримавши письмові пояснення позивача (в даному випадку Службова записка ОСОБА_1А.) та викладене у наказі, що свідчить про відсутність порушень порядку накладання дисциплінарних стягнень.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі доведено правомірність оскаржуваного наказу.

Перевіривши оскаржуваний позивачем наказ на дотримання вимог вищезазначених нормативних актів, суд вважає його обґрунтованим та правомірним.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позивачем не доведено протиправність рішення відповідача та не підтверджено позовні вимоги, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 -163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Шарпакова В.В.

Судді: Келеберда В.І.

Качур І.А.