У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Леванчука А.О., Макарчука М.А.,

Маляренка А.В., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «БМБ Банк» в особі відділення № 10 акціонерного товариства «БМБ Банк» м. Рівне до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «БМБ Банк» в особі відділення № 10 акціонерного товариства «БМБ Банк» м. Рівне про визнання частково недійсним договору поруки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 24 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 4 серпня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2010 року ПАТ «БМ Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначало, що між ТОВ «БМ Банк», правонаступником якого є ПАТ «БМ Банк», і cпільним українсько-польським підприємством «Мажестік» укладено договір № 10/29/300508 відновлювальної кредитної лінії у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії у розмірі 500 000 грн. з остаточним терміном повернення не пізніше 28 травня 2010 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання по поверненню кредиту між СУПП «Мажестік», ТОВ «БМ Банк» і ОСОБА_3 30 травня 2008 року укладено договір поруки № 10/29/300508/2 , за умовами якого ОСОБА_3 поручився перед банком за своєчасне та повне виконання позичальником свого зобов'язання за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладеними в майбутньому.

12 вересня 2008 року між банком та позичальником укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, за умовами якого сума кредиту збільшена до 650 000 грн.

У зв'язку з порушенням пп. 1.2, 4.3.3 кредитного договору відповідачу, як поручителю, направлена вимога про погашення заборгованості, однак він її не виконав та борг не повернув.

Відповідно до п. 3.3 договору поруки у разі невиконання або неналежного виконання поручителем своїх зобов'язань він зобов'язується сплатити кредитору штраф в розмірі 10 % від суми несплаченого платежу.

Оскільки ні боржником, ні поручителем кредитні кошти не повернуті, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 16 вересня 2010 року складає 731 726 грн. 42 коп., банк просив про задоволення позову та стягнення цієї суми саме з поручителя, а також 72 138 грн. 50 коп. штрафу та судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним позовом, ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогам та просив визнати укладений між ним та банком 30 травня 2008 року договір поруки частково недійсним, зокрема просив визнати п. 1.1 договору поруки в частині слів : «та можуть бути укладені у майбутньому», відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України недійсним.

Крім того, зазначав, що додатковий договір до кредитного договору № 1 від 12 вересня 2008 року укладено без його письмової згоди, що призвело до того, що банком були змінені умови основного кредитного договору в односторонньому порядку та збільшено обсяг його відповідальності.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 24 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 4 серпня 2011 року, позов ПАТ «БМБ Банк» задоволено: стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку 731 726 грн. 42 коп. заборгованості за кредитним договором, 72 138 грн. 50 коп. - штрафу, 1 700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 805 684 грн. 92 коп.; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору поруки відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Банку, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що 30 травня 2008 року між ТОВ «БМ Банк», правонаступником якого є ПАТ «БМ Банк», і спільним українсько-польським підприємством «Мажестік» укладено договір № 10/29/300508 відновлювальної кредитної лінії, згідно з яким останньому надано кредит у відкличної відновлювальної лінії у розмірі 500 000 грн. з остаточним терміном повернення не пізніше 28 травня 2010 року.

Відповідно до додаткового договору № 1 до договору відновлювальної кредитної лінії від 12 вересня 2008 року банк збільшив відповідачу ліміт відновлювальної кредитної лінії до 650 000 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язання по поверненню кредиту між СУПП «Мажестік», ТОВ «БМ Банк» і відповідачем ОСОБА_3, 30 травня 2008 року укладено договір поруки № 10/29/300508/2, відповідно до умов якого ОСОБА_3 поручився перед банком за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому та у разі невиконання або неналежного виконання поручителем зобов'язань він зобов'язується сплатити кредитору штраф, в розмірі 10 % від суми несплаченого платежу.

Пунктом 1.2 договору поруки передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У пункті 2.1. договору поруки визначено, що у разі порушення боржником умов виконання зобов'язання кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов'язань боржника перед кредитором згідно з умовами кредитного договору, в порядку, передбаченому цим договором.

Крім того, у п. 3.1 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає по зобов'язаннях за кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Проте, у п. 4.4. договору поруки сторони передбачили, що порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскільки СУПП «Мажестік» не повертає кредит і не сплачує проценти, а також не виконує умови укладеного між ними кредитного договору, унаслідок чого станом на 16 вересня 2010 року утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 731 726 грн. 42 коп., вказана сума заборгованості підлягає відповідно до норм ст. ст. 1054, 526, 553, 554 та ст. 559 ЦК України, а також умов укладеного між банком та ОСОБА_3 договору поруки, стягненню з поручителя, включаючи й суму штрафу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суди виходили з того, що у спірному договорі поруки не було встановлено фіксованого граничного розміру зобов'язання, а також вказано підстави виникнення та визначення розміру зобов'язання, які включають у себе, як договір відновлювальної кредитної лінії, так і всі можливі додаткові угоди, які чинні як на момент укладення кредитного договору, так і ті, що можуть бути укладені у майбутньому, у тому числі додатковий договір до кредитного договору № 1 від 12 вересня 2008 року.

Крім того, суди зазначили, що посилання відповідача як на підставу для визнання договору поруки частково недійсним - зміна в односторонньому порядку умов зобов'язання є безпідставною, оскільки додатковий договір був безпосередньо підписаний ОСОБА_3 як директором підприємства та йому було відомо про збільшення суми кредиту.

Проте, повністю погодитись з такими висновками судів не можна.

Так, відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 599-601, 604- 609 ЦК України, зокрема ст. 599 України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведених належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

При цьому обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення яких здійснює поручитель.

Проте, суд, ухвалюючи рішення про стягнення з поручителя суми боргу за кредитним договором та штрафу, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України на вищезазначені норми закону уваги не звернув, належним чином не з'ясував фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; не встановив, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються, що має суттєве значення для правильного вирішення спору та ухвалив своє рішення лише на припущеннях про те, що укладений між банком та спільним українсько-польським підприємством «Мажестік» додатковий договір № 1 до договору відновлювальної кредитної лінії від 12 вересня 2008 року, за умови якого банк збільшив ліміт відновлювальної кредитної лінії до 650 000 грн., не є збільшенням обсягу зобов'язання поручителя, оскільки цей додатковий договір від імені товариства був підписаний саме ОСОБА_3; крім того, умовами договору поруки визначено, що поручитель поручився перед банком за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

При цьому, суд не звернув достатньої уваги на заперечення ОСОБА_3 про те, що укладення додаткової угоди до кредитного договору та збільшення ліміту відновлювальної кредитної лінії є збільшенням обсягу його відповідальності й відповідно до цього належним чином не визначився з питанням про те, чи не призвело укладення між банком та боржником додаткового договору та збільшення ліміту відновлювальної кредитної лінії без отримання на це у порушення умов п. 4.4. договору поруки згоди поручителя до збільшення обсягу його відповідальності та чи не є це у даному випадку в розумінні положень ч. 1 ст. 559 ЦК України підставою для припинення поруки й відповідно відсутністю підстав для покладення на поручителя обов'язку погашення суми боргу та сплати штрафу.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на зазначені порушення уваги не звернув.

Оскільки судами допущені порушення норм матеріального і процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 24 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 4 серпня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.П. Пшонка

Судді А.О. Леванчук М.А. Макарчук

А.В. Маляренко

Г.В. Юровська