У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Леванчука А.О., Макарчука М.А.,

Маляренка А.В., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про повернення позики, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 6 липня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що 10 жовтня 2008 року між ним та ОСОБА_4 укладено договір позики на суму 75 000 доларів США на строк до 1 квітня 2009 року без сплати процентів за користування коштами. Зазначену суму коштів відповідач позичив на розвиток бізнесу, про що було відомо дружині відповідача, тому вважає, що ці кошти позичені в інтересах сім'ї.

Станом на 1 квітня 2009 року ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання не виконав, кошти не повернув, тому просив стягнути солідарно з відповідачів суму боргу в розмірі 596 250 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 6 липня 2011 року, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про повернення позики задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь Білінчука В.І. заборгованість за договором позики в сумі 596 250 грн. 80 коп. ; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, посилаючись на порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що <nau://ukr\1618-15|st212>суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Так, статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Крім того, ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу( ст. 1050 ЦК України).

Судами встановлено, що за договором позики від 10 жовтня 2008 року, укладеними між сторонами, ОСОБА_4 взяв у позивача у борг 75 000 доларів США, про що склав відповідну розписку.

У визначений у договорі позики строк, а саме станом на 1 квітня 2009 року, відповідач борг не повернув.

Заперечуючи проти розміру суми позики, зазначеної у розписці, відповідач вказував, що у розписці написана сума 5 000 доларів, та ця сума коштів є сплатою процентів позивачу за користування попередньою сумою позики.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 2 липня 2010 року у вказаній справі призначено судово -технічну експертизу.

Так, у мотивувальній частині висновку експертизи № 269 від 17 лютого 2011 року зазначено, що досліджуваний письмовий знака, яким починається п'ятий рядок розписки, перед цифрою «5» більш схожий з цифрою «7» ніж з літерою «І», але стверджувати це в категоричній формі неможливо.

Також у висновку експертизи зазначено, що фарбові матеріали, якими виконаний перший знак у 5 строчці наданої на дослідження розписки, мають збіжні колір та морфологічні ознаки.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_4 у визначений у договорі позики від 10 жовтня 2008 року строк борг у розмірі 75 000 доларів США не повернув, у зв'язку з чим прострочив виконання грошового зобов'язання за цим договором позики, тому він, відповідно до вимог ст.ст. 1046-1050 ЦК України повинен повернути позивачу спірну суму боргу, визначену у гривневому еквіваленті, встановленому на день розгляду справи.

Також обґрунтовано апеляційним судом не прийнято до уваги заперечення відповідача щодо недоведеності розміру заборгованості за договором позики, оскільки вони спростовуються виданою ОСОБА_4 розпискою, написаною власноручно, що підтверджено висновками почеркознавчої експертизи № 171 від 29 квітня 2010 року та висновком технічної експертизи № 172/173 від 5 травня 2010 року та № 269 від 17 лютого 2011 року, проведеними у ході розгляду зазначеної справи та предметом дослідження яких була саме розписка, що оспорюється відповідачем.

Не надано відповідачем також відповідних доказів на підтвердження своїх доводів щодо того, що у спірній розписці була вказана саме сума боргу у розмірі 5000 доларів США, яку він повинен був повернути позивачу як сплату процентів за користування раніше отриманими за договором позики від ОСОБА_3 коштами, оскільки попередній договір позики, укладений між сторонами, не містив умов щодо сплати ОСОБА_4 процентів за користування коштами, отриманими у борг.

Оскільки судові рішення прийнято з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без зміни.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 6 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.П. Пшонка

Судді А.О. Леванчук М.А. Макарчук

А.В. Маляренко

Г.В. Юровська