У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Макарчука М.А., Писаної Т.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Ставищенської центральної районної лікарні про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 19 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 8 листопада 2011 року,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 19 серпня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 8 листопада 2011 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення суду першої та ухвали суду апеляційної інстанцій, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що відповідач, видавши наказ № 60 від 1 червня 2011 року про звільнення позивача у зв'язку з скороченням штату дотримався вимог трудового законодавства. Посилання заявниці на свої переваги, як особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесеної до першої категорії, не спростовують висновків судів, оскільки на роботі залишені працівники з більш високою кваліфікацією, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 42 КЗпП України.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов до висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень, оскільки вони є законними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, відхилити, рішення Ставищенського районного суду Київської області від 19 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 8 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Леванчук А.О.,Макарчук М.А.,Писана Т.О.