ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ
З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
У х в а л а
іменем україни
21 березня 2012 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Колодійчука В.М., Савченко В.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Чернігівської кредитної спілки «Добробут-Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ «Чернігівський картонно-паперовий комбінат» про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 4 лютого 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2009 року Чернігівська кредитна спілка «Добробут-Україна» звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 31 жовтня 2008 року між нею і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з яким позичальнику було надано кредитні кошти в розмірі 440 685 грн. з кінцевим строком повернення 31 січня 2009 року.
На забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1 31 жовтня 2008 року між кредитною спілкою «Добробут-Україна» та ОСОБА_2 і ТОВ «Чернігівський картонно-паперовий комбінат» були укладені договори поруки, за умовами якого поручителі зобов'язалися перед кредитором за належне виконання позичальником своїх зобов'язань.
У зв'язку із тим, що позичальник своїх кредитних зобов'язань належним чином не виконував, а поручителі на письмові вимоги не реагували унаслідок чого станом на 20 лютого 2009 року утворилась заборгованість у розмірі 570 499 грн. 94 коп.
Позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та поручителів заборгованість за кредитним договором у зазначеній сумі.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 4 лютого 2010 року, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ «Чернігівський картонно-паперовий комбінат» на користь Чернігівської КС «Добробут-Україна» заборгованість по кредиту в розмірі 570 499 грн. 94 коп. Розподілено судові витрати.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, й направити справу на новий розгляд.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 30 листопада 2011 року на підставі Закону України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України» справа передана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що внаслідок невиконання відповідачами умов кредитного договору та договорів поруки виникла заборгованість у розмірі 570 499 грн. 94 коп., яку слід стягнути на користь кредитора.
Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судами встановлено, що Чернігівська кредитна спілка «Добробут-Україна» 31 жовтня 2008 року уклала із ОСОБА_1 кредитний договір, згідно з яким позичальнику було надано кредитні кошти в розмірі 440 685 грн. з кінцевим строком повернення - 31 січня 2009 року.
На забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1 31 жовтня 2008 року між кредитною спілкою «Добробут-Україна» та ОСОБА_2 і ТОВ «Чернігівський картонно-паперовий комбінат» були укладені договори поруки, за умовами якого поручителі зобов'язалися перед кредитором за належне виконання позичальником своїх зобов'язань.
Відповідно до квитанції (засвідченої відбитком печатки Чернігівською кредитною спілкою «Добробут-Україна») прибуткового касового ордеру № 94 від 16 лютого 2009 року Чернігівською кредитною спілкою «Добробут-Україна» прийнято від ОСОБА_1 сплату по кредиту від 31 жовтня 2008 року у розмірі 503 274 грн. 34 коп. (а.с. 75).
Зазначений доказ як виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору судами до уваги не взято.
Проте відповідно до п. 3.3. Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, приймання готівки до каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.
Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.
Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Отже, у порушення зазначених норм та права та ст. ст. 212-214 ЦПК України суди не обґрунтували свою позицію про те, що видача ОСОБА_1 прибуткового касового ордеру № 94 від 16 лютого 2009 року не підтверджує факту передачі ним грошових коштів.
При цьому відсутність відповідного запису в касовій книзі свідчить лише про факт порушення порядку ведення касових операцій службовими особами КС «Добробут - Україна», а не про фактичне внесення грошових коштів.
Зазначеним фактичним обставинам та доказам суд оцінки не дав.
Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1, апеляційний суд фактично послався лише на усні пояснення свідка - голови правління КС «Добробут - Україна» - про те, що кошти згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера, сплачені ОСОБА_1 до КС «Добробут - Україна», не надходили, так як не записані в касовій книзі. При цьому доводи апеляційної скарги, в якій вказані посилання на зазначені вище обставини та на предмет правової оцінки, які відповідають спірним правовідносинам не перевірені, оцінки їм не надано. Районний суд також їм належної правової оцінки в силу ст.ст. 212-214 ЦПК України не надав.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 4 лютого 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
М.К. Гримич
В.М. Колодійчук
В.О. Савченко