У х в а л а

іменем україни

16 січня 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мостової Г.І.,

суддів: Кузнєцова В.О., Остапчука Д.О.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Тернопільської міської ради, треті особи: управління містобудівного та архітектурного комплексу Тернопільської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання рішення міської ради частково недійсним, визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними та встановлення порядку користування суміжними земельними ділянками, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 22 липня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, Тернопільської міської ради про визнання рішення міської ради частково недійсним, визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними та встановлення порядку користування суміжними земельними ділянками .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 31 березня 2010 року залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 22 липня 2010 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Тернопільської міської ради, треті особи: управління містобудівного та архітектурного комплексу Тернопільської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання рішення міської ради частково недійсним, визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними та встановлення порядку користування суміжними земельними ділянками відмовлено.

У вересні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, із ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 8 жовтня 2010 року відкрито провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_4

13 листопада 2011 року набрав чинності Закон України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України».

Відповідно до п. 2 розділу ХІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень місцевих рад у галузі земельних відносин на території міст належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Судами встановлено, що позивач є власником житлового будинку № 12, а відповідач є власником будинку № 10 по вул. Польовій у м. Тернополі.

Розмір земельної ділянки, що передається у власність на підставі набувальної давності визначається органом державної влади або органом місцевого самоврядування за наслідком розгляду клопотання про передачу земельної ділянки у власність (ст. 119 ЗК України).

Рішенням ХVІІ сесії 5 скликання Тернопільської міської ради від 29 травня 2008 року № 5/17/62 ОСОБА_4 було передано безоплатно в приватну власність земельну ділянку площею 0,0704 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за вказаною вище адресою, на підставі цього рішення сесії, 9 вересня 2009 року їй було видано Державний акт на земельну ділянку.

Разом з тим, вищевказаним рішенням сесії міської ради відповідачу ОСОБА_5 23 жовтня 2008 року було видано державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0,0754 га.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій врахували, що правовідносини між сторонами врегульовані Земельним кодексом України, при цьому, встановивши, що відсутні докази, які б свідчили про надання на підставі належних правовстановлюючих документів ОСОБА_4 до моменту приватизації земельної ділянки розміром 815 кв.м.

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано взято до уваги, що під час складання технічної документації із землеустрою належало визначити та погодити межу даних земельних ділянок ( ст. ст. 118, 121 ЗК України).

Отже, питання погодження меж будинковолодінь АДРЕСА_1 розглянуто на засіданні узгоджувальної комісії Тернопільської міської ради по вирішенню земельних спорів 24 жовтня 2007 року. Згідно протоколу засідання даної комісії вирішено, враховуючи взаємну згоду громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_5, встановити межу між будинковолодіннями на Ѕ відстані між фундаментами житлових будинків за адресами: АДРЕСА_1

Наведені в касаційній скарзі доводи про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права не підтверджуються матеріалами справи.

Суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції свої висновки мотивували в рішенні відповідно до норм процесуального закону.

За таких обставин колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що оскаржувані рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 Цивільно-процесуального кодексу України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 22 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді: В.О. Кузнєцов

Д.О. Остапчук