У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого: Олійник А.С.,
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,
Дербенцевої Т.П., Нагорняка В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства «Кримтаксосервіс» (далі - ЗАТ «Кримтаксосервіс»), приватного підприємця ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 - про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою приватного підприємця ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 23 травня 2008 року та рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2008 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 березня 2007 року під час проїзду в маршрутному автобусі, внаслідок раптового гальмування вона впала і отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.
З огляду на зазначене, просила стягнути з відповідача 2 500 грн. у відшкодування майнової шкоди та 10 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 травня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ПП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 894 грн. 71 коп. у рахунок відшкодування майнової шкоди та 2 500 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2008 року рішення суду першої інстанції змінено та збільшено розмір стягнутої майнової шкоди до 2 500 грн. та моральної - до 5 000 грн.
У касаційній скарзі приватний підприємець ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 27 січня 2009 року відкрито касаційне провадження у вищезазначеній справі.
Ухвалою Верховного Суду України від 13 вересня 2011 року справу було призначено до судового розгляду.
13 листопада 2011 року набрав чинності Закон України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України".
Відповідно до пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" <nau://ukr/2453-17> касаційні скарги (подання) не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що постановляється ухвала.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 16 листопада 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України <nau://ukr\1618-15|st335> під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України <nau://ukr\435-15|st1187> шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Ухвалюючи судові рішення в справі, суди встановили, що 28 березня 2007 року о 18 год. 30 хв. в м. Сімферополі під час проїзду у маршрутному автобусі, який знаходився у володінні відповідача за договором оренди, водій ОСОБА_5, який, перебуваючи з відповідачем у трудових відносинах, керував зазначеним транспортним засобом, раптово загальмував, внаслідок чого ОСОБА_3, що знаходилась в салоні автобуса, не змогла встояти на ногах, вдарилася об поручень та отримала ушкодження середньої тяжкості у вигляді переломів ребер та закритої травми внутрішніх органів.
Частиною 5 ст. 1187 ЦК України <nau://ukr\435-15|st1187> встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Тобто, зазначеною нормою закону встановлено відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка стала наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини в цьому його володільця. На володільця не може бути покладено обов'язок по відшкодуванню такої шкоди, лише якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Під умислом слід розуміти, що потерпілий передбачав і бажав настання шкідливих наслідків. Лише за цих обставин володілець джерела підвищеної небезпеки не несе відповідальності за спричинену потерпілому шкоду.
В судовому засіданні відповідач не надав доказів того, що завдана позивачці шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати позивачеві шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заподіяної шкоди, апеляційний суд правильно виходив з того, що розмір майнової та моральної шкоди, яка завдана позивачці внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, підлягає збільшенню в межах заявлених позовних вимог, оскільки судом першої інстанції при вирішенні питання про розмір шкоди не надано належної оцінки всім наявним у справі доказам. Зокрема, при визначенні розміру майнової шкоди апеляційний суд врахував надані позивачем докази про вартість понесених нею фактичних витрат на лікування. Встановлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходив з характеру і об'єму страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнала позивач внаслідок заподіяння їй тілесних ушкоджень, їх тривалості та можливості відновлення, а також тягаря вимушених змін в її життєвих стосунках, часу і зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та врахував при цьому вимоги розумності і справедливості.
Статтею 337 ЦПК України <nau://ukr\1618-15|st337> визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.
Керуючись ст. ст. 336 <nau://ukr\1618-15|st336>, 337 ЦПК України <nau://ukr\1618-15|st337>, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 23 травня 2008 року та рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.С. ОлійникГоловуючий
Судді: В.І. Амелін В.П. Гончар Т.П. Дербенцева В.А. Нагорняк Судді: В.І. Амелін