У х в а л а

19 березня 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Євграфової Є.П., Карпенко С.О.,

Ступак О.В., Фаловської І.М.

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2011 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2011 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2011 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ст. 32, п. 6 ст. 36, п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Як приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, ОСОБА_3 наводить ухвалу Верховного Суду України від 23 лютого 2011 року, постановлену за результатами розгляду касаційної скарги на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 травня 2010 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного управління справами, комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, керівник Державного управління справами ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Також як приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, ОСОБА_3 наводить ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року, 08 червня 2011 року, ухвалу Верховного Суду України від 11 червня 2008 року, якими судові рішення скасовано, справи направлено на новий розгляд.

Посилання на зазначені ухвали як на приклад неоднакового застосування судом норм матеріального права не може здійснюватися на підтвердження підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, оскільки постановлення касаційною інстанцією ухвали про скасування рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд не означає вирішення спору у справі.

У справі за позовом ОСОБА_3 до до Державного управління справами, комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, керівник Державного управління справами ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди колегія суддів Верховного Суду України виходила із того, що суд апеляційної інстанції, змінюючи частково рішення суду першої інстанції, вірно вважав незаконним звільнення ОСОБА_3 на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України, оскільки у зв'язку з припиненням діяльності підприємства - будинку відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами шляхом його реорганізації (злиття з іншим підприємством і утворення нового - Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами), фактично відбулася не зміна істотних умов праці позивача за укладеним з ним трудовим договором за посадою директора будинку відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами, а скорочення його посади.

У справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції й суд касаційної інстанції (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 грудня 2011 року, яку просить переглянути заявник), місцевий суд, виходив із того, що зміна істотних умов праці позивача мала місце на підприємстві, що підтверджується наказом відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» № 606 «Про зміни у штатному розкладі Інжинірингового центру Управління відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», яким з 12 червня 2009 року із штатного розкладу цеху управління виключено посаду провідного інженера та введено посаду провідного інженера 0,25 штатної одиниці.

Колегія суддів, обговоривши доводи заяви та дослідивши конкретні різні за змістом рішення, зазначені заявником для прикладу, дійшла висновку про безпідставність поданої заяви.

Ухвалення різних за змістом судових рішень судами касаційної інстанції за тотожних предмета спору, підстав позову, аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин заявник не довів.

Оскільки наведені заявником доводи не містять ознак, які згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.355 ЦПК України є підставами для перегляду судових рішень, у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

У допуску справи за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди до провадження Верховного Суду України за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2011 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.С. Олійник

Судді Є.П. Євграфова

С.О. Карпенко

О.В. Ступак

І.М. Фаловська