Справа 22ц/0590/4088/2012 Головуючий у 1 інстанції Андрюшина Л.А.

Категорія 51 Доповідач Соломаха Л.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Прокопчук Л.М.

суддів Соломахи Л.І., Шигірта Ф.С.

при секретарі Забавіній М.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Макіїввугілля» про відшкодування моральної шкоди з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 03 лютого 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

25 січня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Макіїввугілля» (далі - ДП «Макіїввугілля») про відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що він більше 25 років відпрацював у вугільній промисловості на підприємствах ДП «Макіїввугілля», в тому числі більше 23 років за професією ГРОЗ повний робочий день під землею, внаслідок чого отримав професійне захворювання -хронічну вертеброгенну попереково - крестцову радикулопатію.

Рішенням МСЕК від 22 серпня 2011 року йому вперше була встановлена втрата професійної працездатності за цим захворюванням - 50%, він визнаний інвалідом 3 групи.

Через ушкодження здоров'я на виробництві йому заподіяна моральна шкода, на відшкодування якої просив стягнути з відповідача грошову компенсацію в сумі 20 601,60 грн. (а.с. 1-5).

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 03 лютого 2012 року з ДП «Макіїввугілля» на користь ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування моральної шкоди 11 000 грн. (а.с. 35-36).

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що суд дав невірну оцінку глибині його моральних страждань (а.с. 37-39).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_2, який діє на підставі ордера, виданого адвокатським об'єднанням «Донецька обласна колегія адвокатів» 23 січня 2012 року, та договору про надання правової допомоги від 23 січня 2012 року (а.с. 23), доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Представник відповідача - ДП «Макіїввугілля» у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, його представника - адвоката ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з ДП «Макіїввугілля» з 10 січня 1983 року по 05 травня 1984 року та з 20 липня 1987 року по 03 січня 2012 року. З 20 липня 1983 року працював гірничим робітником очисного забою з повним робочим днем у шахті. Був звільнений 03 січня 2012 року на підставі пункту 2 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі за станом здоров'я, що підтверджується його трудовою книжкою (а.с. 9-11).

Внаслідок дії шкідливих умов праці позивач отримав професійне захворювання - хронічну вертеброгенну попереко - крестцову радікулопатію, яке йому первинно встановлено висновком лікарняно-експертної комісії № 1335 від 01 липня 2011 року (а.с. 17), згідно якого відповідальною за розвиток професійного захворювання є професія гірничого робітника очисного забою.

За наслідками розслідування професійного захворювання 25 липня 2011 року був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 (а.с. 15).

Рішенням МСЕК від 22 серпня 2011 року позивачу за професійним захворюванням вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності - 50 % на строк до 01 вересня 2012 року та він визнаний інвалідом 3 групи (а.с. 14).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок ушкодження здоров'я через професійне захворювання позивачу заподіяна моральна шкода, яка підлягає йому відшкодуванню на підставі ст. 2371 КЗпП України.

Зазначений висновок суду є законним та обґрунтованим.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 2371 КЗпП України, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначене випливає з рішення Конституційного суду України від 08 жовтня 2008 року у справі про страхові виплати, в пункті 5 якого зазначено, що статтею 1167 ЦК України та статтею 2371 КЗпП України застрахованим громадянам, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Застосування до спірних правовідносин положень ст. 2371 КЗпП України відповідачем в апеляційній скарзі не оскаржується.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно п. 13, п.16 акту розслідування хронічного професійного захворювання від 25 липня 2011 року причиною професійного захворювання позивача є тривалий вплив шкідливих виробничих факторів: пил фіброгенної дії, тяжкість та напруженість праці, виробничий шум та локальна вібрація (а.с. 15-16), що свідчить про те, що роботодавець, тобто відповідач порушив право позивача на безпечні умови праці.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що внаслідок порушення відповідачем права позивача на безпечні умови праці позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки внаслідок порушення законного права на безпечні умови праці позивач отримав професійне захворювання, став інвалідом, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер заподіяної шкоди, відсоток втрати професійної працездатності - 50%, характер захворювання, неможливість відновлення професійної працездатності і належного стану здоров'я, тяжкість вимушених змін в житті позивача, обсяг та глибину фізичних та моральних страждань, яких позивач зазнав та продовжує зазнавати, та, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, визначив її розмір в 11 000 грн.

Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є розумним, виваженим та справедливим.

Позивач у віці 47 років отримав професійне захворювання, внаслідок якого він визнаний інвалідом 3 групи та втратив професійну працездатність на 50%. Позивач звільнений з роботи в зв'язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я, проте він є соціально захищеною особою, оскільки за його поясненнями на протязі 10 років отримує пенсію за віком за Списком № 1 та з серпня 2011 року отримує щомісячні страхові виплати у зв'язку із ушкодженням здоров'я в розмірі 4 300 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача про невірну оцінку глибині його моральних страждань є необґрунтованими. При визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди суд першої інстанції врахував всі обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі - і стан його здоров'я, і вимушені зміни в його житті. Втрата професійної працездатності і інвалідність йому встановлені не безстроково, а лише на певний строк - до 01 вересня 2012 року, тобто можливість покращення стану його здоров'я не втрачена.

Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 03 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.М. Прокопчук

Судді: Л.І. Соломаха

Ф.С. Шигірт