ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

04 квітня 2012 р. Справа № 2а/0270/1154/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Задерей Ірини Василівни

позивача: ОСОБА_1

відповідача: не прибув (заява без участі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Шаргородські електричні мережі"

до: Управління праці та соціального захисту населення Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області

про: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Шаргородські електричні мережі" (далі -СО " Шаргородські електричні мережі", позивач) з позовом до управління праці та соціального захисту населення Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області (далі -УПСЗН Шаргородської РДА, відповідач) про визнання відмови протиправною та стягнення частини вартості електроенергії в сумі 1099,43 грн.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що відповідач відмовив у відшкодуванні витрат пов'язаних із наданням пільг з оплати електроенергії без норм споживання особам, на яких поширюється дія Закону України "Про міліцію" з тих підстав, що УПСЗН Шаргородської РДА зобов'язано приймати розрахунки стосовно наданих послуг громадянам, що мають право на пільги та житлові субсидії лише в межах встановлених норм споживання електричної енергії та відповідно до кошторисних призначень та фактичних надходжень з Державного бюджету України. На думку позивача, така відмова є неправомірною, оскільки положення Закону, які обмежують надання пільг в рамках норм споживання визнані неконституційними.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, проте надіслав заяву про розгляд справи без участі їх представника та письмові заперечення на позов (а.с.21-22).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Починаючи з 22.05.2008 року "ПАТ "Вінницяобленерго", як енергопостачальна організація, зобов'язана надавати електроенергію по пільговому тарифу, зокрема 50% знижку по оплаті спожитої електроенергії на весь її обсяг, працівникам міліції, звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років.

Позивачем надавались щомісяця розрахунки та списки пільговиків, однак, кошти за наданні пільги відшкодовувались у межах норм споживання, визначених Постановою КМ України від 01.08.1996 р. № 879 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати".

29 липня 2011 року ПАТ "Вінницяобленерго" в особі "СО Шаргородських електричних мереж" листом № 726 звернулося до відповідача з метою врегулювання спірного питання, яке стосується відшкодування останнім витрат, пов'язаних із наданням пільг по оплаті електроенергії.

Проте, 08 серпня 2011 року листом № 1183/02-2 (а.с.6) відповідачем відмовлено позивачу у відшкодуванні витрат, пов'язаних із наданням пільг з оплати електроенергії без норм споживання особам на яких поширюється дія Закону України "Про міліцію". Відповідь мотивована тим, що згідно роз'яснення Міністерства фінансів України, яке є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної бюджетної політики, постановою КМ України від 1.08.1996 р. № 879 встановлено норми користування житлово-комунальними послугами, в межах яких надаються передбачені чинним законодавством пільги на оплату житлово-комунальних послуг. Зазначена постанова не передбачає виключень, тому, визначені нею норми поширюються на осіб, які мають право на пільги відповідно до Закону України "Про міліцію". У листі також зазначено про те, що у розрахунках субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату житлово-комунальних послуг враховуються кошти на надання пільг в оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги з урахуванням встановлених норм пільгового споживання. Проведення перерахунку наданих пільг в оплаті за спожиту електроенергію без урахування норм пільгового споживання потребують додаткових бюджетних коштів, які не передбачаються в Державному бюджеті 2011 рік.

Між сторонами складено акт звірки станом на 01.01.2012 р., згідно якого нараховано в грудні 2012 р. до відшкодування витрати пов'язані із наданням пільг з оплати електроенергії без норм споживання особам, на яких поширюється дія Закону України "Про міліцію"в розмірі 2200,90 грн., проте відповідачем прийнято до заліку та відшкодовано лише 1101,47 грн.

Таким чином заборгованість Управління праці та соціального захисту населення Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області з відшкодування пільг, наданих працівникам міліції, звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років за грудень 2011 року складає 2200,90 грн.- 1101,47 грн.= 1099,43 грн.

З огляду на вказане, відповідачем не відшкодовано позивачу пільги на оплату електроенергії поза межами норм споживання в розмірі 1099,43 грн., що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

В судовому засіданні, встановлено, що УПСЗН Шаргородської РДА зобов'язано відшкодувати позивачу кошти в розмірі 1099,43 грн. за грудень 2011 р.

Крім того, в процесі розгляду справи встановлено, що між сторонами відсутній спір з приводу переліку та кількості осіб, які мають право на пільги відповідно до статті 22 Закону України "Про міліцію" та щодо розміру коштів.

З висновком відповідача, який став підставою для відмови позивачеві у виплаті коштів для відшкодування пільг, суд не погоджується виходячи із наступного.

Держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

З аналізу статті 22 Закону України "Про міліцію" вбачається, що даною статтею передбачено соціальний захист працівників міліції.

Так, частина 4 статті 22 Закону України "Про міліцію", із врахуванням змін, внесених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зобов'язувала працівникам міліції та членам їх сімей надати 50-ти процентну знижку по оплаті спожитої електроенергії, в межах норм встановлених законодавством.

Цією ж нормою також передбачено, що за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10рп/2008 внесені Законом України про Державний бюджет України на 2008 рік зміни до вказаної статті, в частині, що стосується встановлення меж норм споживання - визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними).

Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин стаття 22 Закону України "Про міліцію" передбачає надання пільг працівникам міліції та членам їх сімей (в т.р. пенсіонерам) у вигляді 50-ти процентної знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива без обмеження норм споживання.

Статтею 9 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів плати за житло і житлово-комунальні послуги, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло. До їх числа належать, зокрема, нормативи користування житлово-комунальними послугами щодо яких держава надає пільги.

Згідно Додатку №3 "Про Державний бюджет України на 2011 рік", а саме коду програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету №3511150 надання пільг таких категорій споживачів здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом.

Пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 р. № 256, відповідача визначено головним розпорядником коштів, який зобов'язаний проводити відповідні відшкодування.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" закріплено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання електричної енергії.

Згідно зі статтею 21 вказаного Закону, окремо визначаються нормативи коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, що спрямовуються на покриття витрат підприємств, установ і організацій соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування, які не покриваються виплатами населення. Нормативи фінансування встановлюються під час прийняття Закону України про Державний бюджет України на поточний рік, а також під час формування бюджетів соціальних фондів.

Відтак, суд вважає обґрунтованим посилання позивача на те, що з 22 травня 2008 року (з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення) ПАТ "Вінницяобленерго", як електропостачальна організація, зобов'язана надавати електроенергію по пільговому тарифу, зокрема, 50 % знижку по оплаті спожитої електроенергії на весь її обсяг по відповідній категорії населення.

Отже, позивачу, як енергопостачальній організації, повинно відшкодовуватися відповідачем 50 відсотків вартості використаної електроенергії особами, на яких поширюється дія статті 22 Закону України "Про міліцію", без врахування норм спожитої електроенергії, визначених постановою КМУ від 01.08.1996 року № 879.

Статтею 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом України "Про Державний бюджет України" визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, цільове спрямування цих видатків.

Відповідно пункту 5 статті 51 Бюджетного кодексу розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Згідно пункту 2.1 наказу Державного казначейства України № 136 від 09 серпня 2004 року та статті 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов'язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом поточного бюджетного року.

Показники Державного бюджету на 2011 рік в частині виплат, які встановлені статтею 22 Закону України "Про міліцію" розраховано, виходячи з положень Постанови № 879, і передбачають призначення для взяття зобов'язань щодо перерахунку пільг.

Проте, суд вважає, що розпорядники бюджетних коштів з врахуванням вимог бюджетного законодавства, у випадку виникнення обставин, які потребують додаткових видатків з бюджету, можуть звернутися з пропозицією про збільшення бюджетних асигнувань чи врахувати їх у кошторис наступного бюджетного року, подавши завчасно пропозиції щодо включення видатків за минулі роки при формуванні бюджету на наступний рік.

Так, за змістом статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у пункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року за № 256 (Порядок) передбачено, що фінансування видатків бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті автономної республіки Крим, бюджетах м. Києва і Севастополя, міст республіканського і обласного значення, та у районних бюджетах на зазначені цілі. Головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Цим же положенням пунктом 6 передбачені дії які необхідно здійснити головним розпорядником коштів місцевих бюджетів у разі виникнення додаткових зобов'язань.

Так, у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа фінансовим органам обласних, управлінням Державного казначейства в областях.

Більш того, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №256 поміж іншого установлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність відмови позивачу у відшкодуванні витрат, пов'язаних із наданням пільг по оплаті електроенергії особам на яких поширюється дія Закону України "Про міліцію".

З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовільнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Шаргородської районної державної адміністрації щодо відшкодування в повному обсязі пільг громадянам, які мають право на пільги згідно Закону України "Про міліцію".

3. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області (вул. Леніна, 224, м. Шаргород, Вінницька область, 23500) на користь Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Шаргородські електричні мережі" невідшкодовані кошти по пільговій категорії : "Звільненим за віком, хворобою або вислугою років працівників міліції" у розмірі 1099,43 грн (одна тисчяча девятсот девять грн. 43 коп.) за період грудень 2011 р.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Шаргородські електричні мережі" 107,30 грн. (сто сім грн. 30 коп.) судового збору, сплаченого платіжним дорученням №107 від 03.03.2012р.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна