АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/2390/323/12 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ст.281 КПК України Орендарчук М.П.

Доповідач в апеляційній інстанції Суходольський М.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Суходольського М.І.

суддів Торопенка М.В., Тапала Г.К.

з участю прокурора Свищ Л.А.

адвоката ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши кримінальну справу за апеляцією прокурора Менчинського С.В., потерпілої ОСОБА_6 на постанову Христинівського районного суду від 14 лютого 2012 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,

в силу ст.89 КК України не судимого та

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2,

не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, направлено прокурору для організації додаткового розслідування, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Органами досудового слідства ОСОБА_5 та ОСОБА_4 обвинувачуються в тому, що в ніч з 30 листопада 2010 року на 01 грудня 2010 року в с. Христинівка Христинівського району Черкаської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля перехрестя вулиць Молодіжної та вул. Комінтерна на узбіччі дороги, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з місцевим жителем села ОСОБА_7 умисно, спільно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень нанесли чисельні удари руками, ногами по голові і тулубу потерпілому ОСОБА_7, а крім цього ОСОБА_4 наніс декілька ударів невстановленим слідством предметом по голові останнього, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді:

- відкритої черепно-мозкової травми з множинними ранами голови і обличчя з переломом кісток сплетіння та основи черепа, крововиливами під м'які і тверді мозкові оболонки, субарахноідальним крововиливом з забоєм-розміжженням головного мозку, що були спричинені твердим тупим предметом з циліндричною формою та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Вказані тілесні ушкодження потерпілого ОСОБА_7 знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням його смерті.

Крім цього, в потерпілого виявлено в нижній третині правого передпліччя по задній поверхні садно, зливний синюшний синець і набряк тильної поверхні правої кисті з переходом на нижню третину правого передпліччя по задній поверхні, в дільниці основи 2-го пальця правої кисті по тильній поверхні два садна, два садна основної фаланги 3-го пальця правої кисті по тильній поверхні, садно основної фаланги 5-го пальця правої кисті по тильній поверхні, синюшний синець та набряк в ділянці основи 2 та 3 пальців лівої кисті по тильній поверхні, три садна в ділянці долонної поверхні правої кисті, там же в ділянці основи 1-го пальця синюшний синець, в ділянці долонної поверхні лівої кисті 5-го пальця синюшний синець, в верхній третині правого стегна по бічній поверхні синюшний синець, в ділянці передньої поверхні правого колінного суглобу два синці та два глибоких садна, вертикальне садно в ділянці передньої поверхні лівого колінного суглобу, які утворилися від дії тупих твердих предметів, можливо незадовго до настання смерті і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

На постанову суду прокурором Менчинським С.В. подана апеляція, де він просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду, посилаючись на те, що органами досудового слідства проведено розслідування в повному об'ємі і підстав для направлення справи на додаткове розслідування немає.

На думку прокурора органами досудового слідства вживалися заходи направлені на встановлення особи, яка могла залишити сліди взуття на одязі потерпілого, оскільки сліди взуття не належать обвинуваченим ОСОБА_4 і ОСОБА_5 шляхом проведення трасологічної експертизи.

Прокурор також вважає, що не з'ясування органом досудового слідства обставин отримання смертельних ушкоджень потерпілим ОСОБА_7 не може бути підставою для направлення справи на додаткове розслідування, оскільки суд має право такі обставини з'ясувати шляхом надання судових доручень з чіткою вказівкою щодо проведення певних слідчих дій або ж зміни прокурором обвинувачення в порядку ст.277 КПК України.

Потерпілою ОСОБА_6 також подана апеляція на постанову суду, в якій вона повністю підтримує апеляцію прокурора, просила постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримку своєї апеляції, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника про залишення апеляцій прокурора і потерпілої без задоволення, а постанови суду без змін, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 про залишення апеляції прокурора і потерпілої без задоволення, перевіривши та обговоривши матеріали кримінальної справи і доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора і потерпілої задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Перевірені матеріали справи свідчать про те, що органами досудового слідства вказана норма закону не була дотримана.

Так, при огляді місця пригоди були виявлені сліди взуття як на ґрунтовій дорозі так і на штанах та куртці потерпілого ОСОБА_7, які придатні для ідентифікації. Вказані сліди взуття не належать обвинуваченим ОСОБА_5 чи ОСОБА_4

Однак будь-яких заходів щодо встановлення особи яка могла залишити сліди взуття на місці пригоди органами слідства не проведено. Належним чином не проведено перевірки на причетність ОСОБА_5 і ОСОБА_4 про залишення ними слідів взуття на місці пригоди, оскільки перевірено лише те взуття, яке добровільно вони видали, а необхідно було предметніше допитати обвинувачених та провести обшуки і виїмки з метою виявлення іншого належного їм взуття та перевірити на ідентичність до виявлених слідів на місці пригоди.

Належним чином не проведено перевірки кому ж належить виявлена на місці пригоди в'язана спортивна шапочка з надписом "Дизель", оскільки вона обвинуваченим і потерпілому не належить, а по справі приєднана в якості речового доказу.

Органами досудового слідства не вжито заходів по встановленню предмету циліндричної форми, яким за висновком експерта були заподіяні тілесні ушкодження потерпілому.

За таких обставин місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про неповноту досудового слідства і неможливості постановити обвинувальний чи виправдальний вирок у справі, тому направлення справи на додаткове розслідування є правильним.

Колегія суддів не може погодитись з доводами прокурора в апеляції про можливість усунення недоліків шляхом дачі судових доручень в порядку ст.315-1 КПК України або зміни обвинувачення прокурором в порядку ст.277 КПК України виходячи з наступного.

За змістом ст.315-1 КПК України судове доручення може бути дано з метою перевірки та уточнення фактичних даних, зокрема - відтворення обстановки і обставин події, освідування, обшук і виїмка, накладення арешту, огляд, виїмка і дослідження інформації з каналів зв'язку, ексгумація і огляд трупа тощо.

Встановлення фактичних обставин справи, встановлення інших осіб, причетних до вчинення злочину не можуть проводитись за окремим судовим дорученням.

Суд також не вправі давати вказівки прокурору або чекати чи вгадувати його думку про зміну ним обвинувачення в суді.

Оскільки розгляд справ в судах відбувається на засадах змагальності, тому суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав (ст.16-1 КПК України).

Суд також не вправі перебирати на себе функції досудового слідства по збиранню і дослідженню доказів.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що виходячи із висновку експерта про наявність тілесних ушкоджень та моменту настання смерті потерпілого, викликає сумнів кваліфікація ознак злочину, тому органам досудового слідства слід ретельніше дослідити обставини справи, встановити чи отримані тілесні ушкодження були сумісні з життям, уточнити тривалість часу на протязі якого потерпілий міг жити і тільки після цього правильно кваліфікувати дії обвинувачених, а не виходити лише з їх показань.

Разом з тим слід зазначити, що судом помилково зазначено недоліки слідства, які не ґрунтуються на законі, тому колегія суддів вважає за необхідне їх виключити.

Так, суд зазначив, що органи досудового слідства не розмежували дії обвинувачених при заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому. Таке твердження суду є помилковим, оскільки встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спільно наносили удари ногами та руками потерпілому в область голови і тулубу, тому їх дії охоплюються єдиним умислом і в даному випадку немає юридичного значення від кого саме з них було заподіяно смертельну травму потерпілому.

Також не має значення те, що обвинувачені дають різні показання і нібито органами досудового слідства розбіжності в їх показаннях не усунуто, оскільки це відноситься до оцінки доказів у справі. Обвинувачений може вибрати таку тактику свого захисту, чи інші мотиви.

В такому випадку суд, шляхом ретельного допиту обвинувачених, повинен самостійно з'ясувати причини розбіжностей у показаннях або їх зміну і в сукупності з іншими доказами, давши їм оцінку, прийняти рішення про винуватість або невинуватість обвинуваченої особи.

Матеріали справи свідчать, що хоч і є розбіжності в показаннях ОСОБА_5 і ОСОБА_4, але вони співвідносяться з іншими доказами та обставинами справи і направлені на взаємовикривання один одного в інкримінованому їм злочині.

Виходячи з вище вказаного, такі вказівки суду слід виключити із описової частини постанови.

Крім цього, колегія суддів вважає, що міру запобіжного заходу ОСОБА_5 слід залишити попередню - тримання під вартою, оскільки належним чином не з'ясовані обставини справи, є підстави вважати, що він та ОСОБА_4 вчинили більш тяжкий злочин і перебуваючи на волі він може вплинути на встановлення істини в справі, тому його слід залишити під вартою.

В решті постанову суду слід залишити без змін.

Колегія суддів не може погодитись з доводами захисника ОСОБА_3 про те, що огляд місця пригоди проводила неуповноважена на те особа - слідчий Попович Ю.І. - який не входив до слідчо-оперативної групи, тому складені ним протоколи не можуть бути доказом у справі, оскільки здобуті незаконним шляхом.

За законом така слідча дія як огляд місця пригоди проводиться до порушення кримінальної справи і є одним із доказів.

Склад слідчо-оперативної групи може утворюватись після порушення кримінальної справи для розслідування тяжких, об'ємних, резонансних справ і не має значення, що в склад слідчо-оперативної групи не було включено слідчого, який проводив огляд місця пригоди. Крім цього, оскільки Попович Ю.І. за посадою є слідчим, тому за законом він вправі проводити любі слідчі дії передбачені КПК України, і це не може вважатися, що такі слідчі дії є незаконними.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення апеляцій прокурора і потерпілої не має, тому їх апеляції слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.362, 366, 281 КПК України, колегія суддів

У х в а л и л а :

.

Апеляції прокурора Менчинського С.В. та потерпілої ОСОБА_6 на постанову Христинівського районного суду від 14 лютого 2012 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, направлено на додаткове розслідування залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Виключити із описової частини постанови місцевого суду вказівку суду про розмежування дій обвинувачених при заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому та усунення розбіжностей в показаннях ОСОБА_5 і ОСОБА_4, як таку що не відповідає вимогам закону.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 залишити тримання під вартою, а ОСОБА_4 - підписку про невиїзд.

В решті постанову місцевого суду залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді