Справа № 22-ц-797/12 Головуючий у 1 інстанції: Курус Р.І.
Провадження № 22-ц/1390/797/12
Категорія: 19 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді Курій Н.М.,
суддів: Бойко С.М., Зверхановської Л.Д.,
за секретаря Служали А.Ю.,
з участю представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3,
ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участю третіх осіб -ОСОБА_8, ОСОБА_9 про встановлення удаваності правочину та про визнання права власності на рухоме майно,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 червня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано довіреність, посвідчену 08 лютого 2010 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, реєстраційний №166, удаваним правочином договору купівлі-продажу автомобіля марки Chevrolet Aveo, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, сірого кольору, тип -легковий седан-В, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, та застосовано до цих правовідносин норми, що регулюють договір купівлі-продажу.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на автомобіль марки Chevrolet Aveo, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, сірого кольору, тип -легковий седан-В.
Не погоджуючись із означеним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій стверджує про необґрунтованість та незаконність рішення і тому ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та просить ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Зокрема, апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначає, що довіреність, видана ОСОБА_6 08.02.2010р., відповідає вимогам Цивільного кодексу України та Закону України «Про нотаріат»і ця обставина ніяким доказом не спростована, зміст такої довіреності повністю відповідав інтересам та вільному волевиявленню позивача, а написана ОСОБА_7 розписка не може бути взята до уваги, оскільки на цей час була скасована довіреність, видана ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_6
Представник ОСОБА_2 -ОСОБА_3 в апеляційному суді доводи скарги підтримав.
Позивач ОСОБА_4 та його представник заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, звернувши увагу суду на те, що відповідач (апелянт) відмовилась від спірного автомобіля за умовами мирової угоди, а позивач своєю чергою придбав його та сплатив за нього кошти.
Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до вимог ст.74 ЦПК України, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованих листів з повісткою про розгляд справи (а.с.118,120,121), про причини неявки суд не повідомили та з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертались, тому розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності цих осіб.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_4 та представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія судді вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 17.01.2008 р. НОМЕР_3 була власником автомобіля марки Chevrolet Aveo 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_1.
В подальшому вона передала зазначений автомобіль відповідачу ОСОБА_6 для продажу, що стверджується виданою нею довіреністю на ім'я ОСОБА_6 від 04.02.2010р. та посвідченою приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_10
Також, як встановлено з розписки, яку дав ОСОБА_6 04.02.2010 р. ОСОБА_2, спірний автомобіль ОСОБА_6 отримав того ж дня, вартістю 82000,00 грн., та зобов'язувався повернути вказану суму грошей до 03.03.2010р.(а.с.31).
Оскільки ОСОБА_6 вчасно не повернув означену суму коштів, ОСОБА_2 звернулась до нього з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Як вбачається із ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 27.01.2011р. у справі №2-417/11 сторони уклали мирову угоду, яка судом визнана та за умовами якої ОСОБА_2 відмовляється від майна, яке є предметом позову на користь ОСОБА_6 та відповідно його витребування (автомобіля марки «Шевролет Авео», 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_1) за умов сплати ОСОБА_6 відшкодування, а ОСОБА_6 своєю чергою зобов'язується сплатити дане відшкодування, яке сторони визначили в сумі 48 000 гривень, що є еквівалентом 6000 доларів США в термін до 31.01.2012 року відповідно до наведеного в ухвалі графіку (а.с.33).
Означена ухвала набрала законної сили та не оскаржувалась сторонами.
Як ствердив представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 у судовому засіданні, таке стягнення здійснюється у відповідному відділі ДВС, однак на даний час ОСОБА_6 сплачено лише частково борг у сумі 7000,00 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 208 ЦПК України, судові рішення викладаються у формах ухвали; рішення або постанови.
За змістом ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За наведених вище обставин, колегія суддів доходить висновку, що права ОСОБА_2 ніяким чином не порушуються визнанням права власності на спірний автомобіль за позивачем ОСОБА_4, так як вона відмовилась від цього майна на користь ОСОБА_6 та від витребування цього майна в подальшому, взамін чого отримала право на кошти від ОСОБА_6, розмір яких визначено за її погодженням. Факт неналежного (часткового) виконання ОСОБА_6 умов мирової угоди не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у позові ОСОБА_4
Також, як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами, що в подальшому за спірний автомобіль ОСОБА_6 отримав кошти від ОСОБА_7 відповідно до розписки від 04.02.2010 р. у сумі 8 тис. доларів США, а ОСОБА_7 своєю чергою отримав за цей автомобіль кошти від ОСОБА_4 у сумі 8 950,00 доларів США, що підтверджується розпискою від 08.02.2010р.
Крім того, матеріалами справи встановлено факт видачі довіреностей на розпорядження цим автомобілем від ОСОБА_2 на ОСОБА_6, від ОСОБА_6 на ОСОБА_7., а також від ОСОБА_6 на ОСОБА_4(а.с.10,11,12).
Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
З урахуванням обставин, встановлених в ухвалі Сихівського районного суду м.Львова від 27.01.2011р. у справі №2-417/11 та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про підставність позовних вимог щодо визнання довіреності, посвідченої 08 лютого 2010 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, удаваним правочином договору купівлі-продажу автомобіля марки Chevrolet Aveo, та до відносин сторін слід застосувати норми, що регулюють договір купівлі-продажу.
Зокрема, судом безспірно встановлено, що ОСОБА_2 відчужила автомобіль за власної згоди ОСОБА_6 та отримує кошти на умовах розстрочення.
ОСОБА_4 своєю чергою придбав цей автомобіль, заплативши за нього кошти. Таким чином насправді між сторонами виникли відносини купівлі-продажу, правовим наслідком яких є перехід права власності.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що районним судом правильно встановлено фактичні обставини справи, зібраним доказам дана оцінка, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура розгляду справи, передбачена ЦПК України, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів доходить висновку, що рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Львівської області Курій Н.М.