Справа № 22-ц-38/12 Головуючий у 1 інстанції: Медведик Л. О.

Провадження № 22-ц/1390/38/12

Категорія: 27 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого -судді Курій Н.М.,

суддів: Кота І.Н., Цяцяка Р.П.,

за секретаря Служали А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкСибБанк»до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитними договорами та зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», за участю третіх осіб приватного нотаріуса Дрогобицького міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватного нотаріуса Дрогобицького міського нотаріального округу ОСОБА_5, Національного Банку України про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту №11171332000 від 18.06.2007р., укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк»; визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 11181634000 від 11.07.2007 р., укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "УкрСибБанк"; визнання недійсним договору іпотеки №570 від 18.06.2007 р., укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ "УкрСиббанк" і посвідченим приватним нотаріусом Дрогобицького міського нотаріального округу ОСОБА_4; визнання недійсним договору іпотеки №1151 від 11.07.2007 р., укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ "УкрСибБанк" і посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького міського нотаріального округу ОСОБА_5; про зобов'язання ПАТ "УкрСибБанк" прийняти у ОСОБА_2 суму в розмірі 512 826,09 грн. з розстрочкою платежів на 120 місяців, за таких умов, що місячний платіж буде складати 4273,55 грн.; про зобов'язання приватного нотаріуса Дрогобицького міського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити з реєстру іпотеку за № 570 та запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна № 571, яке було передано у іпотеку за Договором іпотеки, укладеним між ПАТ "УкрСибБанк" та ОСОБА_3, а саме нежитлове приміщення загальною площею 297,9 кв.м, яке знаходиться у АДРЕСА_1; про зобов'язання приватного нотаріуса Дрогобицького міського нотаріального округу ОСОБА_5 виключити з реєстру іпотеку № 1151 та запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна № 1152, переданого банку в іпотеку, а саме нежитлове приміщення "літ. А-5", загальною площею 297,9 кв. м, яке знаходиться у АДРЕСА_1,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2010 року позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитними договорами задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в межах вартості заставного майна на користь АТ «УкрСиббанк», борг в розмірі 1 182 811 гривень 34 коп. та солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «УкрСиббанк»сплачені по справі судові витрати.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.

Відповідач ОСОБА_3 рішення суду не оскаржувала.

Апелянт ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, на основі неповно досліджених обставин справи.

Апелянт зазначає, що районним судом неправомірно зроблено висновок, що правовідносини між позивачем і відповідачем не відносяться до надання послуг, а є договірними.

Зокрема, апелянт посилається на те, що ні один закон чи інший акт законодавства не передбачає права банку-резидента надавати резиденту споживчі кредити в іноземній валюті.

Також, апелянт ОСОБА_2 вважає висновок суду про можливість надання банком споживчих кредитів у іноземній валюті за відсутності індивідуальної ліцензії без посилання на конкретну норму та припис Закону лише з посиланням на доводи та пояснення, надані по справі НБУ та доданим до них висновком експертизи неправомірним та безпідставним.

Крім того, апелянт зазаначає, що районним судом було безпідставно не задоволено його клопотання про витребування доказів щодо підтвердження повноваження осіб, що від імені юридичної особи - Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»підписували оспорюваний договір про надання споживчого кредиту та іпотечні договори, що укладалися між позивачем та ОСОБА_3 для забезпечення виконання вищезазначених Договорів про надання споживчого кредиту, оскільки відповідно до вимог та положень ст.57 та ст.92 Цивільного кодексу України, юридичні особи без довіреності можуть представляти тільки керівники, а представники чи керівники структурного підрозділу, філій на підставі довіреностей та положень про структурний підрозділ, філію.

Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені первісного позову відмовити, а його зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

ОСОБА_3 рішення суду не оскаржувала.

В судове засідання особи, які беруть участь у справі не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до вимог ст.74 ЦПК України (а.с.8-12 т.2), про причини неявки суд не повідомили та з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертались, тому розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, дослідивши матеріали цивільної справи, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи первісний позов ПАТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції, дослідивши докази в справі й давши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку, що між сторонами склались договірні відносини, а відповідач не виконував належним чином взятих за договором зобов'язань щодо вчасного погашення кредиту, що призвело до утворення заборгованості за кредитними договорами, яку суд обґрунтовано стягнув солідарно з відповідачів, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.06.2007 р. між АКІБ «УкрСиббанк»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11171332000, згідно із яким ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 100000 доларів США під 12,5 % річних, з датою остаточного погашення 17.06.2022 року (а.с. 25-29).

Також, 11.07.2007 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11181634000, згідно із яким ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 32325 доларів США під 13,5 % річних з датою остаточного погашення 11.07.2017 року (а.с. 20-23).

Відповідно до додатку №1 до кредитного договору №11171332000 від 18.06.2007 р. та додатку №1 до кредитного договору №11181634000 від 11.07.2007 р., погашення кредиту повинно відбуватися рівномірними частками щомісячно у встановленні кредитними договорами терміни (а.с. 23-24, 30-32).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань, встановлених Кредитними договорами, між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк»було укладено два Договори іпотеки від 18.06.2007 р. та від 11.07.2007 р., згідно з якими, предметом іпотеки є нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ( а.с. 34-39).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства у строк, зазначений в договорі, а у випадку порушення зобов'язання, згідно ст.611 Цивільного кодексу України, боржник повинен відшкодувати завдані збитки, відповідно до умов укладеного договору.

Матеріалами справи встановлено, що 13.05.2009 року АКІБ «УкрСиббанк»було направлено Відповідачам листи-вимоги № 2834/137-140 та № 2835/137-140 про дострокове повернення кредиту у зв'язку із неналежним виконанням умов Кредитних договорів, які були отримані відповідачами 15.05.2009 року, що підтверджується повідомленнями про вручення з підписами відповідачів (а.с. 42-45).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У п. 4.3. Кредитних договорів №11171332000 від 18.06.2007 р. та № 11181634000 від 11.07.2007 р., зазначено, що відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф (неустойку) у сумі 500 гривень за порушення своїх зобов'язань (в тому числі і за порушення термінів виконання зобов'язань), встановлених п. 3.5.2. Кредитних договорів.

У відповідності до вимог п. 4.1. Кредитних договорів №11171332000 від 18.06.2007 р. та № 11181634000 від 11.07.2007 р., за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит Позичальник сплачує Банку додатково до встановленої відсоткової ставки за кредит пеню - у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами не виконав, у зв'язку з чим станом на 15.06.2010 р. виникла заборгованість за кредитним договором №11171332000 від 18.06.2007 р. у розмірі 899 956 грн. 94 коп. та за кредитним договором № 11181634000 від 11.07.2007 р. - у розмірі 282 854 грн. 40 коп., а разом загальна сума боргу становить 1 182 811,34 гривень 34 копійки.

Розмір боргу стверджується і копією розгорнутого розрахунку заборгованості станом на 15.06.2010р., який складено позивачем у відповідності до умов кредитних договорів та вимог Цивільного кодексу України, тобто відповідно до положень ст.60 Цивільно-процесуального України є належними доказами (а.с. 2).

Відтак, задовольняючи позов ПАТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції обґрунтовано стягнув в межах позовних вимог заборгованість за кредитними договорами солідарно з відповідача ОСОБА_6 та майнового поручителя ОСОБА_3 за договорами іпотеки в межах вартості заставного майна.

Такий висновок суду відповідає дійсним обставинам справи, зібраним у справі доказам і вимогам закону.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк»про визнання недійсними договорів про надання споживчих кредитів, договорів іпотеки, про зобов'язання ПАТ «УкрСиббанк»прийняти у ОСОБА_2 суму в розмірі 512 826,09 гри. з розстрочкою платежів на 120 місяців за таких умов, що місячний платіж буде складати 4273,55 грн. та про зобов'язання приватного нотаріуса Дрогобицького міського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити з реєстру іпотеку № 57, то суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні цих вимог з огляду на наступне.

При вирішенні спору районним судом була врахована та обставина, що між сторонами по справі виникли договірні зобов'язання і у відповідності до визначення термінології в преамбулі до обох договорів про надання споживчого кредиту сторонами погоджено, що розуміння терміну валюта є національна валюта України та іноземна валюта.

Крім того, сторонами в обох кредитних договорах було визначено, що національна валюта - це національна валюта України, а іноземна валюта - це іноземна валюта, що визначається конвертованою Національним Банком України. Саме таке визначення було погодженого підписантами під час укладення Договорів про надання споживчого кредиту і будь-яких зауважень з цього приводу під час підписання Договорів, як і доказів цих зауважень ні районному суду, ні колегії суддів судової палати у цивільних справах, апелянтом та відповідачем ОСОБА_3 надано не було.

Також, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_2 при отриманні споживчих кредитів за обома кредитними договорами претензій щодо отримання кредиту саме в іноземній валюті (п.п. 1.1. розділу І обох договорів) не мав і доказів подібного ним суду представлено не було.

Належну оцінку надано районним судом і тому, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 жодних застережень щодо невиконання приписів законодавства України при укладанні договорів, на які акцентовано увагу у зустрічній позовній заяві банку не пред'являли.

Районним судом правильно встановлено і той факт, що спір між сторонами виник саме у процесі невиконання положень підписаних договорів про надання споживчих кредитів. Зокрема, цей факт стверджується Довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором від 11.07.2007 року, згідно з якою остання проплата за ним відбулася 06.02.2009 року та Довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором від 18.06.2007 року, згідно з якою остання проплата за ним відбулася 05.02.2009 року. (а.с. 7, 13), що свідчить про недобросовісну поведінку боржника, яка спрямована на ухилення ним від виконання взятих грошових зобов'язань.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що у Банку на момент укладення спірних договорів про надання споживчих кредитів була відсутня індивідуальна ліцензія, а тому кредит не міг бути виданий в іноземній валюті, оскільки це твердження спростовується доводами, наведеними як у письмових поясненнях НБУ, так і доданим до них висновком експертизи Інституту держави і права імені В.М.Корецького Національної академії наук України щодо правових підстав надання кредитів в іноземній валюті від 09.11.2006 р.

Підставно неприйнято до уваги районним судом і посилання апелянта на ст.3 Цивільного кодексу України, з огляду на умови кредитного Договору в частині надання кредиту у доларах США, оскільки крім доброї волі на підписання подібних договорів, ОСОБА_2, як при їх підписанні, так і після цього не скористався свої правом, передбаченим ч.2 ст. 1056 ЦК України, відповідно до якої позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, колегія суддів погоджується із висновком суду щодо відмови у задоволенні клопотання відповідачів про витребування договорів про надання споживчого кредиту, договорів іпотеки та всіх документів, на підставі яких вони були укладені, оскільки примірники усіх договорів відповідачами були долучені як додатки до зустрічної позовної заяви.

Інші доводи апелянта висновків суду не спростовують і є такими що не ґрунтуються на законі.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що в зазначеній частині рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Але в частині покладання на відповідачів солідарної відповідальності за судові витрати банку у справі погодитись не можна, оскільки відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.

За відсутності таких умов, колегія вирішила рішення в зазначеній частині змінити та покласти на відповідачів відшкодування судових витрат в рівних частках по 910 грн. з кожного.

Керуючись ст. 303, п.1, п. 3 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст. 309, ч.2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2010 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судових витрат, а саме державного мита в розмірі 1 700 гривень та інформаційно- технічне забезпечення в розмірі 120 гривень змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ „УкрСиббанк" судові витрати, а саме судовий збір по 850 гривень та витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи по 60 гривень.

В решті рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2010 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Львівської області Курій Н.М.