АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-а/2390/636/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія 10. 3. 1 ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній інстанції

ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПальонного В.С.

суддівБабенка В.М., Карпенко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» та поновлення пропущеного строку для звернення до суду, -

в с т а н о в и л а :

В грудні 2009 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» та поновлення пропущеного строку для звернення до суду.

В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що має статус дитини війни відповідно до Закону України №2195-IV від 18.11.2004 р. «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до ст. 6 вказаного закону їй, як дитині війни, з 01.01.2006 р. має виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Позивач вказувала, що їй безпідставно протягом 2007-2008 рр. не було виплачено вказану щомісячну допомогу у зазначеному розмірі.

В зв'язку з цими обставинами позивач просила суд поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови їй у нарахуванні і виплаті зазначеної щомісячної соціальної допомоги та зобов'язати відповідача забезпечити її нарахування і виплату за 2007-2008 рр. відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у сумі 2653 грн. 70 коп.

Постановою Золотоніського районного суду Черкаської області від 20 січня 2010 року позов задоволено частково.

Відмовлено позивачу у поновленні пропущеного строку для звернення до суду.

Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області в частині неповного нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни згідно ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за грудень 2008 року.

Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_5 недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за грудень 2008 року в сумі 99 грн. 60 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі начальник управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області просить постанову суду, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Оскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку, про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає необхідним залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами ст. 6 Закону №2195-ІV і здійснити позивачеві відповідні нарахування, але у порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності його бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачеві підвищення до пенсії у відповідності зі ст. 6 Закону України №2195-IV від 18.11.2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» за грудень 2008 року, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення. Позивачем без поважних причин був пропущений строк звернення до суду за захистом свого порушеного права за період з січня 2007 року по листопад 2008 року і оскільки відповідач наполягав на застосуванні позовної давності, суд дійшов висновку, що вона має бути застосована і в задоволенні позовних вимог в цій частині має бути відмовлено, а позовні вимоги позивача мають бути задоволені в межах річного строку до дня звернення з позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом в грудні 2009 року, при цьому просила суд поновити її порушене право за період 2007-2008 рр.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Враховуючи зазначене, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 р.

Доводи апеляційної скарги про те, що порядок обчислення пенсій та підвищень, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», визначається Кабінетом Міністрів України є безпідставними, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Суд першої інстанції правомірно не застосував положення ст. 6 Закону №2195-ІV в редакції Закону від 28 грудня 2007р. №107-ІV про виплату до пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції цього Закону від 18 листопада 2004р., поновили свою дію з 22 травня 2008р.

Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону №2195-ІV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.

Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

Суд першої інстанції правильно застосував положення ч. 2 ст. 99 КАС України в редакції, яка була чинною на час розгляду справи, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та положення ч. 1 ст. 100 КАС України в редакції, яка була чинною на час розгляду справи, згідно до якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. На застосуванні цієї вимоги закону наполягав відповідач, тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в межах річного строку звернення до суду.

Судова колегія вважає, що інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Золотоніського районного суду Черкаської області від 20 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» та поновлення пропущеного строку для звернення до суду - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня отримання її копії.

Головуючий :

Судді :