донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.04.2012 р. справа №33/25
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Зубченко І.В.,
суддів:Мартюхіної Н.О., Татенка В.М.
за участю представників:
від скаржника:не з'явився
від позивача:не з'явився
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування», м. Маріуполь, Донецька область
на ухвалу господарського суду Донецької області
від26.03.2012р.
проповернення позовної заяви
у справі№33/25 (суддя Сич Ю.В.)
за позовомПриватного підприємства «ЮГДОНМОНТАЖ», м. Маріуполь, Донецька область
доЗакритого акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь», м. Маріуполь, Донецька область
простягнення заборгованості у сумі 144770,59грн., інфляційних втрат у сумі 24321,46грн., 3% річних у сумі 8317,37грн.
В С Т А Н О В И В :
В провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа №33/25 за позовом Приватного підприємства «ЮГДОНМОНТАЖ», м. Маріуполь, Донецька область до Закритого акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь», м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у сумі 144770,59грн., інфляційних втрат у сумі 24321,46грн., 3% річних у сумі 8317,37грн.
Під час розгляду справи, 22.03.2012р. Відкрите акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування», м. Маріуполь, Донецька область з метою вступу в справу як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору в порядку статті 26 Господарського процесуального кодексу України звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Приватного підприємства «ЮГДОНМОНТАЖ», м. Маріуполь, Донецька область та Закритого акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь», м. Маріуполь, Донецька область про визнання недійсним правочину ЗАТ «АзовЕлектроСталь»та ПП «ЮГДОНМОНТАЖ» відносно робіт з установки воріт в корпусі №13, оформленим актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.03.2012р. позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» повернуто без розгляду на підставі п.п.4, 6 ч.1 ст.63 ГПК України у зв'язку з ненаданням заявником доказів сплати судового збору та направлення іншим сторонам позову з додатками.
ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування»не погодившись із ухвалою господарського суду від 26.03.2012р., подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірну ухвалу, прийняти позовну заяву ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування»як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі №33/25 та направити матеріали справи в господарський суд Донецької області для розгляду.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник посилається на те, що положення чинного законодавства не містять вказівок щодо обов'язку сплати судового збору за подання третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, позовної заяви, а також на те, що до позовної заяви було додано фіскальні чеки, які є належними доказами надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів на адреси відповідачів.
Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 05.04.2012р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Мартюхіна Н.О., Татенко В.М.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.04.2012р. у справі №33/25 прийнято апеляційну скаргу до провадження.
ЗАТ «АзовЕлектроСталь»та ПП «ЮГДОНМОНТАЖ» не надали відзивів на апеляційну скаргу.
У судове засідання 18.04.2012р. представники скаржника та сторін не з'явилися, хоча про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать вихідний штамп канцелярії на ухвалі Донецького апеляційного господарського суду від 05.04.2012р. та повідомлення про вручення представникам ЗАТ «АзовЕлектроСталь»та ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування»09.04.2012р. поштових відправлень з цією ухвалою.
Від скаржника на адресу апеляційного суду надійшла телеграма від 17.04.2012р., в якій він просив відкласти судовий розгляд на іншу дату через зайнятість свого уповноваженого представника та неможливість забезпечення явки іншого представника у зв'язку з неповним робочим тижнем.
Відповідно до п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
З огляду на викладене, враховуючи ті обставини, що явка представників скаржника та сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, скорочений строк для перегляду апеляційним судом ухвали суду першої інстанції (ст.102 ГПК України), відсутність відповідного клопотання про продовження строку розгляду справи (ст.69 ГПК України), колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників скаржника та сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно частини 5 статті 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Положенню частини першої статті 55 Конституції України дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25.12.97р. N9-зп.
Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
За приписами ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Пунктом 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»передбачено, що до складу учасників судового процесу входять сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених ГПК, зокрема, судові експерти, перекладачі, посадові особи чи інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень, що виникають під час розгляду справи (стаття 18 ГПК).
Відповідно до пункту 1.5. вказаної Постанови у процесі вирішення господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою на предмет спору. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження зі справи в місцевому господарському суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала.
Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54 - 57 ГПК, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61 - 63 ГПК.
Таким чином, подання позову третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору провадиться за загальними правилами подання позовів. Це означає, що позов повинен бути поданий з додержанням вимог статей 54-57 ГПК України щодо форми і змісту позовних заяв.
Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст.57 ГПК до позовної заяви додаються докази відправлення сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів, а також докази, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, що не було зроблено третьою особою з самостійними вимогами на предмет позову, тобто не додано документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також документів, що підтверджують відправлення сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно до ст.44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України «Про судовий збір»№3674-VI від 08.07.2011р., що набрав чинності 01.11.2011р.
Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, судовий збір -це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду (ст.2 Закону Україну «Про судовий збір»).
За приписами ст.3 Закону Україну «Про судовий збір»судовий збір справляється, в тому числі, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
За подання заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах (п.5 ст.6 Закону Україну «Про судовий збір»).
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що із заяв про вступ у справу третіх осіб з самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.
Частиною 1 статті 56 ГПК України передбачено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Відповідно до пункту 2 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених Постановою Kабінету Mіністрів України від 05.03.2009р. №270, фіскальний чек видається відправникові з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»і підтверджує лише факт надання послуги відділенням зв'язку, у зв'язку з чим за відсутності опису вкладення або списку відправлень, засвідчених підписами працівника пошти та відбитком календарного штемпеля, не може вважатися належним доказом надіслання копії позовної заяви іншій стороні у справі.
Таким чином, належним доказом направлення копії позовної заяви іншим сторонам у справі відповідно до статті 34 ГПК України є фінансовий чек та опис вкладення або списки відправлень.
Відповідно до п.п.4, 6 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду зокрема, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі та якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Отже, за змістом статей 26, 44, 56 і 57 ГПК України ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» при поданні позову мало сплатити судовий збір, а також надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів листом з описом вкладення, однак на момент подання позовної заяви скаржник вказаних вимог не виконав.
Разом з тим, за приписами ст.26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, - це ймовірні суб'єкти спірних матеріальних правовідносин, які вступають у чужий процес із метою захисту своїх суб'єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів.
Предметом позову ПП «ЮГДОНМОНТАЖ»у справі №33/25 є стягнення заборгованості з ЗАТ «АзовЕлектроСталь»за неналежне виконання зобов'язання з оплати робіт з установки воріт в корпусі №13, виконаних та прийнятих за актом прийомки виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року у сумі 144770,59грн., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року у сумі 144770,59грн.
ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування», звертаючись з позовом як третя особа з самостійними вимогами, просить суд визнати недійсним правочин між ЗАТ «АзовЕлектроСталь»та ПП «ЮГДОНМОНТАЖ» відносно робіт з установки воріт в корпусі №13, оформлений актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року, оскільки вказані акт та довідка не містять підпису особи, уповноваженої ЗАТ «АзовЕлектроСталь»на прийняття цих робіт, тому правочин протиречить вимогам ст.203 ЦК України та є недійсним у відповідності до ст.215 ЦК України.
В своїй позовній заяві ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування»посилається на те, що згідно із ст.553 ЦК України він як поручитель поручився перед ПП «ЮГДОНМОНТАЖ»як кредитором за виконання ЗАТ «АзовЕлектроСталь»як боржником свого обов'язку з оплати робіт з установки воріт в корпусі №13 у сумі 144770,59грн. Таким чином, на його думку, згідно положень ст.554 ЦК України рішення прийняте у справі №33/25 може вплинути на права та обов'язки ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування»як поручителя у даному правочині.
У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. У контексті статті 26 ГПК України під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Третя особа може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.
Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем. Тож третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Тому третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу.
Позовна заява ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування»не містить обґрунтування, яким чином порушено його право і може бути відновлено порушене право у разі задоволення його позову, яким чином матеріальні інтереси ПП «ЮГДОНМОНТАЖ»можуть перейти ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування».
Крім того, заявником залишено поза увагою, що ПП «ЮГДОНМОНТАЖ»у даній справі не заявляло вимог до ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування»як поручителя, а також, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2011р. залишено без змін рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2011р. у справі №33/75пд, яким відмовлено в задоволенні позову ЗАТ «АзовЕлектроСталь»про визнання недійсним правочину відносно робіт з установки воріт у корпусі №13, оформленого актом б/н приймання виконаних робіт за листопад 2008 року, довідкою вартості виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року, заявленого з мотивів відсутності належних повноважень у особи, що підписала акт та довідку.
Виходячи з приписів ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.2 ст.35 ГПК України, якщо правочин та обставини його укладення, виконання були предметом дослідження по одній справі між тими ж сторонами, за результатом розгляду якої винесено рішення, що набрало законної сили, то суд не має знов розглядати обставини його укладення та виконання.
Це положення узгоджується із міжнародною Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, до якої Україна приєдналась у 1997 році, а відтак, у відповідності із ст.10 ЦК України норми цієї Конвенції є частиною національного цивільного законодавства України з пріоритетом саме норм Конвенції, згідно з якою одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сила, не може бути поставлено під сумнів.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду Донецької області від 26.03.2012р. про повернення позовної заяви ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування»та доданих до неї документів без розгляду по даній справі відповідає чинному законодавству, прийнята з дотриманням норм процесуального права, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для її скасування.
Враховуючи положення ст.4 Закону України «Про судовий збір»та ст.49 ГПК України, судовий збір за подачу апеляційної скарги підлягає віднесенню на скаржника
Керуючись ст.ст.43, 44, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування», м. Маріуполь, Донецька область на ухвалу господарського суду Донецької області від 26.03.2012р. у справі №33/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 26.06.2012р. у справі №33/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий І.В. Зубченко
Судді: Н.О. Мартюхіна
В.М. Татенко
Надруковано 6 примірників: 1 -позивачу; 1 -відповідачу; 1 -скаржнику; 1 -до справи; 1 -ДАГС; 1 -ГС