Дата документу 04.07.2025Справа № 554/5358/25

Провадження № 2/554/3105/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2025 року                                                       м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави в складі: головуючого судді   - Бугрія В.М., за участю секретаря судових засідань Мазніченко М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки майна в натурі,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна звернулася в інтересах ОСОБА_1 до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки майна в натурі, в якому просила виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія та номер НОМЕР_1 , виданий Октябрським РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області від 09.12.2009 року, РНОКП: НОМЕР_2 , у власність як окрему одиницю окремого об?єкту нерухомості, частку спільного майна, яка становить 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що складаються з: житлового будинку літ. А-І приміщення 1-3, сарай літ. Б, вбиральня літ. Ж, огорожа № 1.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія та номер НОМЕР_1 , виданий Октябрським РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області 09.12.2009 року, РНОКПП: НОМЕР_2 право власності на виділене нерухоме майно, як на самостійний об?єкт права власності.

Припинити право спільної часткової власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказувала, що ОСОБА_1 є власником 2/3 частин житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину № 463 від 13 жовтня 2022 року та договору дарування частки в праві власності на будинок № 3974 від 28 листопада 2024 року.

Співвласниками іншої 1/3 частин житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Спільна часткова власність перешкоджає ОСОБА_1 у повній мірі реалізувати своє право щодо розпорядження власним майном. Виділ частки в натурі є можливим з огляду на те, що частина житлового будинку, що належить позивачу, має окремий вхід, а територія спільного домоволодіння розділена на дві окремі ділянки огорожею.

Згідно з висновком ПП БТІ «ІНВЕНТАРИЗАТОР» щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об?єкта нерухомого майна №5675 від 05.06.2024 року, відповідно до якого за технічними показниками 2/3 частини об?єкту, мають окремий вихід і можуть бути виділені в натурі, як окремий об?єкт нерухомого майна.

Виділ у натурі належної ОСОБА_1 на праві власності частки нерухомого майна необхідний для того, щоб вона могла повноцінно користуватися своїм нерухомим майном як власниця, має намір виготовити документи для приватизації земельної ділянки під належною їй частиною домоволодіння, присвоїти кадастровий номер земельної ділянки та номер своєї частки будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Однак, відповідачі відмовляються в досудовому порядку укладати договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна.

У зв?язку з цим, є необхідність у вирішенні даного спору в судовому порядку, а саме у виділенні в натурі позивачу як окрему одиницю окремий об?єкт нерухомості, частку спільного майна, яка становить 2/3 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що складаються з: частини житлового будинку літ. А-І, загальною пл. 68,5 кв.м., житловою пл. 43,4 кв.м., а також господарськими будівлями та спорудами: сарай літ. Б, вбиральня літ. Ж, огорожа №1.

Ухвалою суду від 17.04.2025 року відкрито провадження у справі.

Від адвоката та позивача надійшли заяви з проханням проводити розгляд справи у їх відсутність, позов підтримують, просять задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність. Позовні вимоги визнають в повному обсязі.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Ухвалою суду від 11 червня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Оскільки, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 47 Конституції України гарантовано, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

В силу ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, ОСОБА_1 , є власником 2/3 частин житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину № 463 від 13 жовтня 2022 року та договору дарування частки в праві власності на будинок № 3974 від 28 листопада 2024 року.

Співвласниками іншої 1/3 частини житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Спільна часткова власність перешкоджає ОСОБА_1 у повній мірі реалізувати своє право щодо розпорядження власним майном. Виділ частки в натурі є можливим з огляду на те, що частина житлового будинку, що належить позивачу, має окремий вхід, а територія спільного домоволодіння розділена на дві окремі ділянки огорожею.

       Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1226 Цивільного кодексу України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як слідує з положень ст. 370 Цивільного кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. 369 Цивільного кодексу України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

За приписами ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 Цивільного кодексу України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

При вирішенні питання про виділ частки має значення не встановлення порядку користування спільною власністю, а розміри часток співвласників.

В силу ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у випадках, встановлених законом.

За змістом ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною часткової власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

У відповідності до ч. 1 ст. 86 Земельного кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно ст. 89 Земельного кодексу України, земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Згідно з ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, одночасно переходить право приватної власності, право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об`єкта нерухомого майна, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до приписів ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття на підставі вчиненого правочину або у порядку спадкування права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці приватної власності, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від попереднього власника таких об`єктів до набувача таких об`єктів, без зміни її цільового призначення.

У разі набуття окремої частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, що перебував у приватній власності її попереднього власника, право власності на земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, одночасно переходить до набувача пропорційно до його частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли  попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо попередньому власнику у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва належала частка у праві  спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому розмірі. 

Більш детальне регулювання відповідних правовідносин передбачене ст. ст. 370 - 372 Цивільного кодексу України, які також виходять із рівності часток у праві спільної сумісної власності, допускаючи, проте, винятки із цього правила «з урахуванням обставин, що мають істотне значення».

При застосуванні наведених норм важливе значення мають рекомендації Пленуму Верховного Суду України, викладені у постанові від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ". Слід особливо відзначити позицію, викладену в абз. 3 п. 21 постанови, за якою "суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої".

Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Відповідно до пунктів 6,7 постанови Пленуму №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Відповідно до ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно зі ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності; якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки; компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою; право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання; у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється; така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався адвокат, як на підстави своїх вимог, дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки майна в натурі - задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія та номер НОМЕР_1 , виданий Октябрським РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області 09.12.2009 року, РНОКП: НОМЕР_2 , у власність як окрему одиницю окремого об?єкту нерухомості, частку спільного майна, яка становить 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що складаються з: житлового будинку літ. А-І приміщення 1-3, сарай літ. Б, вбиральня літ. Ж, огорожа № 1.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія та номер НОМЕР_1 , виданий Октябрським РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області 09.12.2009 року, РНОКПП: НОМЕР_2 право власності на виділене нерухоме майно, як на самостійний об?єкт права власності.

Припинити право спільної часткової власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія та номер НОМЕР_1 , виданий Октябрським РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області 09.12.2009 року, РНОКП: НОМЕР_2 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

       Суддя: В.М.Бугрій