РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 118/1888/12

19.04.2012 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Докучаєвої В.Ю.,

при секретарі Шляхтіної О.С.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи - Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Сімферопольського РО ГУ МВС України в АР Крим про усунення перешкод та визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод та визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням у зв'язку з тим, що він зареєстрований в будинку АДРЕСА_1, але фактично не мешкає за вказаною адресою з листопада 2009р.

У судове засідання позивачка надала заяву про розгляд справи у її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив, клопотань або заяв про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Третя особа - Відділ по справах громадянства, іміграції та реєстрації фізічних осіб Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим надав заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Як вбачається з письмової заяви позивача, вона надає суду згоду на заочний розгляд справи, не змінюючи предмет або підстави позову. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Матеріалами справи та дослідженими у судовому засіданні доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 13.09.2010 р. за ОСОБА_1 визнано право власності за заповітом на домоволодіння АДРЕСА_1 /а.с.4/.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстрована 1/1 частка домоволодіння АДРЕСА_1 /а.с.5/.

У відповідності до довідки №290 від 23.02.2012 року, наданої виконавчим комітетом Урожайнівської сільської ради Сімферопольського району АР Крим вбачається, що ОСОБА_2, 1970 року народження за адресою АДРЕСА_1 не проживає з листопада 2009 року /а.с.8/.

Згідно з будинковою книгою в будинку за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_2 /а.с.6-7/.

На підставі вищевикладеного, вивчивши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно з частиною 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ч. 2 ст. 405 ЦК України передбачено, що члени родини влсника житла втрачають право користування цим житлом у разі відсутності члена родини без поважних причин більше одного року, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.

Відповідач не проживає без поважних причин у будинку за адресою АДРЕСА_1. Заяви про продовження строку збереження за ним жилого приміщення до позивача не надходило, тобто право на збереження за відповідачем жилого приміщення у будинку за адресою: АДРЕСА_1 він втратив, таким чином ОСОБА_2 підлягає визнанню в судовому порядку такою особою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності без поважних причин понад встановлені строки.

Відповідно до вимог частини 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Частиною 3 цієї ж статті також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Частиною 1 ст. 7 цього ж Закону передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Отже, реєстрація відповідача в належному позивачці будинку є лише офіційним документальним підтвердженням місця його проживання і не може вважатися дією, яка порушує право власності на цей будинок, а її припинення за рішенням суду можливе лише у разі втрати відповідачем права на користування цім жилим приміщенням.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині усунення перешкод шляхом зняття відповідача з реєстраційного обліку.

Оскільки вимоги щодо стягнення судових витрат позивачем у позові не заявлялися, суд у відповідності зі ст. 11 ЦПК України, розглядаючи позов у межах заявлених вимог, доходить висновку, що дані витрати позивач прийняв на себе.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 212, 215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати ОСОБА_2, 1970 р.н., такою особою, що втратила право користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 (десяти днів) з дня отримання копії. Заочне рішення набирає чинності в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Суддя