РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-1554/11

20.07.2011 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького казенного заводу хімічних виробів Міністерства промислової політики України, третя особа - відділення виконавчої дірекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим, про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецького казенного заводу хімічних виробів Міністерства промислової політики України, третя особа - відділення виконавчої дірекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим, про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01.02.2000 року до 30.09.2010 року позивач працював на посаді транспортувальника відходів на Донецькому казенному заводі хімічних виробів Міністерства промислової політики України.

20 грудня 2005 року о 10 години 30 хв. на спалювальній площадці дільниці № 20 Донецького казенного заводу хімічних виробів Міністерства промислової політики України трапився груповий нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, а саме при знищенні промислових відходів мало місце миттєве неконтрольоване займання мішків з порохом, які знаходилися на відстані 0,5 метрів від нього.

Відповідно до акту №2 форми Н-1 в результаті нещасного випадку на виробництві позивачу було поставлено діагноз вогневий опік 2-го ступеню обличчя, шеї, обох кістей, ніг, S=45%, термоінгаляційне ураження, опік вік 1-го ступеню, тяжка опікова септікотоксемія та відповідно до акту форми Н-5 був поставлений наступний висновок комісії: груповий нещасний випадок пов'язаний з виробництвом. Внаслідок цього нещасного випадку позивач був змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури. У зв'язку з трамвою були порушені його нормальні життєві зв'язки, він був позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, у нього постійно виникають складнощі у зв'язку загальною слабістю, втомою, головокружінням. Перебуваючи на лікуванні, він не міг вести повноцінний образ життя, відчував фізичні страждання, фізичну біль, обгрунтовану важкістю трамви та особливостями її лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному стані. На його тілі залишилися чисельні рубці від опіків, які спотворюють його зовнішній вигляд, порушені опорно-рухливі функції, що підтверджується письмовими висновками лікарів. За результатами висновків останнього обстеження медико-соціальної експертної комісії 05.09.2007 року позивачу було встановлено 25% стійкої втрати професійної працездатності. У зв'язку з чим позивач вважає, що він має право на звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 50 000 гривень.

Представники позивача, діючі на підставі довіреності, у судовому засіданні підтримали повимоги в повному обсязі з підстав, вказаних у позові.

Представик відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, у якій просив справу розглянути за його відсутності. Згідно пояснень, наданих у судовому засіданні 07.07.2011 року, представник відповідача - ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності, позовні вимоги визнала частково у розмірі 4 000 гривень. Разом з тим, вона пояснила, що не заперечує проти встановленого факту причинення ушкодження здоров'я позивачу, яке трапилося на виробництві, але оскільки керівництво заводу ніколи не відмовлялося від допомоги позивачу шляхом надання путівок у санаторії, матеріальної допомоги, тому вважає суму, заявлену позивачем, занабто завишеною та необгрунтованою.

Представник третьої особи - ОСОБА_3, діюча на підставі довіреності, у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, представника третьої особи, яка не заперечувала проти задоволення позовних вимог, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Матеріалами справи та дослідженими у судовому засіданні доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З 01.02.2000 року до 30.09.2010 року позивач працював на посаді транспортувальника відходів на Донецькому казенному заводі хімічних виробів Міністерства промислової політики України (а.спр. 7-9).

20 грудня 2005 року о 10 години 30 хв. на спалювальній площадці дільниці № 20 Донецького казенного заводу хімічних виробів Міністерства промислової політики України трапився груповий нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, а саме при знищенні промислових відходів мало місце миттєве неконтрольоване займання мішків з порохом, які знаходилися на відстані 0,5 метрів від нього.

За результатами розслідування групового нещасного випадку на виробництві було складено акт форми Н-5 від 05 січня 2006 року, а також акт №2 по формі Н-1 від 05 січня 2006 року.

Відповідно до п. 6 акту форми Н-5 був поставлений наступний висновок комісії: груповий нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, підлягає обліку зі складанням актів по формі Н-1 на кожного потерпілого. Особами відповідальними за нещасний випадок є: - майстер дільниці №20 ОСОБА_4, який допустив нерегламентовані дії персоналу під час знищення запальників, перевищення одночасного чисельності працівників, що знаходилися на місці знищення відходів; - старший майстер дільниці №20 ОСОБА_5, який ослабив контроль за виконанням майстром ОСОБА_4 своїх посадових обов'язків, а також не забезпечив виконання робіт згідно технічної документації (а.спр. 10-19).

Відповідно до п. 9 акту №2 форми Н-1 в результаті нещасного випадку на виробництві позивачу було поставлено діагноз вогневий опік 2-го ступеню обличчя, шеї, обох кістей, ніг, S=45%, термоінгаляційне ураження, опік вік 1-го ступеню, тяжка опікова септікотоксемія (а.спр. 20-23).

За результатами висновків останнього обстеження медико-соціальної експертної комісії 05.09.2007 року позивачу було встановлено 25% стійкої втрати професійної працездатності (а.спр. 36).

Позивач у своєму позові посилається на те, що внаслідок цього нещасного випадку він був змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури. У зв'язку з трамвою було порушено його нормальні життєві звязки, він був позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, у нього постійно виникають складнощі у зв'язку загальною слабістю, втомою, головокружінням.

Перебуваючи на лікуванні, він не міг вести повноцінний образ життя, відчував фізичні страждання, фізичну біль, обгрунтовану важкістю трамви та особливостями її лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному стані. На його тілі залишилися чисельні рубці від опіків, які спотворюють його зовнішній вигляд, порушені опорно-рухливі функції.

Аналогічні пояснення у судовому засіданні дала свідок ОСОБА_6, яка є дружиною позивача. Вона у судовому засіданні пояснила, що після нещасного випадку, який стався у 2005 році, лікарі спочатку сказали, що ОСОБА_1 не буде жити, він знаходився у тяжкому стані, постійно потребував допомоги. Внаслідок отриманих травм він так і не зміг поновити свій попередній стан, до теперішнього часу він не може самостійно пересуватися, потребує постійних ліків, обслідування у лікарні. Хоча йому і було встановлено 25 % стійкої втрати професійної працездатності, але він не може взагалі працювати. ОСОБА_1 пропрацював на заводі більш ніж 30 років, ніколи не звертався по допомогу, хоча завод і допомагав з оплатою операцій, всі лікування позивач повинен був робити за свій рахунок. У теперішній час він пересувається з чужою допомогою на полусогнутих ногах, ночами не може подовгу заснути від кошмарів, всі руки у нього пекут, тіло гніє знутрі, в останній час виникала потреба у виклику психіатра. У 2010 році у звязку із необхідністю зміни кліматичних умов на більш сприятливі для стану його здоров'я вони вимушені були продати квартиру та переїхати у м. Сімферополь.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до вимог ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1168 ЦК передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

На вказане також звернуто увагу суддів постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», за якою за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, враховуючи характер та обсяг моральних страждань, вину підтриємства, що не спростовувалося у судовому засіданні представником відповідача, час та зусилля, необхідні для встановлення попереднього стану, вимушені зміни у житті позивача (в тому числі переїзд у інші климатічні умови, нездатність продовжувати працювати), суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано суду доказів, що спростовують правомірність і обґрунтованість пред'явлених позовних вимог.

Відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України суд стягує з відповідача судовий збір в доход держави у розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ по зверненню до Сімферопольського районного суду АРК у розмірі 15 грн..

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 10, 60, 88, 212, 215, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Донецького казенного заводу хімічних виробів Міністерства промислової політики України, третя особа - відділення виконавчої дірекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим, про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я - задовольнити повністю.

Стягнути з Донецького казенного заводу хімічних виробів Міністерства промислової політики України на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком, пов'язаним на виробництві та ушкодженням здоров'я, у розмірі 50000 (пятьдесят тисяч) гривень.

Стягнути з Донецького казенного заводу хімічних виробів Міністерства промислової політики України судовий збір в доход держави у розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ по зверненню до Сімферопольського районного суду АРК у розмірі 15 грн..

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд АР Крим через Сімферопольський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя