2/1312/154/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2012 р. Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді ,

при секретарі Федечко М.

за участю позивача

відповідача

представника відповідача

представника третьої особи

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб 4-тої Львівської державної нотаріальної контори, Управління земельних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради, Управління держкомзему м.Львова про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, суд -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом до відповідача, третіх осіб про визнання недійсними державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, яка знаходиться на АДРЕСА_1 виданого 29.03.1996 року ОСОБА_3, державного акту на цю ж ділянку виданого 8.11.2005 року ОСОБА_2, свідоцтва про право на спадщину за заповітом в частині спадкування ОСОБА_2 спірної земельної ділянки площею 455 кв.м. В подальшому доповнив позовні вимоги, просить суд поділити спадкове майно, спірну земельну ділянку, між ним та ОСОБА_4

В судовому засіданні позивач вимоги підтримав, пояснив, що його матір ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. 29.03.1996 року на ім»я ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 455 кв.м., яка знаходиться на АДРЕСА_1. Вважає, що видача державного акту на ім»я померлої особи суперечить вимогам закону та призвела до незаконної видачі 20.09.2005 року свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2, де в складі спадкового майна зазначена спірна земельна ділянка та в подальшому оформлення ОСОБА_2 державного акту на своє ім»я. Крім цього вважає державний акт виданий на ім»я ОСОБА_2 недійсним, оскільки спадщину мав поділити з своєю сестрою ОСОБА_4 Також додав, що саме він має право користування спірною земельною ділянкою, оскільки із покійною матір»ю та своєю сім»єю з 1964 року користувалися цією землею.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив, пояснив, що являється спадкоємцем за заповітом, онуком померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 Після смерті бабці ним успадковано земельну ділянку площею 455 кв.м. на АДРЕСА_1 та оформлено на неї державний акт на право власності. На сьогоднішній день користується з позивачем земельною ділянкою в рівних частина. Пояснення позивача про те, що вказана земельна ділянка ніколи не належала померлій не відповідає дійсності та спростовується рішенням виконавчого комітету ЛМР від 16.07.1992 року згідно якого ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 455 кв.м. на АДРЕСА_1 та в подальшому оформлено державний акт на право приватної власності. Крім цього позивач є власником житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1, котрий побудований на місці старого будинку померлої ОСОБА_3 та рішеннями судів останнього зобов»язано не чинити йому перешкоди у праві володіння, користування та розпорядження будинком та успадкованою земельною ділянкою.

Представник четвертої Львівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Направив на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності та винесення рішення на розсуд суду.

Представник Управління земельних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради в судовому засіданні проти позову заперечив, пояснив, що державні акти на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 видані правомірно, спочатку на основі рішення ЛМР про передачу земельної ділянки ОСОБА_3 у приватну власність, а пізніше в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_2. Документів про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_3 надати не може, оскільки такі не зберігаються у Львівській міській раді.

Представник Управління держкомзему м.Львова в судове засідання не з»явився. В попередньому судовому засіданні направив копії документів про приватизацію земельної ділянки на ОСОБА_2, пояснив, що технічна документація на підставі якої 29.03.1996 року ОСОБА_3 видавався державний акт на право приватної власності на земельну ділянку у них відсутня.

Заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, дослідивши та оцінивши представлені суду письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених вимог.

Як вбачається з свідоцтва про смерть (а.с.6) ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 про що зроблено запис №3641.

Померлою ОСОБА_3, зроблено розпорядження на випадок своєї смерті та заповітом від 13.05.1994 року все своє майно остання заповіла внукові ОСОБА_2. ( спадкова справа а.с.14)

Відповідачу ОСОБА_2 12.09.2005 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, спадкове майно складається з земельної ділянки площею 455 кв.м., яка розташована на території Львівської міської ради та передана для будівництва житлового будинку, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ 50715002 виданого 29.03.1996 року департаментом землеустрою та планування забудови міста виконкому Львівської міської ради народних депутатів та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 3-5-№59.

Відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом видано державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 цільове призначення якої будівництво і обслуговування житлового будинку.

Підставою визнання недійсними державних актів на спірну земельну ділянку та свідоцтва про право на спадщину позивач вважає те, що державний акт померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 видано лише 29.03.1996 року. Крім цього вважає, що померла ОСОБА_3 не була власником спірної земельної ділянки та не могла нею розпоряджатися.

Вимоги позивача спростовуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями представника третьої особи.

Як пояснив в судовому засіданні представник Управління держкомзему м.Львова видача державних актів здійснюється на основі поданої власником технічної документації, чітких строків видачі державних актів не встановлено та видача часто розтягується у часі, що призвело до описаної вище ситуації, смерті особи. Крім цього вказав, що технічна документація на підставі якої померлій ОСОБА_3 видавався державний акт на право власності на земельну ділянку в Управлінні відсутня.

Як вбачається з повідомлення Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин, документи на підставі яких 29.03.1996 року ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку в управлінні відсутні. Такі також не поступали на зберігання в архівний відділ міської ради.

В заперечення позову відповідачем долучено до матеріалів справи акт постійної комісії Львівської міської ради від 1992 року згідно якого останні не вбачають підстав відмовляти в передачі землі у приватну власність громадянам ОСОБА_3 АДРЕСА_1 площею 455 кв.м., решту ділянки зараховано у міськземфонд ; висновки землевпорядного відділу міськвиконкому про розгляд заяв громадян з питань землекористування згідно яких враховуючи архівну довідку Пустомитівської районної ради народних депутатів №36 від 21.06.1982 року про надання Лисиничівською сільською радою у 1954 році ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва будинку, рішення Львівської міської ради народних депутатів №88 від 15.02.1979 року «про встановлення результатів обміру земель в забудованих кварталах м.Львова», рішення Червоноармійського виконкому №678 від 9.10.1990 року «Про будівництво нового будинку на вул..Атеїстів, 5 ( Духновича)»пропонується передати ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку площею 455 кв.м. на АДРЕСА_1, решту ділянки площею 451 кв.м. зарахувати у міськземфонд.

З наведеного суд робить висновок про те, що ОСОБА_3 під час свого життя виявила свою волю щодо приватизації землі. Позивачем інших доказів в підтвердження протилежного не надано. Тому суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав визнання недійсними державник актів на право приватної власності на земельну ділянку, свідоцтва про право на спадщину та з цих підстав поділ спадкового майна.

Керуючись ст.ст.3,4,6,57-60,209,294 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 373,1216,1218,1225, 1233,1234,1235 ЦК України

суд,-

вирішив:

В позові ОСОБА_1 відмовити в повному об»ємі.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області в порядку та строки передбачені ст..294 ЦПК України..

Суддя: ,