Справа № 2а-8447/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2011 року м. Запоріжжя

Комунарський районний м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Холода Р.С.

при секретарі Луньовій С.С.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС взводу супроводу ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області старшого сержанта Сехніашвілі Максима Михайловича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ДПС взводу супроводу ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області старшого сержанта Сехніашвілі М.М. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що 14.08.2011 року, приблизно о 12-00 годині, він, керуючи автомобілем «ЗАЗ 1102», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись по проспекту Леніна, від вулиці Анголенко у напрямку вулиці Комсомольська в м.Запоріжжі, був зупинений навпроти автовокзалу інспектором ДПС, який попросив його пройти до патрульного автомобіля, де інший інспектор ДПС - старший сержант Сехніашвілі М.М. пояснив йому, що він не надав дорогу пішоходу на нерегульованому пішохідному переході, який позначений відповідними знаками та дорожньою розміткою, чим порушив вимоги п.18.1 Правил дорожнього руху України, склав протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, серії АР1 №363257, та виніс постанову, серії АР1 №108406, за фактом вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, на підставі якої на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 гривень. Позивач вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові про накладення адміністративного стягнення, висновки інспектора, не відповідають фактичним обставинам справи, Правила дорожнього руху України він не порушував, пішохід знаходився на відстані приблизно 2-3 метри від позначеного дорожньою розміткою пішохідного переходу на абсолютно іншій смузі руху, на протилежній стороні проїзної частини, більш ніж в 5 метрах від автомобіля, небезпеки наїзду для нього не існувало. Крім того, позивач зазначив, що посадовою особою ДПС ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області при притягненні його до адміністративної відповідальності були допущені чисельні порушення законодавства України про адміністративне правопорушення. Так, в протоколі та постанові відсутні дані про пішоходів, яким ніби була створена небезпека, відсутні показання свідків, він був зупинений іншим інспектором ДПС, а не тим, хто виносив постанову і протокол, при винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не було враховано його особу, матеріальний стан, тому він просить скасувати зазначену постанову та закрити провадження у справі.

У судовому засіданні позивач підтримав позов у повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, письмових заперечень на позов та будь-яких доказів суду не надав, тому суд вирішує розглянути справу згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно копії протоколу про адміністративне правопорушення, серії АР1, №363257, від 14.08.2011 року та копії постанови по справі про адміністративне правопорушення, серії АР1, №108406, від 14.08.2011 року, винесених інспектором ДПС взводу супроводу ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області старшим сержантом Сехніашвілі М.М., 14.08.2011 року, приблизно о 12-00 годині, ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ЗАЗ 1102», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись по проспекту Леніна, навпроти автовокзалу, не надав дорогу пішоходу на нерегульованому пішохідному переході, який позначений відповідними знаками та дорожньою розміткою, чим порушив п.18.1 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. У зв'язку з вчиненням ОСОБА_1 даного правопорушення на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

Відповідно до ст.288 Кодексу України про адміністративне правопорушення постанова посадової особи по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями визначеними Кодексом України про адміністративне правопорушення. Виходячи з правового змісту цих вимог законодавства, передбачено, що даний позов розглядається в порядку та відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей визначених Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Згідно ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Обов'язок по доведені своїх вимог та заперечень покладається на сторони, які зобов'язані довести ці обставини відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України України.

На підставі ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З матеріалів справи вбачається, що єдиним доказом у справі про адміністративне правопорушення є копія протоколу про адміністративне правопорушення, серії АР1, №363257, від 14.08.2011 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 не надав дорогу пішоходу на нерегульованому пішохідному переході, який позначений відповідними знаками та дорожньою розміткою. Крім того, в даному протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що правопорушення було зафіксовано за допомогою відеозапису, але відповідач ніякого відеозапису суду не надав.

Відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 252 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст.248 Кодексу України про адміністративне правопорушення розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом.

У відповідності до ст.278 Кодексу України про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Статтею 280 Кодексу України про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також не з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 Кодексу України про адміністративне правопорушення. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У матеріалах справи про адміністративне правопорушення не зібрано достатніх доказів, які б підтверджували, що позивачем були порушенні Правила дорожнього руху України. Так, у протоколі про адміністративне правопорушення, серії АР1, №363257, від 14.08.2011 року містяться пояснення позивача про те, що пішоходи знаходилися за 2 метри до пішохідного переходу, які останній підтвердив в судовому засіданні. Але відповідач при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності всебічно, повно та об'єктивно не дослідив всіх обставин справи в їх сукупності та не надав належної оцінки безпосередньо поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин твердження позивача на заперечення факту порушення ним вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України заслуговують на увагу.

Доводи, наведені позивачем у позові, знайшли підтвердження під час розгляду справи по суті. Постанова про адміністративне правопорушення є безпідставною та необґрунтованою, оскільки, відповідно ст.9 Кодексу України про адміністративне правопорушення адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За цих обставин, оскільки відповідачем не зібрано достатньо доказів, які б вказували на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, тому оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності слід скасувати у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити.

Згідно ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення.

Судові витрати суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 245, 247, 248, 251, 252, 280, 288 КУпАП, ст.ст.11, 69, 71, 86, 94, 128, 161-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС взводу супроводу ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області старшого сержанта Сехніашвілі Максима Михайловича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення -задовольнити повністю.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР1 №108406 від 14.08.2011 року, винесену інспектором ДПС взводу супроводу ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області старшим сержантом Сехніашвілі М.М., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень -визнати незаконною та скасувати.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП -закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод