230/1248/2012

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 березня 2012 року Шаргородський районний суд

Вінницької області

Суддя Строгий І.Л.,

розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі про зобов'язання вчинити дії по нарахуванню та виплаті пенсії відповідно до вимог ст.50,54 ЗУ «Про статус і соціальних захист осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» та сплатити пенсійний борг,

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначила, що вона має статус особи, яка постраждала від аварії на ЧАЕС І категорії, їй встановлена ІІ група інвалідності. У зв'язку із втратою працездатності вона отримує пенсію, проте, не в повному розмірі, з порушенням відповідачем вимог ст.ст.50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи». При зверненні до відповідача про нарахування та виплату пенсії та доплат до неї відповідно до вимог ст.ст.50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», вона отримала відмову.

Просить визнати дії відповідача щодо відмови їй у перерахунку пенсії неправомірними; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй пенсію, передбачену ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з 28.10.2010 року по день ухвалення судового рішення; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй додаткову пенсію, передбачену ст.50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, з 28.10.2010 року по день ухвалення рішення суду, з врахуванням проведених їй виплат.

02.03.2012 року відкрито скорочене провадження у даній адміністративній справі.

06.03.2012 року відповідачем подано заперечення проти позову.

Згідно поданих до суду заперечень, відповідач позов не визнав і просить залишити його без задоволення як безпідставний, посилаючись на те, що пенсія позивачці призначена за її вибором - відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Фінансування виплат, пов'язаних з реалізацією ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і саме Законом про Державний бюджет на відповідний рік визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Пенсійному фонду заборонено, відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», використовувати кошти на цілі, не передбачені в Законі про Державний бюджет. Фінансування виплат, передбачених ст.ст.50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», було врегульовано постановами Кабміну, які роз'яснювали порядок застосування вказаного Закону та законами про Державний бюджет на відповідний рік. Починаючи з 22.05.2008 року, постановою Кабміну №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено основну та додаткову пенсію особам, віднесеним до категорії І інвалідам ІІ групи у залежності від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, які було збільшено постановою КМУ від 16.07.2008 року за №654. З 22.07.2011 року розмір основної пенсії та всіх надбавок до неї особам, постраждалим від аварії на ЧАЕС, встановлено постановою КМУ №745. Ця постанова Кабміну - єдиний нормативно-правовий акт, що регулює обчислення пенсій категорії громадян, що передбачені в ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вона не скасована і не визнана неконституційною. Позивачка отримувала та отримує виплати, передбачені ст.ст.50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зазначених вище розмірах. Так як фінансування виплат особам, постраждалим від аварії на ЧАЕС, здійснюється з Держбюджету, а не з бюджету Пенсійного фонду, і УПФУ у Шаргородському районі ніяким чином не порушило права позивачки, як особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, оскільки проводило виплати в розмірах, встановлених Законами України про Державний бюджет на відповідний рік та постановами Кабміну №530 від 28.05.2008 року, №654 від 16.07.2008 року, №745 від 6.07.2011 року, та в межах тих асигнувань, які надходили з Державного бюджету, то вважає, що в позові слід відмовити.

Оцінивши повідомлені позивачкою та відповідачем обставини, встановлено, що є достатні підстави для прийняття судового рішення у даній адміністративній справі в порядку скороченого провадження.

При розгляді повідомлених позивачкою обставин та поданого відповідачем заперечення проти позову, а також доданих до позовної заяви документів, встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, постійно проживає на даний час в АДРЕСА_1 (а.с.3), яке, згідно постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 року за №106 (додаток №1, розділ 4), віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до посвідчення, виданого Вінницькою облдержадміністрацією, позивачка є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1 (а.с.1). Тобто, повідомлена позивачкою в адміністративному позові обставина про те, що вона має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, як його визначено в ст.2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підтверджена.

Крім того, знайшла своє підтвердження повідомлена позивачкою обставина про те, що вона отримує пенсію відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що визнається відповідачем у письмових запереченнях.

З витягу із акту МСЕК серії МСЕ №054863 вбачається, що позивачці встановлено ІІ групу інвалідності, захворювання пов'язане із наслідками аварії на ЧАЕС.

Згідно експертного висновку від 08.06.2004 року №9628 Вінницької регіональної міжвідомчої експертної комісії встановлено, що захворювання позивачки пов'язане із наслідками аварії на ЧАЕС (а.с.6).

Таким чином, встановлено, що позивачка, як особа, віднесена до категорії І та інвалід ІІ групи, відповідно до ст.50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Крім того, позивачка, як інвалід ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, повинна отримувати пенсію, розмір якої не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Позивачкою та відповідачем визнається і не оспорюється та обставина, що на органи Пенсійного фонду в Україні покладено повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, в тому числі, і виплат, передбачених ст.ст.50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В результаті розгляду письмового заперечення відповідача, встановлено, що УПФУ у Шаргородському районі отримувало з Державного бюджету кошти, призначені для виплат особам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, і розподіляло їх в межах, встановлених Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, постановою Кабміну від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», постановою Кабміну №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян», а в даний час - постановою Кабміну №745 від 6.07.2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», тому у 2011 році позивачка отримувала та отримує на даний час від відповідача додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особа, віднесена до категорії І, але не в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, як визначено ст.50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та державну пенсію, як особа, віднесена до категорії 1 та як інвалід ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, але не в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, як визначено ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що вбачається із письмових заперечень відповідача.

ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема положення ст.ст.50,54 цього Закону є чинними і підлягають застосуванню, оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними положення, яким обмежувалися права громадян, постраждалих від аварії на ЧАЕС, тому вони втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України і є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. А Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» чи іншими Законами України не було зупинено, змінено чи скасовано дію положень ст.ст.50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відтак, ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема положення ст.ст.50,54 цього Закону, є чинним і підлягає застосуванню в попередній редакції.

Таким чином, при вирішенні спору щодо розміру виплат позивачці, як особі, постраждалій від аварії на ЧАЕС, слід керуватися не Законами про Державний бюджет України на відповідний рік і не постановами КМУ за №530 від 28.05.2008 року, за №654 від 16.07.2008 року, а Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки він, як Закон постійної дії, має прерогативу над Законами про Державний бюджет України на відповідний рік та над вказаними постановами КМУ.

Тобто, розглянувши обставини, повідомлені позивачкою, та письмові заперечення відповідача, встановлено, що відповідачем не в повному обсязі проведено виплати позивачці, передбачені ст.ст.50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеній до категорії 1, та державну пенсію, як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, оскільки дані виплати позивачці щомісячно проводилися у розмірі, визначеному постановами Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян».

Крім того, при розрахунку виплат позивачці, передбачених ст.ст.50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідачу слід виходити з положення ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, оскільки чинним законодавством не передбачено іншого, крім передбаченого ст.28 цього Закону, мінімального розміру пенсії за віком.

Тому відмова відповідача позивачці в нарахуванні і сплаті недоплачених їй виплат, як особі, постраждалій від Чорнобильської катастрофи, у розмірах, передбачених ст.ст.50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», (а.с.7), на її звернення, - є незаконною.

При вирішенні спірних адміністративно-правових відносин, що виникають з приводу захисту прав фізичної особи у сфері публічно-правових відносин від порушень органу державної влади, слід керуватися Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Так, згідно ст. ст. 8, 19, 22, 46, 55, 57, 95, 96 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтями 2, 4, 6, 8, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162, 183-2 КАС України врегульовано порядок захисту адміністративним судом прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, органів місцевого самоврядування шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ у випадку звернення особи в порядку, встановленому цим Кодексом, з позовом до адміністративного суду, якщо особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси. При цьому, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Ст.183-2 КАС України встановлено, що у адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг - застосовується скорочене провадження.

Відповідно до вимог ст.183-2 КАС України, у постанові, прийнятій в скороченому провадженні, зазначаються: 1) дата, час та місце її прийняття; 2) найменування адміністративного суду, прізвище, ініціали судді, який прийняв постанову; 3) ім'я (найменування) сторін; 4) предмет адміністративного позову; 5) положення закону, яким суд керувався і на підставі яких задоволено позов; 6) висновок суду по суті вимог; 7) розподіл судових витрат; 8) обов'язок відповідача виконати постанову негайно крім постанови в адміністративній справі, передбаченій пунктом 2 частини першої цієї статті; 9) строк набрання постановою законної сили та порядок її оскарження.

Згідно ст.1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи (ст.9 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним із Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим, якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, СБУ, які мають ліцензію Міністерства охорони здоров'я України (ст.12 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

До категорії 1 належать інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою (ст.14 ч.1 п.1 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Згідно ст.50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам ІІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.49 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюється у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком (ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюється за рахунок державного бюджету (ст.63 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом (п.3 ст. 65 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 року за №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (додаток №1 - Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розділ 4 - Зона посиленого радіоекологічного контролю), населений пункт - АДРЕСА_1, віднесений до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.

На Пенсійний фонд України, відповідно до п. 3 Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 6.04.2011 року за №384/2011 «Про Положення про Пенсійний фонд України», покладено завдання участі у формуванні і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

При нарахуванні позивачці виплат, передбачених ст.ст.50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», слід застосовувати вимоги ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімальної пенсії, яка застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, оскільки положення частини 1 даної статті не є перешкодою для застосування визначеної в ній величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних із мінімальною пенсією за віком. До того ж, на час виникнення спірних правовідносин між позивачкою та відповідачем, чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 ст.28 цього Закону, розміру мінімальної пенсії за віком, і, згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Таким чином, при визначенні розміру додаткової пенсії відповідно до ст.50 та державної пенсії відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Безпідставними є доводи відповідача, викладенні в письмових запереченнях на позовну заяву, щодо правомірності нарахувань та виплати позивачці виплат, як особі, що постраждала від Чорнобильської катастрофи, з посиланням на відсутність фінансування з бюджету для виплати підвищення до пенсії та додаткової пенсії в розмірах, які вказані позивачкою, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору і питання надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах даної категорії виходять за межі заявлених вимог і не розглядаються.

Крім того, відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підвищення до пенсії державної та додаткової пенсії не може бути причиною невиконання покладених на Управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане із отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Проте, з письмових заперечень відповідача вбачається, що виплати відповідачем, передбачені ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з Держбюджету фінансуються на даний час.

Законом України від 14.06.2011 року «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності з 19.06.2011 року, норми і положення ст.ст.39,50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуються в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу ПФУ на 2011 рік.

6.07.2011 року, на виконання вимог ЗУ від 14.06.2011 року «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 рік», Кабінетом Міністрів України прийнято постанову за №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка опублікована в газеті «Урядовий кур'єр» 23.07.2011 року і якою врегульовано, зокрема, виплати особам, постраждалим від аварії на ЧАЕС.

За таких обставин, судом встановлено, що відповідачем порушено право позивачки отримувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеній до категорії 1 та інваліду ІІ групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, визначеної у ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та державної пенсії, як особі, віднесеній до категорії 1 та інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, визначеної у ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період з 10.04.2011 року, тобто в межах строку, передбаченого ст.99 КАС України, коли позивачка дізналася про порушення своїх прав і звернулася до суду (10.10.2011 року), по 22.07.2011 року включно.

Вимоги позивачки за період з 28.10.2010 року по 09.04.2011 року - залишено без розгляду згідно ухвали від 02.03.2012 року.

Є безпідставними і не підлягають задоволенню вимоги позивачки про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок її пенсії, як особи, постраждалої від аварії на ЧАЕС, включно по день ухвалення судового рішення у даній справі, оскільки Законом України від 14.06.2011 року «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності з 19.06.2011 року, а також постановою КМУ за №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 6.07.2011 року, яка набрала чинності 23.07.2011 року, врегульовано, зокрема, виплати у 2011 році особам, які мають статус громадянина, постраждалого від аварії на ЧАЕС.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 22, 46, 55, 57, 95, 96 Конституції України, ст.ст. 2,4, 6, 8, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162, 183-2, 254 КАС України, ст.ст.1, 9,12,14,39,49,50,54,63,65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.6,28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі про зобов'язання вчинити дії по нарахуванню та виплаті пенсії відповідно до вимог ст.50,54 ЗУ «Про статус і соціальних захист осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» та сплатити пенсійний борг - задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі нарахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі, передбаченому ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у період з 10.04.2011 року по 22.07.2011 року включно.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеній до категорії 1та інваліду ІІ групи, за період за період з 10.04.2011 року по 22.07.2011 року включно, відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених їй виплат за вказаний період.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію як особі, віднесеній до категорії 1 та інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, за період з 10.04.2011 року по 22.07.2011 року включно, відповідно до ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, що встановлена ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених їй виплат за вказаний період.

В решті позову - відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Шаргородський районний суд протягом 10 днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя