Справа №22ц-618/07 Категорія:   21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

28 серпня 2007 року

Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.

суддів Киці С.І., Мудренко Л.І.

при секретарі Савчук О.В.

з участю представника відповідача Буднього М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Рівненський завод високовольтної апаратури» про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 4 червня 2007 року.

Колегія суддів

встановила:

Позивач ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду від 4 червня 2007 року, в якій просить скасувати його та направити справу на новий розгляд.

Зазначеним рішенням в позові ОСОБА_1. до ВАТ «Рівненський завод високовольтної апаратури, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи та не вірно застосовані норми матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 липня 2005 року о 22.45год. зіткнулися автомобіль «БМВ-730», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 і автомобіль «Шкода-Октавія», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який рухався у м.Рівне по вул.Київській зі сторони вул.Д.Галицького у напрямку пл.Соборної. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач ОСОБА_1., яка перебувала в автомобілі «БМВ-730», отримала тілесні ушкодження, а автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правовій основі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною собою, 2) за наявності вини лише особи, якій було завдано шкоди, вона їй не відшкодовується, 3) за наявності вини

2

всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено вини водія автомобіля «Шкода-Октавія» ОСОБА_2, який належить відповідачу, в дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце у м.Рівне на перехресті вулиць Київської, Д.Галицького, площі Соборної і позов є безпідставний. Сторони також не навели доказів про вину кожного із учасників у вчиненні ДТП.

Даний висновок суду підтверджується відмовним матеріалом № 4196 УМВС України у Рівненській області, з якого вбачається, що на даний час проводиться дослідча перевірка по факту дорожньо-транспортної пригоди, скоєної 22.07.2005р., висновком транспортно-трасологічної експертизи № 0328 від 28.09.06р., яким встановлено місце зіткнення, висновком № 0325 судової авто-технічної експертизи дослідження механізму ДТП від 10.10.2006р., відповідно до якого дати відповідь на питання про те, невідповідність яким вимогам Правил дорожнього руху є в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою з технічної точки зору не представляється можливим.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на постанову слідчого СВ УМВС України у Рівненській області від 5 серпня 2005 року про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2, де було зазначено, що в прямому причинному зв'язку з виникненням ДТП і наступаючими шкідливими наслідками перебуває порушення ОСОБА_2. Правил дорожнього руху. Дана постанова не може бути доказом по справі, так як скасована прокуратурою Рівненської області 2 вересня 2005 року. Позивач не надала суду доказів, що саме з вини відповідача їй була заподіяна шкода. Позову до ОСОБА_3., як володільця джерела підвищеної небезпеки, в якому знаходилась позивачка , остання не пред'являла.

Оскільки, як на підставу своїх вимог позивач посилалась на ст. 1167 ЦК України, суд першої інстанції при розгляді справи застосував вказану норму права.

Таким чином, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.

Рішення судом постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 4 червня 2007 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в

касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання

нею законної сили.    .