Справа № 22ц-747/07 Категорія: 44
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 вересня 2007 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Стрільчука В.А.
суддів Киці С.І., Здрилюк О.І.
при секретарі Тарасюк Ю.А.
з участю позивача ОСОБА_1
представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Пересувна механізована колона № 19» про визнання рішення зборів та статуту неправомірними, визначення часток у майні колективного підприємства та стягнення грошової компенсації за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 15 червня 2007 року.
Колегія суддів
встановила:
Позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду від 15 червня 2007 року, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог.
Зазначеним рішенням в позові ОСОБА_1. до приватного підприємства «Пересувна механізована колона № 19» про визнання рішення зборів та статуту неправомірними, визначення часток у майні колективного підприємства та стягнення грошової компенсації відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт вважає рішення суду першої інстанції необгрунтованим. Покликається на те, що вона працювала в КМП «ПМК-1», з її трудовою участю було створено майно, яке склало статутний фонд КПМ «ПМК-1» і було передано трудовому колективу цього підприємства. Вона має право на частку в майні підприємства нарівні з іншими членами трудового колективу. Вважає підставною свої вимоги про визнання незаконними рішення загальних зборів трудового колективу КМП «ПМК-1» правонаступником якого є «ПМК № 19» про розподіл часток статутного фонду підприємства лише між працівниками, які працюють на підприємстві на даний час і трудовий стаж яких на підприємстві становить 5 років станом на 1 березня 2003року та зміни до Статут КМП «ПМК-1», затверджені загальними зборами трудового колективу ввід 11.03.05р. в частині визнання власності лише за працівниками, які мають стаж роботи 5 років станом на 1.03.2005р.
Судом першої інстанції встановлено, що з 1972 року позивач працювала старшим бухгалтером автобази облміжколгоспбуду. В 1974р. підприємство перейменовано в ПМК-3, а в 1986р. - в ПМК-19, де вона продовжувала працювати головним бухгалтером. 22 березня 1994 року було створене колективне міжгосопдарське підприємство «ПМК-1». До складу підприємства ввійшли Волинське міжгосподарське об»єднання по
2
агропромисловому будівництві «Волиньагробуд» та колективне міжгосподарське підприємство ПМК 19. Вона працювала в ПМК-1 (в даний час приватне підприємство «Пересувна механізована колона №19») до 03.07.2001р. і була звільнена з роботи за ст. 38 КЗпП України у зв»язу з виходом на пенсію. 11 березня 2005 року були проведені загальні збори трудового колективу колективного міжгосподарського підприємства «ПМК-1» на яких було вирішено питання про перерозподіл часток у статутному фонді підприємства між співвласниками «ПМК-1» - встановлено частки у статутному фонді підприємства кожного з членів трудового колективу, та затверджено статут КМП «ПМК-1» в новій редакції.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про власність», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариств, господарські об»єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об»єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.
Згідно з частинами 2-4 ст. 23 цього ж Закону у майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників. Розмір вкладу працівника у майні колективного підприємства визначається залежно від його трудової участі в діяльності державного або орендного підприємства, а також участі у збільшенні майна. На вклад працівника колективного підприємства нараховуються і виплачуються проценти в розмірі, що визначається трудовим колективом виходячи з результатів господарської діяльності підприємства. Працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством, а також спадкоємцям померлого працівника виплачується вартість вкладу.
Відповідно до Статуту колективного міжгосподарського підприємства «ПМК-1» від 22 березня 1994року КМП «ПМК-1» є відомчим підприємством, що входить в склад об»єднання «Волиньагробуд». Вклади учасників до статутного фонду КМП складали об»»єднання «Волиньагробуд» 54,31% -70771тис.крб. та трудовий колектив ПМК-1 45,69% - 59538тис. крб., а разом 130309тис.крб. 12.11.2003 року підприємство «Волиньагробуд» прийняло рішення про вихід з числа співвласників КМП «ПМК-1» і свою частку статутного фонду передало трудовому колективу КМП «ПМК-1». 18 березня 2005 року затверджено статут КМП «ПМК №1» у новій редакції. В ньому зазначено, що підприємство засноване на власності трудового колективу підприємства, вид підприємства - приватна власність, вищим органом підприємства є збори співвласників, які складаються з членів трудового колективу - працівників станом на 01.03.05р. зі стажем роботи на підприємстві не менше 5 останніх років та встановлені вклади (частки) співвласників у статутному фонді (капіталі) підприємства у відповідних розмірах.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка працювала в КМП «ПМК-1» і була звільнена з роботи з 6 липня 2001 року за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України у зв»язку з входом на пенсію.
Так як на час проведення загальних зборів трудового колективу «ПМК №1» - 11 березня 2005 року, позивачка не була членом цього трудового колективу у зв»язку з звільненням, до органу самоврядування трудового колективу не відносилась, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені її позовних вимог про визнання рішення зборів та статуту недійсним.
З позовної заяви, протоколу судового засідання, вбачається, що позивачка ставить питання про визначення і стягнення частки в майні підприємства, підстави та предмету позову не змінювала.
3
Відповідно до законодавства член колективного підприємства (працівник), який припинив трудові відносини з ним, має право на одержання вартості визначеного вкладу, а не частки в майні підприємства. Позивачка не заявляє вимоги про стягнення вартості вкладу. Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні частки в майні підприємства, що не позбавляє позивачку права звернутись з позовом про стягнення вартості вкладу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.
Рішення судом постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 15 червня 2007 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.