Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-9803/11/0109
11.01.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кукти М.В.,
суддів Ілюхіної Г.П. ,
Єланської О.Е.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя на постанову Київського районного суду м. Сімферополя (суддя Тихопой О.О. ) від 25.10.11 у справі № 2а-9803/11/0109
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 95000)
до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя (бульвар Франка 25, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)
про стягнення недоотриманої суми допомоги особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
ВСТАНОВИВ:
Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 25.10.2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя, задоволені.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 25.10.2011 року, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач -ОСОБА_2, має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням, у зв'язку з чим має право на пільги, встановлені статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в тому числі на отримання щорічної допомоги на оздоровлення.
Правовідносини сторін регулюються статтями 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№796-ХІІ від 28.02.1991 (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 (далі -Закон України № 107-VІ).
Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, що діяла в спірний період, позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до частини сьомої цієї статті, визначається на момент виплати.
Підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України №107-УІ від 28.12.2007 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 48 викладено в такій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України 05.10.2006 доповнила Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статтею 71 в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян -таке обмеження є недопустимим. Право на соціальний захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Посилання відповідача на статтю 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є необґрунтованими, оскільки нею передбачено встановлення Кабінетом Міністрів України порядку застосування цього Закону, а не встановлення розмірів компенсації і допомоги, та не передбачено право змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом.
Доводи апеляційної скарги про відсутність фінансових можливостей держави для здійснення виплат щорічної допомоги на оздоровлення є неспроможними, оскільки, з огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини першої статті 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність, реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів та базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині першій статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №562 від 12.07.2005, на яку посилається відповідач в своїх запереченнях на позов, є підзаконним нормативно-правовим актом, що суперечить Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який має вищу юридичну силу.
Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" №9 від 01.11.1996 з урахування змін, нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (зокрема, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України,) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону; якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що спеціальний Закон тобто Закон України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік, має перевагу перед Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким встановлені відповідні пільги, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки звуження змісту та обсягу прав шляхом прийняття нових законів, внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008, №26-рп/2008 від 27.11.2008 підкреслював, що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та ним не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, встановлювати інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення вимог позивача.
Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.
З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 159, 195, 197, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя на постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 25.10.2011 року у справі № 2а-9803/11 - залишити без задоволення.
2. Постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 25.10.2011 року у справі № 2а-9803/11 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис М.В. Кукта
Судді підпис Г.П.Ілюхіна
підпис О.Е.Єланська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.В. Кукта