ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

18.10.06р.

Справа № 17/218

За позовом Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, м. Синельникове Дніпропетровської області

до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Синельникове Дніпропетровської області

про стягнення фінансових санкцій

                                                                                                                 Суддя -Стрелець Т. Г.

                                                                        Секретар судового засідання -Хохлова Т. А.

Представники:

від позивача: Петрашка О.О., довіреність № 6087/10/100 від 01.08.2006р., старший державний податковий інспектор;

від відповідача: представник не з'явився.

Суть спору:

Синельниківська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області (у подальшому -позивач) звернулась до господарського суду з проханням стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (у подальшому -відповідач) фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 355,00 грн. до державного бюджету.  

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що штрафна санкція застосована до відповідача внаслідок здійсненої перевірки за порушення ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. № 265/95-ВР (у подальшому -Закон “Про РРО”), а саме за не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій.

Відповідач проти позову заперечує, у поданому відзиві посилається на грубе порушення співробітниками позивача чинного законодавства при здійсненні перевірки, а також на те, що здійснена перевірка не відповідає визначенню планової перевірки, факт продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів не був оформленим і тому не є доведеним. Також відповідач посилається на те, що виявлені порушення можуть бути лише порушеннями з боку найманого працівника, який не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2005р. за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинено до закінчення розгляду по суті справи № 38/211.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2006р. провадження у справі було поновлено у зв'язку з тим, що відпали обставини, які були підставою для його зупинення.

Заявою від 18.10.2006р. позивач уточнив свої позовні вимоги, а саме повідомив про змінені банківські реквізити, на які належить зараховувати штрафні санкції.

У судовому засіданні 18.10.2006р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, господарський суд, -

В с т а н о в и в :

28.01.2005р. позивачем була здійснена перевірка відповідача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, а саме здійснювалась перевірка кафе “Еврика”, що  належить відповідачеві і знаходиться за адресою: м. Синельникове, вул. 50 років Жовтня, 43.

Відповідач є платником єдиного податку, що підтверджується Свідоцтвом, виданим позивачем.

За наслідками перевірки позивачем був складений акт № НОМЕР_1 від 28.01.2005р., яким встановлено, що відповідачем було здійснено продаж підакцизних товарів без видачі розрахункового документу.

Відповідач відмовився від підписання Акту перевірки, про що співробітниками позивача був складений Акт відмови від підпису акту планової перевірки № НОМЕР_1 від 28.01.2005р.№ НОМЕР_2 від 28.01.2005р.  

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем було допущено порушення ст. 3 Закону „Про РРО”.

Перевірка була здійснена згідно Плану проведення перевірок групи оперативного контролю за січень 2005р., затвердженого заступником начальника позивача, та на підставі посвідчень перевіряючих №НОМЕР_3 від 28.01.2005р., №НОМЕР_4 від 28.01.2005р., №НОМЕР_5 від 28.01.2005р., №НОМЕР_6 від 28.01.2005р.

09.02.2005р. позивачем було винесене податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_7, згідно з яким до відповідача були застосовані фінансові санкції на загальну суму 695,00 грн. за порушення відповідачем ст. 3 Закону “Про РРО”, з них 355,00 грн. -за непроведення розрахункових операцій через РРО, 340,00 грн. -за здійснення розрахункових операцій без використання розрахункової книжки.

Рішення про застосування фінансових санкцій було отримане відповідачем 15.02.2005р., про що свідчить особистий підпис відповідача.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, відповідач звернувся до позивача зі скаргою від 23.02.2005р.

Рішенням про результати розгляду скарги від 11.03.2005р. позивач залишив скаргу відповідача без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін.

Відповідач звернувся з повторною скаргою до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, яка Рішенням про результати розгляду скарги від 13.04.2005р. частково задовольнила скаргу відповідача, а саме скасувала спірне податкове повідомлення-рішення у частині 340,00 грн., у решті скаргу було залишено без задоволення.

Також позивачем було винесене нове податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_8 від 13.04.2005р., згідно з яким до відповідача були застосовані фінансові санкції на загальну суму 355,00 грн.

05.05.2005р. відповідач звернувся зі скаргою до Державної податкової адміністрації України, яка Рішенням про результати розгляду скарги від 14.06.2005р. відмовила відповідачеві у задоволенні його скарги.

Позивачем було винесене нове податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_9 від 29.06.2005р., згідно з яким до відповідача були застосовані фінансові санкції на загальну суму 355,00 грн.

22.08.2005р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі №38/211 за позовом відповідача до позивача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №НОМЕР_7 від 09.02.2005р., №НОМЕР_8 від 13.04.2005р., №НОМЕР_9 від 29.06.2005р., рішення про застосування фінансових санкцій №НОМЕР_10 від 08.02.2005р., НОМЕР_11 від 13.04.2005р., №НОМЕР_12 від 29.06.2005р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2005р. по справі №38/211 (у подальшому - Рішення) спірні податкові повідомлення-рішення були визнані недійсним лише у частині визначення відповідачеві штрафних санкцій як податкового зобов'язання, відповідачеві було відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування (визнання недійсним) нарахування фінансових санкцій у розмірі 355,00 грн.

Рішенням з посиланням на ст. 17 Закону “Про РРО” було встановлено, що нарахування відповідачеві штрафних санкцій у розмірі 355,00 грн. є правомірним і обґрунтованим.

Не погодившись з Рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2006р. (у подальшому -Ухвала) по справі №38/211 у задоволенні апеляційної скарги відповідача було відмовлено, Рішення було залишено без змін.

Ухвалою було встановлено, що матеріалами справи підтверджується те, що в кафе відповідача здійснено продаж товарів, проведено розрахункову операцію за готівку на загальну суму 71,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, книги обліку розрахункових операцій, розрахункової книжки, що обґрунтовано стало підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі 355,00 грн. відповідно до ст. 17 Закону “Про РРО”.

Також в Ухвалі зазначено, що докази порушення порядку проведення перевірки 28.01.2005р. відсутні.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Закону “Про РРО” цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону “Про РРО” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Статтею 17 Закону “Про РРО” передбачено застосування штрафних санкцій у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

У відповідності зі ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Згідно зі ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Таким чином, Рішення і Ухвала набрали законної сили в день винесення Ухвали, тобто 29.05.2006р.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З наведеного вбачаються, що обставини щодо правомірності застосування до відповідача штрафу у розмірі 355,00 грн., щодо правомірності здійснення перевірки позивачем є встановленими і не потребують доведення.

На підставі вищевказаного, суд не приймає твердження відповідача про те, що перевірка здійснена з порушенням чинного законодавства, а також посилання на недоведеність допущених порушень.

Позивач надав у матеріали справи належні і допустимі докази наявності у відповідача заборгованості у розмірі 355,00 грн.

Водночас, відповідач не спростував наявність зазначеного боргу перед державним бюджетом.

Визнання недійсним податкових повідомлень-рішень у частині визначення суми штрафної санкції податковим зобов'язанням не є підставою для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в цілому за умов правомірності визначення суми фінансових санкцій.

З огляду на вказане, позовні вимоги є законними і обґрунтованими і позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до вирішення та розгляду касаційної скарги по справі №38/211, заявлене 10.10.2006р., не підлягає задоволенню з наступних підстав.

По-перше, ст. 150 КАС України містить вичерпний перелік підстав для відкладення розгляду справи, серед яких немає такої обставини, як необхідність остаточного вирішення іншої справи.

По-друге, Ухвала набрала чинності 29.05.2006р., оскільки у відповідності з ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення. Таким чином, судове рішення по справі №38/211 набрало законної сили і підстав для відкладення розгляду справи №17/218 у зв'язку з необхідністю розгляду у касаційній інстанції зазначеної вище справи немає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 163, 167 Кодексу адміністративного кодексу України, господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Задовольнити позов Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області повністю.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_13, розрахункові рахунки в установах банків відсутні)                               на користь державного бюджету (р/р 31114104600034 в УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012, код платежу 23030100, отримувач: ВДК у м. Синельникове, код ЄДРПОУ 23929833) фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 355,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

 

Суддя                                                                                                                    Т. Г. Стрелець

30.10.2006р.