УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 р. Справа № 23988/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Обрізка І.М.,

Глушка І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2011 року в адміністративній справі №2а-2998/11 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про призначення та перерахунок виплат, -

В С Т А Н О В И В:

19.05.2011р. ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (далі по тексту - управління) в якому просить визнати відмову управління щодо перерахунку пенсії та її виплату неправомірною; зобов»язати управління нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, отриманої в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.05.2008 року та з 01.01.2009 року по день постановленого рішення у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням змін до цієї ж статті Закону від 28.12.2007 року та з врахуванням уже виплачених сум, та зобов»язати відповідача, нараховувати дана суму в подальшому.

Ухвалою від 20.05.2011 року адміністративний позов частині вимог з 09.07.2007 року по 18.11.2010 року залишено без розгляду, відповідно до ст. ст. 99, 100 КАС України.

Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2011 року заявлений позов задоволено. Визнано дії управління щодо нездійснення нарахування та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» із урахуванням вимог ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" протиправними за період з 19.11.2010 року. Зобов»язано управління провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 19.11.2010 року, із урахуванням вимог ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат за вказаний період.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому він має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

Встановлено, що позивач перебуває на обліку у вищезгаданому управлінні.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010, 2011 роки, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законами України "Про Державний бюджет на 2010 рік", "Про Державний бюджет на 2011 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до Законів України "Про Державний бюджет на 2010 рік", "Про Державний бюджет на 2011 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010, 2011 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цими Законами, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010, 2011 роках, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.

У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі вищезгаданого управління, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 160, 183-2, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2011 року у справі №2а-0911/2998/11 - без змін. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді І.М. Обрізко

І.В. Глушко