ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 р. Справа № 37303/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Гулида Р.М.

суддів: Ліщинського А.М., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області на постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 01 липня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області про визнання протиправними дій та зобов»язання вчинення дій,-

встановила:

В червні 2011 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області про зобов'язання здійснити нарахування щомісячного підвищення до пенсії за останніх шість місяців, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте, відповідач її не виплачує.

Постановою Зборівського районного суду Тернопільської області від 01 липня 2011 року позов задоволено.

Визнано бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу, підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком, згідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протиправною. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» за період з 20 грудня 2010 року по 20 червня 2011 року з відрахуванням отриманих позивачем сум, які були виплачені їй у цей період.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.1 ч.1. ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним:

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, оскільки дія статті не зупинялась, а тому вимоги за задоволений період є підставними, з врахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р.

Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мала право на отримання підвищення виплачуваної їй пенсії за віком.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2011 рік, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2011рік» розміри державних соціальних гарантій на 2011 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2011 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Саме тому суд першої інстанції зобов'язав відповідача провести нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 20 грудня 2010 року по 20 червня 2011 року з врахуванням виплачених сум.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 01 липня 2011 року у справі №2а-2181/11/1907 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий : Гулид Р.М.

Ліщинський А.М.

Шавель Р.М.