Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10151/11/0170/19

20.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Єланської О.Е. ,

Дугаренко О.В.

секретар судового засідання Фокіна Ю.В.

за участю сторін:

позивача, ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 виданий Красноперекопським МРВ ГУ МВС України в Криму від 26 березня 1999 р.- ,

представника позивача, ОСОБА_2- ОСОБА_5, довіреність № 1762 від 08.09.11

представника відповідача, Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і департованих громадян - ОСОБА_4, довіреність № 01-03/152 від 20.03.12

представника відповідача, Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і департованих громадян- ОСОБА_6, довіреність № 01-03/153 від 20.03.12

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 23.11.11 по справі № 2а-10151/11/0170/19

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і департованих громадян (пр. Кірова, 13,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95005)

про визнання незаконними дій, визнання незаконним та скасування наказу, спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2011 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і департованих громадян про визнання незаконними дій, визнання незаконним та скасування наказу, спонукання до виконання певних дій, - відмолено.

Не погодившись з даною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2011 та прийняти нове рішення по справі.

За розпорядженням керівництва Севастопольського апеляційного адміністративного суду, суддю Ілюхіну Г.П., у зв'язку з поважними причинами, було замінено на суддів Дугаренко О.В.

Позивач та його представник у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили суд її задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням вимог діючого законодавства.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Апеляційним розглядом встановлено, що 11.07.2011 року, на виконання розпорядження Ради Міністрів АР Крим від 14.04.2011 року № 310-р «Про затвердження структури і штатного розкладу Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян», відповідачем було прийнято наказ № 49н-о/с про звільнення позивача, начальника відділу з діловодства і контролю управління правової, кадрової, організаційної роботи і діловодства Республіканського комітету АР Крим, з 11.07.2011 року через скорочення штатної численності робітників Республіканського комітету АР Крим у справах міжнародних відносин і депортованих громадян по п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності наказано виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до ст. 44 КЗпП України та здійснити кінцевий розрахунок (п. 2 Наказ № 49н-о/с від 11.07.2011 року «Про звільнення позивача»).

Підставою для звільнення позивача вказано п. 1 ст. 40, ст. 44 КЗпП України, Закон України «Про державну службу», розпорядження Ради міністрів АР Крим від 14.04.2011 року № 310-р «Про затвердження структури та шатного розкладу Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян», наказ Рескомітету № 31-о/с від 18.04.2011 року «Про введення в дію структури та штатного розкладу Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян».

Відповідно до ч. 3 ст. 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із п. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За змістом ч.3 ст.32 КЗпП України під зміною істотних умов праці, зокрема, передбачено зміна системи та розміру оплати праці, найменування посад.

Відповідно до ст. ст. 40, 42 КЗпП України допускається звільнення працівника у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці лише при неможливості переведення робітника з його згоди на іншу роботу, і за відсутності у звільненого переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі.

Стаття 49-2 Кодексу законів про працю України, включає наступні вимоги, які повинні бути дотримано роботодавцем: строк попередження про наступне вивільнення (не пізніше ніж за два місяці до вивільнення); врахування переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством; пропонування працівникові іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці; доведення до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.111992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»передбачено, що при розгляді трудових спорів, пов'язаних зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Під час розгляду справи було встановлено, що 14 квітня 2011 року Радою міністрів АР Крим прийнято розпорядження «Про затвердження структури і штатного розпису Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян»№ 310-р, яким затверджено структуру та штатний розклад Рескомітету.

Наказ Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян «Про введення в дію структури і штатного розкладу Республіканського комітету АР Крим Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян»№ 31 о/с від 18.04.2011 року свідчить про те, що задля виконання розпорядження Ради міністрів АР Крим від 14.04.2011 року № 310-р «Про затвердження структури та шатного розкладу Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян»наказано ліквідувати посади заступників голови, структурні підрозділи управління з облаштування депортованих громадян і зведеного моніторингу , відділ з питань міжнаціональних відносин і роботі з національно-культурними суспільствами, управління правової, організаційної і кадрової роботи, відділ фінансів і контролю, сектор планування, інвестиційної і соціально-економічного аналізу.

З наказу «Про введення в дію структури і штатного розкладу республіканського комітету АР Крим Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян» № 31 о/с від 18.04.2011 року та штатного розпису Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян (додаток 2 до розпорядження ради міністрів АР Крим від 14.04.2011 року № 310-р) зокрема вбачається, що в результаті реорганізації відділ з діловодства і контролю управління правової, кадрової, організаційної роботи і діловодства Республіканського комітету АР Крим перетворено у сектор по діловодству, контролю та роботі з заявами громадян (завідуючий сектором -1 особа, головний спеціаліст -1 особа).

Отже наведене дає підстави зробити висновок про те, що відбулися півні зміни у Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян, які потягли скорочення чисельності і штату працівників. Штатна чисельність Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян була скорочена на шість осіб.

Додаток № 1 до наказу № 31 -ос від 18.04.2011 року (список осіб, вивільнених у зв'язку з зміною структури та штатного розкладу в Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян) свідчить про те, що позивач 18.04.2011 року була попереджена, що у зв'язку з реорганізацією Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян вона може бути звільнена з посади начальника відділу з діловодства і контролю управління правової, організаційної і кадрової роботи та ознайомлена зі списком вакансій, які пропонуються вивельним робітникам у зв'язку з змінами структури і штатного розкладу в Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян (додаток № 2).

Позивач з 18 по 28 квітня 2011 року не зверталася до відповідача із письмовими або усними вимогами про переведення її на іншу посаду чи надання їй іншої роботи.

19 квітня 2011 року рядом співробітників Рескомітету були подані заяви про переведення, в тому числі і на посаду завідуючого сектором з діловодства, контролю і роботі зі зверненнями громадян управління правової, кадрової, організаційної роботи і діловодства - ОСОБА_7, на яку (посаду) претендує позивач.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу № 28-н-о/с від 19.04.2011 року ОСОБА_7 була переведена на посаду завідуючої сектором з діловодства, контролю і роботі з зверненнями громадян управління правової, кадрової, організаційної роботи і діловодства, з окладом штатного розкладу 1092,00 грн.

28 квітня 2011 року позивачка звернулась з заявою про прийняття її на посаду завідуючої сектором по діловодству, контролю та роботі з заявами громадян в Республіканському комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян. Згідно резолюції голови Рескомітету, станом на 28.04.2011 року відсутня вакансія завідуючого сектором по діловодству, контролю та роботі з заявами громадян. (арк. с. 12)

Згідно резолюції голови Рескомітету вказана посада не була вакантною, оскільки вже було погоджено призначення на вказану посаду завідуючої сектором по діловодству, контролю та роботі з заявами громадян в Республіканському комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян іншу особу.

11.05.2011 року Рескомнацем було направлено звіт про заплановане звільнення співробітників по формі № 4-пн в Центр зайнятості населення м. Сімферополя, про що в усній формі було повідомлено позивача.

12.05.2011 року головою Рескомітету на ім'я позивача були направлені письмові роз'яснення з питання реорганізації в комітеті, в якому поміж іншого, було зазначено про відсутність вакансії в Рескомітеті.

Вихідна допомога позивачу була виплачена, що підтверджується довідкою про розрахунок бухгалтерії Рескомземнаца та документами, що були надані АТ "УкрСіббанк".

Відповідно до положень ч. 1 ст. 235 КЗпП України працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звільнення позивачки було вказано п. 1 ст. 40, ст. 44 КЗпП України, Закон України «Про державну службу», розпорядження Ради міністрів АР Крим від 14.04.2011 року № 310-р «Про затвердження структури та шатного розкладу Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян», наказ Рескомітету № 31-о/с від 18.04.2011 року «Про введення в дію структури та штатного розкладу Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян».

Факт реорганізації відповідача, в результаті чого відбулось скорочення чисельності працівників, де працював позивач, знайшов своє підтвердження, та суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що у відповідача були підстави для звільнення позивача за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України

Витяг з протоколу засідання профсоюзного комітету Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян № 3 від 26.10.2011 року та витяг засідання Президії Кримської республіканської профсоюзної організації робітників держустанов від 04.11.2011 року свідчать про надання згоди на розірвання трудового договору з позивачем по п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції цілком вірно дійшов висноску про необґрунтованість позовних вимог про скасування наказу Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян № 49н-о/с від 11.07.2011 року про звільнення фізичної особи позивача з посади начальника відділу діловодства та контролю Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян та про зобов'язання Республіканський комітет АР Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян поновити фізичну особу позивача на посаді начальника відділу діловодства та контролю.

Посилання позивача на те, що третьою особа зізналась їй у приватній розмові про те, що заяву від 19.04.2011 року вона написала на вимогу керівника задньою датою суд не приймає до уваги, бо це відноситься до припущень, а не до доказів.

Підстав для скасування наказу № 49н-о/с від 11.07.2011 року також не вбачається, з огляду на дотримання відповідачем процедури попередження та звільнення позивача з займаної посади.

Так саме відсутні підстави вважати, що третя особа була незаконно прийнята на роботу та вважати, що цим були порушені права позивача.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, а тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.11 по справі № 2а-10151/11/0170/19 залишити без змін

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 березня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис О.В.Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта