Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
Справа № 2а-4406/11/2770
13.03.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Привалова А.В.,
суддів Омельченка В. А. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Карпова І.І.
за участю сторін:
представника позивача, ОСОБА_2, довіреність від 01.12.2011
представника відповідача, ОСОБА_3, довіреність від 12.03.2012 №1/10-025
розглянувши апеляційну скаргу Приватного малого підприємства «Фінк і Син»на постанову Окружного адміністративного суду м.Севастополя (суддя Кіріленко О.О.) від 27.12.2011 у справі №2а-4406/11/2770
за позовом Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя (вул.Пролетарська, 24, м.Севастополь, 99014)
до Приватного малого підприємства «Фінк і Син»(вул.Блюхера, 4Б, м.Севастополь, 99014)
про стягнення коштів за податковим боргом,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 27.12.2011 подання Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя -задоволено. Стягнуто з Приватного малого підприємства «Фінк і Син»податковий борг з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 18396,16грн. з відповідних рахунків Приватного малого підприємства «Фінк і Син».
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 27.12.11 та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні подання відмовити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити за наведеними в ній мотивами.
Представник позивача просив у задоволенні скарги відмовити, судове рішення залишити без змін.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Матеріалами справи встановлено, що Приватне мале підприємство "Фінк і Син" зареєстроване як юридична особа Гагарінською районною державною адміністрацією м.Севастополя 17.03.1997 за юридичною адресою місцезнаходження: просп.. Жовтневої революції, 52-а, кв.142, м.Севастополь та перебуває на податковому у ДПІ в Гагарінському районі м.Севастополя.
Відповідачем 26 січня 2011 року була подана податкова декларація №1618 з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік, в якій платником самостійно визначено податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки в загальному розмірі 34703,01грн.
Позивач просить стягнути грошові кошти з рахунків відповідача у розмірі податкового боргу в сумі 18398,16грн. з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, самостійно задекларованої відповідачем.
Суд першої інстанції задовольняючи подання податкового органу виходив з того, що у податкового органу виникло право на стягнення коштів з рахунків у банку платника податків у погашення податкового боргу, оскільки податковим органом дотримані усі передбачені податковим кодексом дії, що передують такому стягненню у судовому порядку.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія з огляду на таке.
Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.
Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Згідно п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо орендної плати за землю, визначене у податковій декларації на поточній рік, сплачується рівними частками землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, якій дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до п.14.1.39. ст..14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.
Згідно п.14.1.147.ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до п.14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податку набуває статусу податкового боргу з моменту його узгодження та несплати у порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Пунктом 54.1. ст.54 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Отже, податкове зобов'язання відповідача зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік в сумі 34703,01грн. є узгодженим податковим зобов'язанням, а несплачена у встановлені законом строки сума самостійно задекларованого податкового зобов'язання в розмірі 18262,89грн. за період з квітня по листопад 2011 року є податковим боргом.
Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право в тому числі стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.
Відповідно до п. 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що встановлено ч. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України.
Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення згідно з п. 59.4. ст. 59 Податкового кодексу України.
Згідно ст.59 Податкового кодексу України ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя було вжито заходів щодо стягнення податкового боргу з відповідача, направлена податкова вимога №256 від 11.05.2011 на суму податкового боргу 2819,45грн., яка була направлена відповідачу рекомендованим листом за зареєстрованою адресою місцезнаходження, але повернута поштою у зв'язку з відсутністю юридичної особи за зазначеною адресою.
Відповідно до п.58.3. ст..58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Судова колегія зазначає, що відповідно до п.45.2. ст..45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Згідно п.16.1.11. ст..16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи.
Як свідчать матеріали справи відповідач за даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України зареєстрований за місцезнаходженням просп.Жовтневої революції, 52-а, кв.142, м.Севастополь, про зміну свого місцезнаходження у встановленому законом порядку податковий орган не повідомляв, відповідні зміни до ЄДР щодо свого місцезнаходження не внесені.
Таким чином, враховуючи наведені приписи Податкового кодексу України та у зв'язку з тим, що податкова вимога повернута поштою податковому органу 26.10.2011 року з причин відсутності відповідача за місцезнаходженням, податкова вимога вважається врученою саме з цієї дати.
Відповідно до п.59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Судова колегія зазначає, що з урахуванням зазначених положень Податкового кодексу України, податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст. 59, 95 Податкового кодексу України, тобто після настання двох подій:
- після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу;
- спливу терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Позивачем дотримано вказані умови, платнику податків надсилалась податкова вимога на відповідний податковий борг, сума якого збільшилась. Отже у податкового органу виникло право на стягнення податкового боргу, що виник після надіслання податкової вимоги відповідачу.
Відповідачем не сплачені самостійно задекларовані податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки за період з квітня по листопад 2011 року, недоїмка складає 18262,89грн., а також пеня за несвоєчасну сплату орендної плати за земельні ділянки у період з 01.05.2011 по 29.09.2011 у розмірі 135,27грн.
Відповідно до п.38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Проте, доказів про сплату самостійно узгодженого податкового зобов'язання відповідачем не надано.
Таким чином, у позивача існує податкова заборгованість перед бюджетом зі сплати орендної плати за землю в сумі 18398,16грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що за договорами оренди земельних ділянок від 22.08.2003 та від 13.01.2006 підприємство орендує земельні ділянки комунальної власності спільно з підприємцем ОСОБА_4, а тому має сплачувати податкові зобов'язання пропорційно своєї частки, які були сплачені підприємством, не можуть бути прийняти судовою колегію до уваги, оскільки відповідачем самостійно задекларовані податкові зобов'язання у повному розмірі і вважаються узгодженими у задекларованій сумі та повинні бути сплачені підприємством. Будь-яких уточнюючих розрахунків щодо виправлення помилок у поданій податковій декларації підприємством до податкового орагну не надавалось.
Втім, він не позбавлений права у порядку, визначеному ст.50 Податкового кодексу України у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) самостійно виявити помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації та надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги, що у підприємства не може бути податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки у зв'язку з тим, що він сплачує оренду плату орендодавцю, якій і має сплачувати земельний податок.
Згідно п.14.1.147.ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Отже саме відповідач є платником податку з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності.
За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності у розмірі 18396,16грн. з рахунків у банку платника податків.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та постановив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного малого підприємства «Фінк і Син»- залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 27.12.2011 у справі №2а-4406/11/2770 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення виготовлений 19 березня 2012 р.
Головуючий суддя підпис Привалова А.В.
Судді підпис В.А.Омельченко
підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя А.В.Привалова