Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
Справа № 2а-3053/11/2770
17.01.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кукти М.В.,
суддів Ілюхіної Г.П. ,
Єланської О.Е.
секретар судового засідання Фокіна Ю.В.
за участю сторін:
представник позивача, Публічного акціонерного товариства "Севастопольський морський завод"- ОСОБА_2, довіреність № 02/01 від 10.01.12
представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя- ОСОБА_1, довіреність № 2753/9/10-0 від 24.11.11
представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод"- ОСОБА_3, довіреність № б/н від 13.08.11
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекціі у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Прохорчук О.В. ) від 01.11.11 по справі № 2а-3053/11/2770
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Героїв Севастополя, 13,Севастополь,99001)
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (вул. Героїв Севастополя, 74,Севастополь,99001)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 01.11.2011 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволені.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 0002161530 від 12.09.2011 про застосування до Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" штраф у розмірі 18246,28 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 0002171530 від 12.09.2011 про застосування до Відкритого акціонерного товариства "Севастопольский морський завод" штраф у розмірі 277542,21 грн.
Повернуто з Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству "Севастопольский морський завод" витрати по справі судового збору у розмірі 3,40 грн.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 01.11.2011 та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі, яка надійшла від Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача, у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та у задоволені позовних вимог відмовити.
Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням норм процесуального та матеріального права.
Ухвалою суду від 17.01.2012 року у зв'язку з зміною назви позивача Відкрите акціонерне товариство "Севастопольский морський завод" замінено на Публічне акціонерне товариство"Севастопольский морський завод".
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що 31.08.2011 Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі місті Севастополя проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання повноти і своєчасності внесення до бюджету плати за землю за квітень - грудень 2009 року, січень - липень 2010 року і лютий 2011 року та орендної плати за землю за квітень - грудень 2009 року, січень - липень 2010 року і лютий 2011 року, за результатами якої складений акт № 1915/10/15-3.
У ході перевірки встановлено порушення позивачем статті 17 Закону України "Про плату за землю", що виразилось у несвоєчасній сплаті земельного податку.
Відповідно до статті 11 Закону Україні "Про систему оподаткування" фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.
Згідно зі пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яке виразилося у несвоєчасному погашенні узгоджених податкових зобов'язань по земельному податку.
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що Відкритим акціонерним товариством "Севастопольський морський завод" сплачено - платіжним дорученням від 02.03.2010 року № 460, від 30.04.2010 року № 970, від 29.06.2010 року № 1634, від 29.07.2010 № 1963, від 26.08.201 року № 2238, від 24.09.2010 року № 23, від 24.09.2010 року № 26 та банківські виписки по особовому рахунку, які свідчать про своєчасну сплату позивачем податку за землю за вказані періоди.
Судом першої інстанції безперечно встановлено, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного на той час законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що згідно зі статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституцію і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.
Серед прав органів державної податкової служби, передбачених статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", не має права самостійно, без згоди на то платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач діяв із значним перевищенням повноважень, передбаченим Конституцією України та Законом України "Про державну податкову службу в Україні", оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах, оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі, й визначати призначення платежів.
У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Частиною першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181-III від 21.12.2000, слід зазначити наступне.
З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.
Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що, чинним законодавством України на той час, не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, копіями платіжних доручень від 02.03.2010 року № 460, від 30.04.2010 року № 970, від 29.06.2010 року № 1634, від 29.07.2010 № 1963, від 26.08.201 року № 2238, від 24.09.2010 року № 23, від 24.09.2010 року № 26 та банківськими виписками по особовому рахунку, підтверджується своєчасне погашення поточних податкових зобов'язань позивача зі сплати земельного податку.
Апелянт безпідставно розповсюдив дії Податкового кодексу у часі на обставини, що виникли до 01.01.2011 р.
Також суд погоджується з твердженням апелянта про розмір штрафних санкцій 1 грн. за прострочення сплати податку за лютий 2011 р., відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідних положень" Податкового кодексу України.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 01.11.2011 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 01.11.11 по справі № 2а-3053/11/2770 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 01.11.11 по справі № 2а-3053/11/2770 - залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 23 січня 2012 р.
Головуючий суддя підпис М.В. Кукта
Судді підпис Г.П.Ілюхіна
підпис О.Е.Єланська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.В. Кукта