Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8695/11/0122

17.01.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Єланської О.Е., ,

Ілюхіної Г.П.,

секретар судового засідання Фокіна Ю.В.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2, НОМЕР_1, виданий Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму, від 16 травня 1997- ,

представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Центрального районного суду м. Сімферополя (суддя Деменок С.В.) від 18.11.11 по справі № 2а-8695/11/0122

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 10,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)

про нарахування та виплату підвищення до пенсії "Дітям війни"

ВСТАНОВИВ:

Постановою Центрального районного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2011 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 доУправління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про нарахування та виплату підвищення до пенсії "Дітям війни" відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального районного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2011 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

У судовому засіданні з'явився позивач.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином.

Враховуючи думку позивача, належне сповіщення відповідача, судова колегія відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, знаходить можливим провести апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, що не з'явились, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги пояснення позивача та наявні в матеріалах справи письмові докази.

Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років.

Зазначений статус надає позивачу право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 7 Закону України "Про внесення змін до закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік", № 3491-VІ від 14.06.2011 року, п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік", встановлено, що у 2011 році норми та положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявності фінансового ресурсу бюджету пенсійного фонду України на 2011 рік.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції вірно зазначив, про те, що постанова Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету" від 06.07.2011 року, № 745, якою змінений розмір соціальних виплат, у тому числі і позивачу, набрала законної сили 23.07.2011 року, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення державної щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, якій існував до 23.07.2011 р., з 24.07.2011 року та у подальшому вже не підлягають задоволенню.

На даний час вказані зміни не визнані не конституційними.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Центрального районного суду м. Сімферополя від 18.11.2011 року у справі № 2а-8695/11 - залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального районного суду м. Сімферополя від 18.11.2011 року у справі № 2а-8695/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 січня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта