ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.11.06р.

Справа № 30/332

За позовом  державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ 

до  колективного підприємства "Ремонтно-будівельне управління по благоустрою міста", м. Дніпропетровськ 

про усунення перешкод в користуванні державним майном

Суддя  Євстигнеєва Н.М.

Секретар: Ворошило О.М.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Заброда С.М. довіреність №34 від 01.01.2006 року

Від відповідача: Руденко В.В., довіреність від 05.01.2006 року

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, державне підприємство "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ  звернувся з позовом до суду, яким просить  усунути перешкоди щодо права користування державним майном державному підприємству "Придніпровська залізниця", а саме: двох гаражів, які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 17, шляхом виселення колективного підприємства "Ремонтно-будівельне управління по благоустрою міста",  судові витрати по справі покласти на відповідача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що гаражі цегельні є державною власністю в особі Верховної Ради України. Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації зроблено запис в реєстрову книгу №22ЮН за реєстровим №1062-105 та видане реєстраційне посвідчення від 11.06.1999 року на об’єкт нерухомого майна, а саме адміністративну будівлю та гаражі, розташовані по вул. Плеханова,17. Зазначені будівля та гаражі з 11.06.1999року знаходяться у повному господарському віданні Державного підприємства Придніпровська залізниця.

Відповідач у відзиву на позовну заяву від 14.07.2005 року проти задоволення позову заперечував, просив у позові відмовити з наступних підстав. Згідно наказу Дніпропетровського міського ремонтно-будівельного тресту від 15.11.1984 року на баланс РБУ із благоустрою міста були безвідплатно передані складські приміщення по вул. Плеханова,17 у м. Дніпропетровську. У зв’язку з тим, що стіни складських приміщень були не цегляними, керівництвом було прийнято рішення про розбірку старих складських приміщень, що унеможливлювало їх подальшу експлуатацію та збудовано гаражні бокси, які нанесені на план ДМБТІ з позначками О-1; М-1; Н-1. Відповідач зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу комунального майна №39-АР від 17.06.1994 року став власником усіх активів у тому числі нерухомих об’єктів цілісного майнового комплексу. На базі викупленого та власного майна покупцем було створено колективне підприємство „Ремонтно-будівельне управління із благоустрою міста”. Відповідач зазначає, що законно володіє і користується усіма трьома гаражними боксами, які побудовані за власний рахунок. На один з гаражних боксів під літ. О-1 рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2002 року визнано право власності.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2005 року провадження у справі було зупинено на період до розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи №7/268 за позовом колективного підприємства "Ремонтно-будівельне  управління із благоустрою міста" до Дніпропетровської міської ради, Комітету комунальної власності  Дніпропетровської міської ради, комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності.

Ухвалою господарського суду від 26.07.2006 року термін розгляду справи продовжено на строк до 05.09.2006 року.

Ухвалою господарського суду від 26.07.2006 року провадження у справі було поновлено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2006 року провадження у справі було зупинено на період до розгляду Верховним Судом України касаційної скарги відповідача на постанову Вищого господарського суду України від 08.06.2006 року.

Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2006 року строк вирішення спору продовжено на один місяць та поновлено провадження у справі.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації при розгляді справи представниками сторін не заявлялись.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А  Н О В И В:

22.03.1999 року між Державним підприємством „Придніпровська залізниця”, від імені та в інтересах якої діяло приватне підприємство „Дніпропетровське агентство товарів та нерухомості” та приватним підприємством „Тісса”,  на товарній біржі „Лидер” було укладено договір купівлі-продажу.

Предметом договору купівлі-продажу  є будівля, гаражі, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова,17, що складається: А-2 –адміністративна будівля цегельна, М-1, Н-1 –гаражі цегельні, загальною площею 669,3кв.м. (п.1 договору).

Згідно п.3 договору купівлі-продажу право власності на будівлю переходить до покупця з моменту підписання сторонами цього договору.

Загальна вартість придбаної будівлі за договором складає 1048000,00грн. з урахуванням податку на додану вартість.

На виконання умов договору купівлі-продажу сторони склали та підписали акт приймання-передачі будівлі  від 23.03.1999 року.

Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації було зроблено запис в реєстрову книгу №22 ЮН за реєстровим №1062-105 та видано Реєстраційне посвідчення від 11.06.1999 року на об’єкт нерухомого майна, а саме адміністративну будівлю та гаражі, розташовані за адресою: вул. Плеханова,17 зареєстровано за Державою в особі Верховної Ради України.

Згідно інвентаризаційного опису №33 основних засобів на 31.03.2005 року адміністративна будівля та гаражі знаходяться в господарському віданні позивача.

17 вересня 2005 року заступником прокурора Дніпропетровської області було винесено припис в.о. начальника ДП „Придніпровська залізниця” Тягнирядно Ю.І. про усунення порушень законодавства про власність.

Позивач просить усунути перешкоди у користуванні  державним майном, а саме двох гаражів, розташованих за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова,17, шляхом виселення Колективного підприємства „Ремонтно-будівельного управління по благоустрою міста”, проти чого заперечує відповідач, що є причиною виникнення спору.

          Відповідно до частини 2 статті 124  Конституції  України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

          Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України).

Способи захисту цивільних прав та інтересів суб’єктів господарювання передбачені в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Серед способів захисту цивільних прав та інтересів, встановлених ст.16 Цивільного кодексу України, є такий спосіб захисту, як примусове виконання обов’язку в натурі (п.5 ч2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Власник майна, відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.386 Цивільного кодексу України, ст. 48 Закону України „Про власність” Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності.

Власник  може  вимагати  усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення  і  не  були  поєднані  з  позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

              Захист права власності здійснюється судом або третейським судом. Положення  щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє  майном  на  праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного  володіння  або  на  іншій  підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.

          Відповідно до частини третьої статті 397 Цивільного кодексу України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

          Наявність прав Державного підприємства „Придніпровська залізниця” та права державної власності на спірні нерухомі об’єкти (гаражі) підтверджується договором купівлі-продажу будівлі від 22.03.1999р., укладеним між Приватним підприємством „Тісса”, як продавцем, та Державним підприємством „Придніпровська залізниця”, як покупцем, зареєстрованим цієї ж дати на товарній біржі „Лідер”, Державним підприємством „Придніпровська залізниця” придбані будівля та гаражі, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, буд. 17, що складається: А-2 –адміністративна будівля цегельна, М-1, Н-1 –гаражі цегельні, загальною площею 669, 30 кв.м., актом приймання-передачі будівлі від продавця до покупця від 23.03.1999р.,  реєстраційним посвідченням від 11.06.1999 року на об’єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, яким посвідчено, що гаражі літ. М-1, Н-1, що придбало Державне підприємство „Придніпровська залізниця”, розташовані в м. Дніпропетровськ по вул. Плеханова, 17, зареєстровані за державою в особі Верховної Ради України.

Наявність права власності або правомірність володіння спірним майном не доведена відповідачем, а наявність права державної власності на спірні об’єкти не спростована.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач посилається на те, що ще у 1984 році безвідплатно отримав складські приміщення по вул. Плеханова,17, які в подальшому були розібрані та на їх місці збудовані нові гаражі. Також відповідач посилається на договір купівлі-продажу комунального майна №39-АР від 17.06.1994 року, згідно якого він став власником усіх активів, у тому числі й гаражів.

Зазначені посилання відповідача спростовуються рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2005 року у справі 7/268 за позовом Колективного підприємства „Ремонтно-будівельне управління із благоустрою міста” до Дніпропетровської міської ради”, Комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради, Комунального підприємства „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”, за участю третьої особи, Державного підприємства „Придніпровська залізниця” про визнання права власності.

Рішенням  господарського суду Дніпропетровської  області від 01.11.2005 року у задоволенні позову Колективного підприємства „Ремонтно-будівельне управління із благоустрою міста” про визнання за ним права власності на нерухомі об’єкти (гаражі під літерою М-1 та Н-1), розташовані за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова,17 відмовлено.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2005 року у справі №7/258 суд приймає та оцінює як письмовий доказ, що має значення для правильного вирішення спору.

Суд відхиляє посилання відповідача на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2002 року про визнання права власності за колективним підприємством "Ремонтно-будівельне управління по благоустрою міста", м. Дніпропетровськ, оскільки цим рішенням не визнано право власності на спірні гаражі, що знаходяться по вул. Плеханова,17 у м. Дніпропетровську.

З огляду на встановлені вище обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст.1,33,34,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди щодо права користування державним майном Державному підприємству „Придніпровська залізниця” (49600, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса,108, р/р 26006000012 в ДФ АБ „Експрес-банк”, МФО –306 964, ЗКПО 01073828), а саме двох гаражів, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова,17, шляхом виселення Колективного підприємства „Ремонтно-будівельного управління благоустрою міста”, (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова,15-б, п/р 26008092409281 у Дніпропетровській обласній філії АКБ Укрсоцбанка, МФО 305017) протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Колективного підприємства „Ремонтно-будівельного управління благоустрою міста”, (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова,15-б, п/р 26008092409281 у Дніпропетровській обласній філії АКБ Укрсоцбанка, МФО 305017) на користь Державного підприємства „Придніпровська залізниця” (49600, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса,108, р/р 26006000012 в ДФ АБ „Експрес-банк”, МФО –306 964, ЗКПО 01073828) витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00грн. та 118 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

       Суддя                                                                                              Н.М.Євстигнеєва

(Дата підписання рішення, оформленого відповідно до

вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України, - 03.11.2006 року)