29.02.2012

Справа № 2/0553/35/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Заочне

29 лютого 2012 року м. Макіївка

Червоногвардійський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

Головуючого судді Маркєлова Р.І.

При секретарі Когунь А.М.

За участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Макіївки цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача вказуючи, що 20 вересня 2006 року, за попередньою домовленістю між сторонами по справі про виконання ремонтних робіт автомобілю ІЖ 21251, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідач ОСОБА_3 доставив свій транспортний засіб за місцем проведення робіт в гараж, що належить позивачеві. Між сторонами був укладений усний договір за такими умовами: оплата за виконання ремонтних робіт автомобілю проводиться за фактом їх завершення, крім того відповідач зобов'язується сплачувати щодобово по 20 гривень за знаходження транспортного засобу в гаражі ОСОБА_2, починаючи з 20 вересня 2006 року, тобто дати початку ремонтних робіт. Позивачем виконані зварювально-ремонтні роботи на автомобілі, зокрема, демонтовані зношені запасні частини і власноручно виготовлені і встановлені нові деталі кузову автомобілю. Таким чином, позивач виконав усі умови договору з повного відновлення автомобіля відповідача. Проте останній до теперішнього часу не виконав умови домовленості і з незрозумілих причин відмовляється забирати свій автомобіль з гаражу позивача, чим створює йому певні незручності і дискомфорт у користуванні належним йому нерухомим майном.

Позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь вартість ремонтних робіт автомобілю ІЖ 21251 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 11 974,22 гривень, також стягнути з відповідача на його користь судові витрати і зобов'язати відповідача сплатити йому вартість стоянки у його гаражі автомобілю із розрахунку 20 гривень щодобово за період з 20 вересня 2006 року по 29 лютого 2012 року, також зобов'язати власника автомобіля ОСОБА_4, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, забрати належний йому транспортний засіб з гаражу позивача, а також стягнути з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень та витрати, пов'язані з правовою допомогою, у розмірі 3 000 гривень.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності, підтримала позовні вимоги і просила суд позов задовольнити повністю.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду, про причину неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у відсутності відповідача до суду не надійшло, тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача і ухвалити заочне рішення.

Третя особа по справі ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду, про причину неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутності до суду не надійшло.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що він добре знайомий з позивачем і є його сусідом, йому також добре відомі обставини спору між сторонами з приводу ремонту належного ОСОБА_3 автомобілю ІЖ 21251. Так, між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 дійсно була досягнута усна домовленість про ремонт автомобілю останнього. При цьому автомобіль на весь час ремонту повинен був знаходитися у гаражі ОСОБА_2 за умови оренди його гаражу у розмірі 20 гривень щодобово. ОСОБА_2 виконав усі необхідні ремонтні роботи у повному обсязі і з вересня 2006 року по теперішній час автомобіль постійно знаходиться у його гаражі, а ОСОБА_3 за надуманих підстав ухиляється від отримання автомобілю, сплати вартості ремонту і оренди гаражу.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надав суду аналогічні пояснення.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача і пояснення свідків, дослідивши та проаналізувавши надані письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 10 ЦПК України, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частинами 1, 3 ст. 58 ЦПК України та ч. 1 ст. 61 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються про розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з доданої до матеріалів даної справи копії цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, поданої до Ворошиловського районного суду м. Донецька, позивач ОСОБА_3 стверджував, що 20 вересня 2006 року, за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 він дійсно залишив автомобіль ІЖ 21251, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким володіє на підставі генеральної довіреності, виданої йому ОСОБА_4, у гаражі останнього для виконання ремонтно-зварювальних робіт на автомобілі і не отримував транспортний засіб після проведення ремонту. Вказані обставини були встановлені у судовому засіданні за участю ОСОБА_3 і знайшли своє відображення у мотивувальній частині рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 червня 2009 року. Скасовуючи вказане рішення суду першої інстанції з інших підстав, суд апеляційної інстанції також встановив вищевказані обставини, проти яких не заперечував ОСОБА_2 що знайшло своє відображення в мотивувальній частині ухвали Апеляційного суду Донецької області від 02 березня 2010 року.

Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 61 ЦПК України, суд вважає визнаним сторонами і доведеним, що 20 вересня 2006 року, за попередньою домовленістю між сторонами про виконання ремонтних робіт автомобілю ІЖ 21251, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідач ОСОБА_3 доставив транспортний засіб, власником якого є ОСОБА_4, за місцем проведення робіт в гараж, що належить позивачеві і до теперішнього часу його не отримав.

Відповідно до висновку судово-автотоварознавчої експертизи №1418/11-10 від 27 жовтня 2011 року, кузов автомобілю ІЖ 21251, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, після проведення зварювально-ремонтних робіт пов'язаних із заміною і установкою нових деталей кузову придатний до експлуатації, вартість ремонтно-відновлювальних робіт, виконаних на автомобілі, складає 11 974,22 гривень. Ремонтні роботи транспортного засобу проведені позивачем за власний рахунок і їх вартість позивачу не відшкодована.

Розглядаючи позов по суті, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, на підставі наданих по справі і безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, а також аналізу вищевказаних норм закону суд приходить до висновку, що неправомірними діями відповідача позивачу спричинена матеріальна шкода, що підлягає відшкодуванню у повному обсязі, і вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2: матеріальну шкоду у розмірі 11 974,22 гривні, витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 гривень, що також знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, а також вартість проведеної судово-автотоварознавчої експертизи, сплаченої позивачем, у розмірі 650 гривень, а усього 15 624,22 гривні.

Суд також вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_3 сплатити ОСОБА_2 загальну вартість стоянки автомобіля у гаражі позивача, виходячи з наступного розрахунку: 1 987 (кількість днів стоянки за період з 20 вересня 2006 року по 29 лютого 2012 року) х 20 (вартість одного дня стоянки в національній валюті) = 39 760 гривень, а також зобов'язати власника автомобіля ОСОБА_4, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, забрати належний йому транспортний засіб з гаражу ОСОБА_2, що розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Вирішуючи позов у частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає можливим задовольнити позов у цій частині частково і виходячи з принципу справедливості, з урахуванням конкретних обставин справи, приймаючи до уваги, що своєю відмовою забрати з гаражу позивача свій транспортний засіб протягом декількох років відповідач створює йому значні перешкоди у здійсненні права власності на нерухоме майно, а також приймаючи до уваги розмір спричиненої матеріальної шкоди, приходить до висновку про можливість стягнути з відповідача на користь позивача 3 000 гривень моральної шкоди.

На підставі ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 6, 10, 14, 57, 60, 88, 213-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 15 624 (п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять чотири) гривні 22 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

Зобов'язати ОСОБА_3 сплатити ОСОБА_2 вартість стоянки в гаражі автомобіля ІЖ 21251 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), за період з 20 вересня 2006 року по 29 лютого 2012 року у розмірі 39 760 гривень.

Зобов'язати власника автомобіля ІЖ 21251 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) ОСОБА_4, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, забрати належний йому транспортний засіб з гаражу ОСОБА_2, що розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ