ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"11" квітня 2012 р. Справа № 12/023-12
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Грабець С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛДІНГ-СОЛЮШНС»
до закритого акціонерного товариства «АГРОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ»
про стягнення боргу в сумі 113 323,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -представник (довіреність від 27.01.2012 року);
від відповідача: ОСОБА_2 -представник (довіреність №940/1 від 20.12.2011 року),
ВСТАНОВИВ:
15 лютого 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛДІНГ-СОЛЮШНС»(далі -позивач) до закритого акціонерного товариства «АГРОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ»(далі -відповідач) про стягнення боргу в сумі 113 323,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №11/08/08-АБМп/67/01-2008 від 11.08.2008 року (далі -договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу сендвіч-панель, 100 з плівкою, мін. вата, RAL наруж. 9006, РЕ, RAL внутр. 9003, РЕ (далі -товар), а відповідач зобов'язувався товар прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.
Позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 418 322,24 грн., проте оплатив його частково, а саме в сумі 1 305 000,00 грн.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 113 323,00 грн.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 15.02.2012 року та призначено до розгляду 07 березня 2012 року.
07 березня 2012 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у судове засідання не з'явилась, витребуваних ухвалою суду документів не надала, про причини неявки суд не повідомила.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 21 березня 2012 року.
21 березня 2012 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у судове засідання не з'явилась, витребуваних ухвалою суду документів не надала, про причини неявки суд не повідомила.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 28 березня 2012 року.
28 березня 2012 року на адресу суду представник відповідача направила заяву про застосування позовної давності.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.
У судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 29 березня 2012 року.
29 березня 2012 року на адресу суду представник позивача направила письмові пояснення щодо обставин у справі. В судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, вважала позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 11 квітня 2012 року.
11 квітня 2012 року представник позивача долучила до матеріалів справи документи. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила суд у їх задоволенні відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, дійшов наступних висновків:
11 серпня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛДІНГ-СОЛЮШНС»(далі -позивач) та закритим акціонерним товариством «АГРОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ»(далі -відповідач) був укладений договір поставки №11/08/08-АБМп/67/01-2008, згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу сендвіч-панель, 100 з плівкою, мін. вата, RAL наруж. 9006, РЕ, RAL внутр. 9003, РЕ (далі -товар), а відповідач зобов'язувався товар прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 418 322,24 грн., що підтверджується видатковими накладними: №9, №10 від 22.08.2008 року, №11, №12 від 26.08.2008 року, №13, №14, №15, №16, №17, №18 від 02.09.2008 року, а також довіреностями, виданими відповідачем уповноваженій особі на отримання товару у позивача: ЯПЛ №149015 від 01.09.2008 року та ЯПЛ №148954 від 21.08.2008 року, копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідач переданий позивачем товар оплатив частково, а саме в сумі 1 305 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовим рахункам позивача: від 12.08.2008 року, 05.09.2008 року, 03.10.2008 року, 09.10.2008 року, 06.11.2008 року, 30.01.2009 року, 24.04.2009 року, 01.03.2010 року, 02.03.2010 року, 07.04.2010 року, 29.06.2010 року, 08.09.2010 року.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 113 323,00 грн.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримала, пояснила, що позивач передав відповідачу товар на виконання умов договору №11/08/08-АБМп/67/01-2008 від 11.08.2008 року (далі -договір), який відповідач прийняв, проте оплатив частково.
Представник відповідача в судових засіданнях проти отримання товару відповідачем у позивача не заперечувала, проте стверджувала, що товар був отриманий відповідачем на підставі видаткових накладних і оплачувався на підставі рахунків-фактур.
Відповідно до п. 3.1 договору, сума договору визначається згідно специфікацій до цього договору. Як вбачається зі специфікації товару (додаток №1 до договору), загальна сума договору складає 1 388 860,00 грн., а сума, на яку відповідач отримав товар становить 1 418 322,24 грн.
Підставою оплати товару у видаткових накладних зазначено рахунки-фактури. Крім цього, банківські виписки по особовим рахункам позивача, долучені до матеріалів справи, містять відомості про те, що відповідач оплачував товар частково на підставі рахунків-фактур.
Так, суд дійшов висновку про те, що передача товару позивачу не здійснювалась виключно на виконання умов договору поставки, укладеного між сторонами.
Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).
28 березня 2012 року на адресу суду представник відповідача направила заяву про застосування позовної давності, просила суд застосувати позовну давність та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
У судових засіданнях заяву підтримала, вважала, що оскільки видаткові накладні датовані серпнем-вереснем 2008 року, то строк позовної давності сплив.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність -це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Разом з цим, ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 цієї статті).
Представник позивача долучила до матеріалів справи гарантійний лист від 20.10.2010 року, в якому відповідач борг перед позивачем визнав та гарантував його оплату по мірі надходження грошових коштів.
Крім цього, позивач звертався до відповідача з вимогами оплатити борг, що підтверджується листами від 26.08.2008 року та 03.09.2010 року, листом-вимогою від 31.01.2012 року, копії яких долучені до матеріалів справи.
Також відповідач оплачував товар протягом 2008-2010 років, що підтверджується банківськими виписками по особовим рахункам позивача, долученими до матеріалів справи.
Представник відповідача документів, що спростовують доводи позивача або підтверджують укладення між сторонами інших договорів, суду не надала.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).
Так, суд дійшов висновку про те, що перебіг позовної давності переривався направленням відповідачем гарантійного листа позивачу 20 жовтня 2010 року, оскільки відповідач вчинив дію, що свідчить про визнання боргу перед позивачем, тому на момент звернення позивача до суду з позовом до відповідача строк позовної давності не сплив.
Враховуючи те, що позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1 418 322,24 грн., а відповідач оплатив товар частково, а саме в сумі 1 305 000,00 грн., то борг відповідача перед позивачем становить 113 322,24 грн. Вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 0,76 грн. є недоведеною.
Представник відповідача документів, що підтверджують оплату боргу перед позивачем, суду не надала.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягають 113 322,24 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 3 ст. 264, ч. 1 ст. 181, ч. 1 ст. 265, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 7 ст. 179, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. ст. 256, 257, ч. ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 43, ч. 2 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛДІНГ-СОЛЮШНС» до закритого акціонерного товариства АГРОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ»про стягнення бору в сумі 113 323,00 грн. задовольнити частково.
Стягнути з закритого акціонерного товариства АГРОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 76-а, код 13708491) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛДІНГ-СОЛЮШНС»(04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 64, оф. 315, код 35781463) борг у сумі 113 322,24 грн. (сто тринадцять тисяч триста двадцять дві грн. 24 коп.) та 2 268,00 грн. (дві тисячі двісті шістдесят вісім грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову -відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 17.04.2012 року
Суддя С. Грабець