Головуючий у 1 інстанції - Дяченко С.П.                                                                         Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

                                                                Україна

                   ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                           У Х В А Л А

                                                        Іменем України

05 червня 2008 року                                                                   справа № 22-а-4501/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

В С Т А Н О В И  Л  А :

27.09.2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

              Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2007 року позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про стягнення грошових сум на оздоровлення за 2005-2007 роки було задоволено частково, а саме задоволено за 2005 та 2007 роки. В частині стягнення щорічних виплат на оздоровлення за 2006 рік ОСОБА_1 відмовлено, оскільки відповідно до п.37 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категорії та є інвалідом з 15.12.1997 року 3 групи, а з 20.06.2006 року - 2 групи та перебуває на обліку у відповідача, при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив:

-  у 2005 році - 332 грн.;

-  у 2007 році - 440 грн.

            В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено:

- в 2005 році - 90 грн.;

- в 2007 році - 120 грн.

            Таким чином, суд першої інстанції вирішив, що позивач щорічно повинен був отримати від відповідача разову грошову допомогу у таких розмірах:

за 2005 рік - (332 гривень х 4) - 90 гривень = 1238 гривень;

за 2007 рік - (440 гривні х 5) - 120 гривень = 2080 гривень.

Тобто судом було встановлено, що фактично за 2005 та 2007 роки відповідачем було недоплачено позивачеві сума щорічної разової допомоги у розмірі 3318, 50 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, він здійснював виплати, керуючись Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач до апеляційного суду не прибув.

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне в її задоволенні відмовити, а судове рішення залишити без змін.

            Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії і є інвалідом  з 15.12.1997 року 3 групи, а з 20.06.2006 року - 2 групи.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 групи 1 категорії у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, 2 групи - п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Управління виплатило  щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 рік у розмірі 90 грн., за  2007 роки - 120 грн., встановлені Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова №562).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеною постановою № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 групи 1 категорії - 90 гривень, 2 групи 1 категорії - 120 гривень (за грошовою реформою 1996 року).

З моменту прийняття постанови № 562 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними на 2005-2007 роки, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.

Тому, оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на  2005 та 2007 роки, а не постанова № 562.

Обґрунтовано суд першої інстанції також не визнав дії відповідача неправомірними при нарахуванні позивачеві допомоги на оздоровлення в 2006 році, врахувавши, що дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України. Тому не можна стверджувати, що дії відповідача в цій частини були протиправними.

Зупинення дії закону не дає право його застосовувати. Такі ж висновки й Верховного Суду України в аналогічному по суті спору, викладені в Ухвалі від 20 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ВВДФССНВВПЗУ в м. Добропіллі про відшкодування моральної шкоди.

               Положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати -абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.

            Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

В повному обсязі ухвала складена 09.06.2008 року.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2007 року по адміністративній справі № 2-а-4562/2007 року за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради «про стягнення заборгованості недоотриманої суми на оздоровлення» - залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту складення її в повному обсязі.

            Головуючий:

            Судді: