ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
< Список >
ПОСТАНОВА
Іменем України
31 серпня 2011 р. (14:57) Справа №2а-5407/11/0170/23
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючої судді Алексєєвої Т.В.
при секретарі Лапшині В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК
про визнання незаконним наказу, відновлення на роботі та стягнення
за участю:
позивача - ОСОБА_1, представник ОСОБА_2 - не з'явився
представника відповідача (Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим) - за довіреністю ОСОБА_3
представника відповідача (Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК ) - за довіреністю ОСОБА_4
Обставини справи: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовними вимогами до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК та просить скасувати наказ №875 від 15.04.11 р. та наказ №142 л/с від 15.04.11 р. про звільнення позивача з органів внутрішніх справ, як незаконний; поновити його на посаді інспектора групи адміністративної практики відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території Сімферопольського району і автомобільно-технічної інспекції при управлінні ДАІ Головного управління МВС України в АР Крим; стягнути з відповідачів на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу с 15 квітня 2011 року по день вирішення справи в суді.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ є незаконним, оскільки згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, в діях ОСОБА_1, які стали підставною для звільнення, не вбачається складу злочину.
Позивач та його представник у судових засіданнях наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач (Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим) проти задоволення позову заперечував, правова позиція відповідача викладена в письмових запереченнях (а.с. 31-33).
Відповідач (Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК ) заперечував проти задоволення позовних вимог з аналогічних підстав.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
24.03.2011 р. до УДАІ ГУМВС України в АР Крим надійшло подання відділу внутрішньої безпеки в АР Крим СВБ ГУБОЗ України про грубі порушення законодавства під час складання протоколів про адміністративні правопорушення інспектором з організації дорожнього руху Роздольненського ВДАІ старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1.
В ході службового розслідування було встановлено, що позивач ОСОБА_1 склав два протоколи про адміністративні правопорушення відносно громадянок ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які останні не скоювали. Таким чином, матеріалами службової перевірки був встановлений факт, що позивач вніс до протоколів данні яких взагалі не існувало та склав постанови про притягнення до адміністративної відповідальності стосовно осіб, які не скоювали зазначених в постанові правопорушень, чим грубо порушив службову дисципліну.
Також, в ході службового розслідування було встановлено, що позивач неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, а саме доганою від 27.09.2010 р., та суворою доганою від 11.01.2011 р.
У резолютивній частині Висновку службової перевірки за надісланим з ВВБ в АР Крим поданням за фактами внесення недостовірної інформації до адміністративних матеріалів, затвердженого Начальником управління ДАІ ГУМВС України в АР Крим полковником міліції В.М. Загинайло від 15.04.2011 р., зазначено, що за порушення службової дисципліни, статей 1,2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 р. №3460-ІV, що виразилось у внесені завідомо неправдивої інформації до матеріалів справи, систематичне порушення службової дисципліни, інспектора групи адміністративної практики відділення Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території Сімферопольського району та автомобільної-технічної інспекції при управлінні ДАЇ Головного управління старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 64 «Є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, Затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 р.
На підставі вказаного Висновку 15.04.2011 р. було складено подання про звільнення з органів внутрішніх справ України в запас за п. 64 «Є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України Старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1.
На підставі зазначеного подання, Наказом Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим №875 від 15.04.2011 року (а.с.6) та наказом Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим №142 о/с від 15.04.11 р. ОСОБА_1 звільнено з посади інспектора групи адміністративної практики відділення Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території Сімферопольського району та автомобільно-технічної інспекції при управлінні ДАІ Головного управління МВС України в АР Крим.
Не погодившись зі звільненням з органів внутрішніх справ позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" № 2925-III від 10.01.2002, Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом управління. До структури Міністерства внутрішніх справ України входять: головні управління, управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління, відділи Міністерства внутрішніх справ України на транспорті; міські, районні управління та відділи, лінійні управління, відділи, відділення, пункти; підрозділи судової міліції; підрозділи місцевої міліції; з'єднання, військові частини, підрозділи, установи внутрішніх військ;навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприємства та установи забезпечення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року 565-XII міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Згідно зі ст.7 України "Про міліцію" міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.
Відповідно до ст.20 Закону України "Про міліцію" працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.
Згідно пункту 15 ст. 3 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
До публічної служби у встановлених випадках відноситься державна служба. Так, за змістом статті 1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII державна служба -це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання завдань і функцій держави та одержують зарплату за рахунок державних коштів.
Віднесення служби до державної, тобто публічної, можливе, якщо це: професійна діяльність осіб, які її обіймають, здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань та функцій держави, оплачується з державних коштів.
Таким чином, служба позивача на посаді старшого лейтенанта міліції, інспектора групи адміністративної практики відділення Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території Сімферопольського району та автомобільно-технічної інспекції при управлінні ДАІ Головного управління МВС України в АР Крим відноситься до публічної служби, отже спірні правовідносини сторін підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 2 Закону України "Про міліцію" встановлено, що основними завданнями міліції є:
- забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;
- запобігання правопорушенням та їх припинення;
- охорона і забезпечення громадського порядку;
- виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;
- забезпечення безпеки дорожнього руху;
- захист власності від злочинних посягань;
- виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;
- участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про міліцію" діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.
Згідно ст. 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991р. (із змінами та доповненнями) (далі Положення № 114).
Відповідно до п.2 Положення № 114, особи які перебувають на службі в органах внутрішніх справ і мають спеціальне звання старшого лейтенанта міліції, відносяться до середнього начальницького складу.
Відповідно до п. 10 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Пункт 8 Положення № 114 визначає, що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться:
- за станом здоров'я - відповідно до висновків військово-лікарської комісії;
- у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі;
- за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;
- у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства, відомства (організації, установи);
- за службовою невідповідністю;
- у разі скоєння злочину, після набрання законної сили обвинувальним вироком суду;
- через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;
- у зв'язку з непроходженням випробування в період іспитового строку.
- у разі неподання або подання недостовірних відомостей про майно, доходи, витрати, зобов'язання фінансового характеру, в тому числі за кордоном;
- у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за корупційне правопорушення.
Пунктом 62 Положення № 114 встановлено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:
а) у запас Збройних Сил СРСР (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
Порядок звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу визначається розділом 7 Положення № 114, а саме пунктом 64 Положення № 114, яким встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):
а) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення;
б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії;
в) через обмежений стан здоров'я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв'язку з відсутністю відповідних вакантних посад;
г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі;
д) через службову невідповідність;
є) за порушення дисципліни;
ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;
з) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації);
и) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;
і) у зв'язку з непроходженням випробування в період іспитового строку.
ї) у разі неподання або подання недостовірних відомостей про майно, доходи, витрати, зобов'язання фінансового характеру, в тому числі за кордоном, що подаються у порядку та обсягах, визначених законами та іншими виданими на їх основі нормативно-правовими актами;
й) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину у сфері службової діяльності або адміністративної відповідальності за корупційне адміністративне правопорушення.
Пунктом 23 Положення № 114 встановлено, що особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22.03.2006 №3460-IY (надалі -Дисциплінарний статут).
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено поняття службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається:
- створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу;
- набуттям високого рівня професіоналізму;
- забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності;
- дотриманням законності і статутного порядку;
- повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності;
- вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей;
- забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту;
- умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу;
- належним виконанням умов контракту про проходження служби.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту надане визначення дисциплінарного проступку, це - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до ст.5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:
- дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;
- захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;
- поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;
- дотримуватися норм професійної та службової етики;
- берегти державну таємницю;
- у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;
- стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;
- постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;
- сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;
- виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;
- з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;
- берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Згідно положень ст. 14 відповідного Закону№3460-ІV з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
З матеріалів справи вбачається, що Старшим оперуповноваженим в ОВС ВВБ в АР Крим СВБ ГУБОЗ МВС України підполковником міліції Фокою Ю.Є., в межах компетенції служби внутрішньої безпеки МВС України, здійснено перевірку організації роботи адміністративної практики Роздольненського ВДАІ при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим під час якої встановлено факти фальсифікації протоколів про адміністративні правопорушення у відношенні ОСОБА_5, ОСОБА_6, матеріали перевірки спрямовані до прокуратури Роздольненського району АР Крим для прийняття рішення згідно чинного законодавства (а.с 92-132).
На підставі розгляду вказаних матеріалів перевірки організації роботи адміністративної практики Роздольненського ВДАІ при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим прокуратурою Роздольненського району АР Крим 15.04.11 р. прийнято Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
Відповідною Постановою слідчого прокуратури Роздольненського району АР Крим про відмову в порушенні кримінальної справи, встановлено факт того, що в діях позивача є ознаки складу злочину передбаченого ст. 364, 365 Кримінального кодексу України, а саме зловживання владою або службовим становищем та перевищення влади або службових повноважень, проте вказані дії мають незначний характер та не спричинили і не могли спричинити значної шкоди правам та інтересам громадян, а також державним та суспільним інтересам.
З даним висновком позивач погодився, про що в судовому засіданні 15.08.11 р. підтвердив і представник позивача, зазначивши, що висновки викладені в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи не ними оскаржувались.
Відтак, вказаною постановою підтверджено факт, складання позивачем протоколів про адміністративні правопорушення відносно громадянок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за правопорушення, які вони не скоювали. Таким чином, позивач вніс до протоколів дані, яких взагалі не існувало та склав постанови про притягнення до адміністративної відповідальності стосовно осіб, які не скоювали зазначених в постанові правопорушень.
Як вбачається з матеріалів справи, матеріалами службової перевірки проведеної 15.04.2011 року Управлінням ДАІ Головного управління МВС України в Криму спільно з Відділом внутрішньої безпеки в АР Крим (а.с. 34-39), встановлено зокрема, що позивач старший лейтенант міліції ОСОБА_1 двічі, протягом року, притягувався до дисциплінарної відповідальності, а саме:
наказом Головного управління МВС України в Криму від 27.09.2010 р. №1620 за порушення службової дисципліни, вимог статті 256 КУпАП, розпорядження МВС України від 06.08.2009 р. №683, вказівок УДАІ Головного управління від 07.07.2010 р. №11/7-7531, від 22.09.2008 р. №11/7172, що виразилось у допущенні численних недоліків у службовій діяльності - позивачу було оголошено догану,
наказом Головного управління МВС України в Криму від 11.01.2011 №38 за порушення службової дисципліни, вимог статей 140, 251, КУпАП, пункту 2.6 Інструкції затвердженої наказом МВС України №185-2001, пункту 11.17 наказу МВС України №77-2009, розпорядження МВС України від 06.08.2009 р. № 683, вказівок УДАІ Головного Управління від 22.09.2008 р. №11/7172, від 07.07.2010 р. №11/7-7531 та від 25.08.2010 р. №11/5-9306, що виразилось у допущені численних недоліків у службової діяльності - позивачу було оголошено сувору догану.
Також, матеріалами перевірки встановлено, що 16.10.2010 та 17.10.2010 старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 при складанні протоколів про адміністративні правопорушення АК1 №073819 та АК1 №073885 до матеріалів адміністративних справ були навмисно внесені завідомо недостовірні відомості щодо скоєння громадянками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 адміністративних правопорушень (за порушення останніми вимог ч. 1 ст. 127 КУоАП - порушення Правил дорожнього руху пішоходом).
15.04.2011 року рішенням старшого інспектора з ОД відділу адміністративної практики УДАЇ ГУМВС України в АР Крим підполковника міліції Стадник Л.В. скасовано постанову АК № 245582 від 16.10.2010 та постанову АК № 245571 від 17.10.2010 року про накладення адміністративного стягнення відповідно на гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вигляді штрафу у розмірі 55 грн. та 60 грн. за відсутністю в їх діях складу адміністративного правопорушення, адміністративні справи за частиною 1 статті 127 КУоАП закрито. (а.с. 40-42).
Отже, матеріалами справи підтверджується скоєнням позивачем адміністративних проступків, наявність його вини в порушенні службової дисципліни та систематичність порушення службової дисципліни.
Матеріали справи свідчать, що Накази Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим №875 від 15.04.2011 року (а.с.6) та Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим №142 о/с від 15.04.11 р (а.с. 7), якими позивача звільнено з органів внутрішніх справ України, прийняті на підставі матеріалів вказаної перевірки.
Оцінюючи доводи позивача щодо незаконності його звільнення, у зв'язку з тим, що Постановою слідчого прокуратури Роздольненського району АР Крим відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом фальсифікації протоколів про адміністративні правопорушення, та відсутності складу злочини в діях ОСОБА_1, щодо скоєння вказаних дій, суд зазначає наступне
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідачем, відповідно до вимог ст. 71 КАС України надано докази щодо неодноразового порушення позивачем службової дисципліни, обґрунтованості і правомірності наказів Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим №875 від 15.04.2011 року (а.с.6) та Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим №142 о/с від 15.04.11 р. (а.с. 7) про звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора групи адміністративної практики відділення Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території Сімферопольського району та автомобільно-технічної інспекції при управлінні ДАІ Головного управління МВС.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Під час судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанова оформлена та підписана 05.09.2011р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя підпис Алексєєва Т.В.
< Текст >